Олександр Воронін (журналіст): Криголам з хунвейбинами або яхта з мажорами?

Історія засвідчила, що політику, а тим паче політику-революціонеру, важливо у вирішальний історичний момент опинитися в потрібний час на оптимальному транспортному засобі. Пригадується Ленін на броньовику, Єльцин на танку, Порошенко на бульдозері.

 Подейкують, що екс-президента України за очі його найближче оточення так і називав - «бульдозером». Цілком можливо, що звичка Петра Олексійовича, усюди прямувати як грейдер, і все замикати на собі, також внесла додаткову лепту в скарбничку його останніх електоральних невдач.

Що стосується його наступника Володимира Зеленського, то беспрецідентний тріумф нового лідера і команди мододих вовків зі «Слуг народу» на виборах нагадує плавний, але невідворотний хід криголама, де після краху електоральних крижин попередників настає -курс на розлом айсбергів існуючої адміністративної системи, а при цьому в бортовому журналі намічений наступний фарватер: переломлення торосів бізнесу корупціонерів ....

Втім, аналогія з книгою історика Віктора Суворова (Володимира Різуна) - не зовсім коректна. Нагадаємо, що наш земляк (екс-офіцер ГРУ, а нині - політемігрант) використовував метафору «криголама» - як аналогію запланованої радянської комуністичної експансії, що розрізає льоди капіталізму, як нацистського так і ліберального, а на перспективу ще і патріархально-азіатського...

А оскільки у Суворова «Криголам» вирішує завдання зовнішні - геополітичні, то в сфері внутрішньої політики  аналогії нинішній перемоги «зелених» краще шукати серед схожих соціальних феноменів минулого.

 Здавалося б тотальний характер наступу на всіх фронтах «слуг диявола» (вестерн Ризькій кіностудії 1970-го року) або «ангелів помсти» (Голлівудський трилер 1981 го року) відсилає до полчищам Чингісхана, але це - занадто архаїчний аналог для політсили, де зосереджена переважно молодь.

Тому більш природною асоціацією є аналогія з хунвейбінами - студентськими загонами «червоних охоронців» часів культурної революції в Китаї, коли Мао змінив гасло «нехай розцвітають сто квітів!» на заклик -«Вогонь по штабах!».

Нагадаємо, що недавно були проанонсовано тижневі збори депутатського Ze- молодняка в Трусковце на спеціальних тренінгах перед початком законодавчої діяльності, що якось налаштовує стороннього спостерігача  на майбутню військову дисципліну в правлячій фракції, подібно до тієї, яка панувала в підрозділах стражників культурної революції.

А стилистика недавньої комунікації нового гаранта з секретарем Бориспільської міськради (та ще - формально у нього в гостях) тим більше спонукає до подібної паралелі. Саме в такий ультимативній формі хунвейбіни в 1966-1967- спілкувалися зі своїми викладачами і з партійними функціонерами, як в центрі, так і в провінції.

Скептик скаже: навіщо притягувати за вуха історичні паралелі? Краще, мовляв, згадати ростовську прес-конференцію (меми- «рожева кофточка» «встала і пішла»,) великого друга «95-го каналу» Філіпа Кіркорова, що проходила рівно за 15 років до інавгурації Зеленского- 20 травня 2004 року, відзначивши при цьому, що переможці- насправді- не хунвейбіни на криголамі, а скорее- банальні мажори на комфортабельній яхті, що мріють лише про черговий переділ власності ...

Втім, на першій зустрічі Зеленського зі своєю фракцією на Банковій він сказав (Цитую пост новообраного депутата Лізи Богуцької): «Ми прийшли для того, щоб змінювати країну, а не заради власного добробуту.  Якщо у когось-  інша думка, нехай краще піде сам, щоб його потім не відвели у кайданах».

Що ж, підсумуємо. Оскільки в пост-модерновому суспільстві операторський візок знімальної телекомпанії виявилася більш ефективним транспортним засобом, ніж броньовик, танк, бульдозер і навіть- криголам, то з безпрецедентною перемогою «Слуг народу» варто рахуватися. Адже навіть супротивники Зеленського і його партії із задоволенням констатували, що їм вдалося цілком елегантно усунути від представницької влади кістяк корумпованих політиків.

Виборець чекає посадок і вони, ймовірно, будуть. Але - наскільки масові (як у 1937-му?) адекватні (врагам- закон, друзям- приємні винятки з нього?) І нарешті - відповідно до закону чи ні?

Питань- більше, ніж відповідей, тим більше, коли кістяк керівництва майбутньої влади, особливо серед силових структур,  - ще не сформований.

Тотальне домінування в парламенті, як і всякий монополізм, - явище - небезпечне. Надія на те, що нову команду не буде заносити на поворотах грунтуватися не стільки на політиках, які будуть опонувати переможцям в сесійній залі Верховної Ради, скільки на звичці українців у вирішальні моменти збиратися на Майдані, на моніторингу наших процесів з боку західних партнерів, ну і , нарешті, на власному ідеологічному позиціонуванні «Слуг народу» як на політичній силі, що сповідує либертарианство, що аж ніяк не в'яжеться з авторитарними, тим паче- з тоталітарними витівками та діями.

Будь-який мислячий патріот (навіть самий запеклий противник Зеленського та його політсили) після минулих виборів мусить погодиться з аксіомою, що Президент і парламент- це не стільки персоналії, скільки – державні інституції . Тому будь-яке правильне і ефективне рішення з боку законодавчої, виконавчої гілок влади та з боку Гаранта Конституції і Верховного Главнокомандующего- варто вітати, зі спорним- полемізувати, помилковому- чинити опір, зі злочинним- боротися усіма доступними законними засобами.

З іншого боку, хотілося , аби нова влада в своєму адміністративному завзятті (в тій же боротьбі з корупцією) не забувала, що ми живемо в умовах воєнного протистояння з агресивним і значно потужнішим сусідом і щось робила для зміцнення нашої обороноздатності. І нехай «стіну Яценюка», на відміну від Великої Китайської Стіни, з Місяця не побачиш, вона все ж свідчить, що попередники щось-таки робили в цьому напрямку...