Сергій Кандауров (екс-директор Білоцерківського вантажного авіаційного комплексу): Я так і не став для депутатів "своїм"

Сьогодні відбулось феєричне дійство по достроковому припиненню мого контракту на посаді директора Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс". 

Я не очікував, що депутати через голосування позбавлять мене "останнього слова". Тому публікую текст виступу. Дякую за надану можливість виступити перед вами і головне перед громадою міста. Адже це вперше за всі ці роки моєї роботи на посаді я був удостоєний такої честі з боку депутатів. Хотів сказати так багато, але боюсь наговорити зайвого. Тому хочу коротко доповісти про нашу диспозицію, зайняті рубежі, противників, союзників і напрям подальшого наступу.

1. Нам вдалося сформувати реальну стратегію розвитку, яка відповідає всім сучасним потребам ринку міжнародних авіаційних перевезень. Ми знайшли для аеродрому унікальну нішу, яка робить нас суб’єктами індустрії авіаційного ринку.

2. Біла Церква єдина, хто отримав міжнародний грант від Європейської комісії у сфері авіації на розробку пред-ТЕО (ось воно - 2 книги). Висновки авіаекспертів дуже оптимістичні/позитивні. Зараз стоїть питання подальших перемовин стосовно розробки повноцінного ТЕО та Майстер-плану.

3. Нам вдалося сформувати державний інтерес до розвитку БВАК як міжнародного аеропорту з мультимодальною функцією. Ми з’явилися у планах і перспективах Органів державної влади зокрема: Міністерства інфраструктури України; Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; Обласної державної адміністрації; Держприкордонслужби України; Державної фіскальної служби.

4. Ми добилися, щоб при Міністерстві інфраструктури була створена окрема робоча група під проект Аеропорту "Біла Церква", до якої увійшли представники вищого керівництва державних департаментів стратегічного планування Національної транспортної стратегії, області, району, Державіаслужби тощо.

5. Ми вперше з’явилися в планах розвитку міста Біла Церква.

6. Ми змусили міську владу, нарешті з 1999 року, зайнятися оформленням землі під власністю яка була передана від Міністерства оборони в Гайку. Перш за все це стосується території авіаційного комплексу і промислової зони. Щоправда значна частина переданого майна вже розбазарена попередньою владою міста. Докладніше про цю епопею вам може доповісти юридичний відділ міської ради.

7. Ми сформували умови для отримання у власність громади цілісного аеродромного комплексу. І ми вже отримали рішення міської ради та офіційне погодження від УАТК і Укроборонпрому про те що вони не заперечують проти передачі у власність громади частини аеродромного комплексу, яка знаходиться на їх балансі. Мало того, вони готові безоплатно передати ту частину майна, яка необхідна для реалізації Проекту.

8. Ми підготували та вже попередньо погодили проект відкриття авіаційного міжнародного пункту пропуску через державний кордон і отримання статусу міжнародного. Наразі зараз друкується для передачі на підписання документ відповідного формату. Він буде затверджуватися Держприкордонслужбою, Фіскальною службою, Мінінфраструктури та міською радою.

9. Ми беремо участь у конкурсному відборі по Програмі ООН по розбудові екоіндустріальних парків. Мова йде про модернізацію технопарку ГАЙОК.

10. Завдяки цим діям нам вдалося зупинити безглузду з точки зору інтересів громади міста забудову приаеродромної території.

11. Нам вдалося стати суб’єктом конкурентної боротьби в сфері авіаційного бізнесу України.

12. Нам вдалося стати об’єктом економічної розвідки і потенційним об’єктом для вкладання великих інвестицій з боку іноземних кампаній.

13. І нам вдалося нажити ворогів.

Що не вдалось. Нам поки що не вдається переконати міську владу і депутатів у необхідності розпочати поетапне фінансування Програми розвитку аеропорту, яка була вами затверджена минулого року. Мені відомі істинні причини підняття питання моєї відставки. І питання тут не в Кандаурові, а в баченні розвитку цієї території. Думаю що не всі депутати це усвідомлюють, тому вони так легко приймали рішення щодо моєї відставки.

Так-от. Проблема в тому, що Аеропорт Біла Церква став занадто помітним суб’єктом конкурентної боротьби в сфері авіаційного бізнесу України. Зрозуміло, що поява ще одного реального потенційного об’єкта для вкладання інвестицій з боку іноземних кампаній, не додає оптимізму основним гравцям авіаційного бізнесу у столичному регіоні, тим більше враховуючи їх реальні проблеми і потреби у державній підтримці і інвестиціях. 

Тому і постало завдання закрити цей проект. Першим кроком є збивання керівництва, і відповідно гальмування розпочатого процесу. Далі буде створення умов для припинення сертифікату аеродрому і його служб. Для цього потрібно лише щоб у підприємства не вистачило грошей на поточний ремонт аеродромної інфраструктури, і щоб у міської влади не було бажання виділяти гроші на це. І нехай громада Білої Церкви знає, що я про це всіх попереджаю!

Мало того, все що було напрацьовано тепер вимагатиме реального фінансування з бюджету міста принаймні частини витрат. Мова йде перш за все про розбудову авіаційного пункту пропуску через державний кордон, модернізацію системи служби авіаційної безпеки, ремонт місць стоянок літаків та поточний ремонт ЗПС. Тому зусилля забудовників приаеродромної території є прекрасним формальним механізмом складання умов закриття цього ПРОЕКТУ.

Адже всі знають що великі інвестиції потребують тиші. А тут хіба тиша? Ви зверніть увагу на статистику звернень обуреної громадськості "Міста". І тоді стане зрозумілим кого вибрали зброєю боротьби з проектом Аеропорту. Коротко скажу що всі скарги від Фурсів, Хуторка та депутата ВР Івченка, який захищав інтереси точно не громади міста. То чиї інтереси захищають депутати Білоцерківської міської ради?

Подальша робота над таким складним проектом не можлива без підтримки депутатського корпусу і міського голови. Декілька слів про мої особисті враження від роботи. Міська влада жахається цього підприємства як чорт ладана. Три роки у нас не було керуючого заступника потім він на короткий час з’явився, звільнився і тепер ми знову самі по собі, депутати жодного разу не забажали заслухати керівника. На святкування 90 річчя підприємства з усіх запрошених депутатів і представників влади міста прийшов лише міський голова, і то тому що мав вручати нагороди ветеранам і співробітникам підприємства. Всі заходи які ми організовували для презентацій своїх планів і роботи системно ігнорувалися депутатами. 

Що не вистачає: постійної уваги з боку міського голови. Відповідальності структур міськради за проходження документів. Довіри і політичної волі депутатського корпусу. Я так і не став для депутатів "своїм". І це очевидно не стимулювало вас виділяти бюджетні кошти на модернізацію аеропорту. Я без роботи не залишуся. Але від вас шановні представники громади Білої Церкви залежить чи не закінчить своє існування аеродром Біла Церква, чи знайдуть собі гідну, кваліфіковану роботу в місті тисячі білоцерківців, особливо молодь, і чи не будуть вони її шукати подалі від наших могил? Честь маю.