Віктор Романюк (народний депутат України): Як постраждалий Сергій Скрипка стає обвинувачуваним

Перегортаючи чергову сторінку політичного життя України, політологи, журналісти, правозахисники та представники інших професій здійснюють ретроспективну оцінку результатів діяльності колишньої влади. Звісно, такі оцінки не можуть бути зведені до одного знаменника, адже існують як здобутки, так і втрати. Незважаючи на політичну спрямованість, електоральний капітал, світоглядні цінності, кожен новообраний Президент України проголошує ідентичні гасла, що і його попередники. Особисто мене інтригують грізні декларації про боротьбу зі свавіллям та корупцією в правоохоронних органах на кшталт: "повідрубувати руки"; "посадити кількох товаришів" і тк.д і т.п.

Задля об’єктивності відзначимо, що п’ятирічна каденція правління Петра Порошенка запам’яталася правозахисникам активним руйнуванням інституту недоторканних, адже арештували всіх і вся. Якщо в 2014 році гучні арешти (притягнення до кримінальної відповідальності) діючих (колишніх) можновладців, інколи в режимі онлайн, сприймалися як сенсація, то у 2019 році в суспільстві виробився стійкий імунітет до цих подій.

Однак процес зведення політичних рахунків, закамуфльований в обгортку кримінальних проваджень, не поліпшив стан дотримання законності у процесуальній діяльності правоохоронних органів, а навпаки - суттєво погіршив. Ложку дьогтю додали і мої колеги законодавці, ухвалюючи фактично на коліні суперечливі зміни до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України. Законотворчий хаос призвів до одночасної дії кількох редакцій кодифікованих актів, в хащах яких заблукає не лише юрист неофіт, але й досвідчений фахівець.

Найбільш ганебним явищем в останню владну п’ятирічку стала сучасна работоргівля заручниками у кримінальних справах. Звісно, процесуальне визначення поняття "учасник кримінального провадження", розкрите законодавцем у пункті 25 ч.1 ст.3 КПК України, не містить згадки про заручників правоохоронних органів. Але це не полегшує долі осіб, які потрапили в прокрустове ложе кругової поруки корумпованих правоохоронців та байдужої, інколи переляканої Феміди.

Впізнаваним брендом у цій тіньовій сфері діяльності правоохоронних органів є Головна військова прокуратура на чолі з Анатолієм Матіосом. Осідлавши піар пегаса, Головна військова прокуратура заполонила медіа простір пропагандистською піною про здобутки цього осередку "законності" і "принциповості" у боротьбі з ворогами української державності та правопорядку. За лаштунками переможних реляцій ГВП залишилися історії з душком про торгівлю угодами про визнання винуватості. Формула комерційного успіху, виведена селекціонерами з ГВП, достатньо проста, але на диво прибуткова: "В+ВВ =С" ("Відкупне + Визнання вини = Свобода"). Барометром рентабельності торгівлі сучасними індульгенціями стали декларації військових прокурорів зі щедрим осадом манни небесної у вигляді різноманітних тлінних цінностей: грошенята, хатинки в смт. Козин, чудо колісниць від провідних автовиробників тощо.

Такий кругообіг угод про визнання винуватості пояснює тихий і спокійний фінал резонансних кримінальних проваджень: газової, податкової, оборонної справ.

Водночас у тенета ГВП потрапляли особи без особливих гріхів, але з принадливими матеріальними родзинками у вигляді нерухомості та грошових заощаджень. Одним із таких заручників став бізнесмен, батько чотирьох неповнолітніх дітей, опікун батька інваліда Сергій Скрипка. Завдяки групі небайдужих народних депутатів, ветеранів АТО, представників медіа, які перейнялися долею Сергія Скрипки зі статутом підозрюваного в готуванні до вчинення терористичного акту в селі Лящівка, Черкаської області, ця драматична історія стала відомою широкому колу осіб.

29.10.2015 року наркоманом-рецедивістом вбито маму Сергія Скрипки. Виконавець злочину В.І. Рудик із багажем 5 (пяти) судимостей (грабіж, зберігання (збут) наркотичних речовин) загинув на місці. Злі язики подейкували, що організатором вбивства було рейдерське формування, що відстрілювало успішних фермерів на Черкащині з метою заволодіння земельними наділами.

Ці плітки згодом викристалізувалися в жорстоку реальність: фермерське господарство разом із усіма активами було переоформлено на підставі підроблених документів на ТОВку з панамським бенефіціаром. Але справедливість того разу перемогла – сім’я Скрипки повернула свою власність. Перипетії повернення власності заслуговують на окрему статтю, що виходять за межі цієї публікації.

Оскільки ризики та загрози володіння серйозним активом у нашій країні переважають потенційні дивіденди, корпоративні права фермерського господарства сім’ї Скрипок були відчуженні відомій агрокомпанії за солідну суму. І тут на перехресті життєвих шляхів цієї родини з’явилися рейдери у погонах: СБУ та ГВП.

За класичним сценарієм оперативна розробка успішного бізнесмена включала допомогу провокатора, який тривалий час співпрацював з вітчизняними спецслужбами.

Після поспішних підготовчих дій (з 11.05.2018 року до 23.06.2018 року) 23.06.2018 року проведено затримання Сергія Скрипки в ресторані "Тандир" смт. Козин. Інкримінуючи затриманому бізнесмену готування до вчинення терористичного акту в селі Лящівці, сторона обвинувачення оперувала показаннями агента -провокатора і вибірковими епізодами з матеріалів аудіо, відеоктонтролю. Оперативне аудіо, відео миттєво потрапило в ЗМІ з коментарями ГВП про затримання "ворошиловського стрілка" Скрипку, який хотів помститися замовникам вбивства його мами.

Науковці, практикуючі юристи, активісти підняли гвалт, оскільки ні за формою, ні за змістом повідомлення про підозру Сергія Скрипки не мало нічого спільного з тероризмом, як таким. Ярлик "терорист" штучно припасований до підозрюваного Скрипки давав змогу ГВП, СБУ вести досудове розслідування цього кримінального провадження, формально дотримуючись правил підслідності. Але, найголовніше, підозра у тероризмі автоматично передбачає застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно ч.5 ст.176 КПК України. Таким чином, впродовж року голова багатодітної родини Сергій Скрипка перебуває в столичному СІЗО на Дегтярівській в якості повноцінного заручника.

На певному етапі складалося враження, що у ЗМІ відбувалася справжня інформаційна війна між репресивним відомством та громадянами, які стали на захист Сергія Скрипки і його сім’ї. Головна військова прокуратура не шкодувала, ані коштів (походження яких, до речі, невідоме), ані кадрового ресурсу (прокурори були фактично введені в склад знімальної групи) для того щоб максимально очорнити добре ім’я сім’ї Скрипки. Мусимо визнати, кінематографісти від ГВП доклали зусиль щоб створити по геббельсівські якісну інформаційну отруту. Від перегляду відеозвіту про закінчення досудового розслідування у справі Сергія Скрипки, розміщеного 06.03.2019 року на сайті ГПУ, у непосвячених громадян застигала кров в жилах. Масштаб "злодіянь" сім’ї Скрипок перевершили криваві "подвиги" червоних кхмерів і президента людоїда Боккаси разом узятих.

Якщо на медіа полі, головна військова прокуратура домінувала, благо манна небесна дозволяла безперебійно фінансувати інформаційні заходи, то у правовій площині репресивні коліщатка спочатку заскрипіли, а згодом почали виходити з ладу. Наведемо кілька промовистих фактів. Сергія Скрипку було фактично затримано 18 годин 48 хвилин 23.06.2018 року, але протокол затримання фіксує інший час – 21 годину 45 хвилин цього ж дня. Впродовж 3 – х годин Сергій Скрипка перебував у кайданках, які, як стверджує слідчий СБУ, підозрюваний одягнув самостійно і з власної волі!

Усі процесуальні дії стосовно Сергія Скрипки здійснювалися за межами кримінального провадження, що заборонено ст.214 КП України, оскільки слідчий не спромігся внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою провокатора – агента від 11.05.2018 року.

На вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України, наважився й Анатолій Матіос, який 05.12.2018 року своєю постановою продовжив строк досудового розслідування у цій справі, хоча законодавець наділив таким правом слідчих суддів.

Кульмінацією протистояння сімї і друзів С.Ф.Скрипки став ниций акт помсти зі сторони ГВП, що відбувся 06.03.2019 року у будинку, в якому мешкають найрідніші для підозрюваного люди: дружина, 4 малолітніх дітей, батько інвалід. О 6 годині 45 хвилин цього дня зграя правоохоронців у складі спецпідрозділу Альфа, 3 прокурорів ГВП, 3 слідчих, 3 оперативних співробітників ввірвалися в будинок із судовими ухвалами про обшук та виїмку майна через 10 місяців після затримання С.Ф. Скрипки.

Влаштувавши шабаш на очах сонних і переляканих дітей, спецура в погонах з м’ясом виривала ключі від автомобілів, глумилася над батьком інвалідом і викручувала руки дружині Сергія Скрипці. Формальним мотивом для проведення цієї спецоперації стало піклування про інтереси так званих потерпілих, які оцінили моральну шкоду від сфальсифікованої справи в сумі 110 млн. грн.

Спроба захисту достукатися до керівництва тогочасних ГВП, СБУ, на жаль, не увінчалася успіхом. Кругова порука як іржа роз’їла совість та людяність цих ділків у погонах, які не тонуть за жодної влади в Україні.

P.S. В останньому інтерв’ю Анатолій Матіос повідомив про наміри інформувати новообраного Президента про загальний стан справ у підконтрольному йому відомстві. Цікаво, чи знайдеться у доповіді місце для висвітлення справи Сергія Скрипки, до речі, його сусіда по будинку.