В'ячеслав Кучер (заступник голови Київської ОДА): маячня від "журналіста" ДУБінського

Завжди поважав професію журналіста. Для мене журналісти – це особливі люди, це люди, які не просто доносять до нас інформацію, а спонукають думати, робити вибір. 

Але сьогодні я побачив роботу "журналіста" Олександра Дубінського. Скажу більше – нажаль, його роботу побачила моя Родина. Мова йде про його відеоролік на каналі Youtube. Виховання не дозволяє мені навіть давати посилання на нього (хто захоче і сам знайде його). Такої брудної лексики я давно не чув. 

Вам також важко уявити, що професійний журналіст не може висловити свою думку, не використовуючи ненормативну лексику?
Тепер по суті звинувачень. 

Два з половиною роки я займаю посаду заступника голови Київської обласної державної адміністрації. Я ніколи не скривав, що розділяю та підтримую політику і реформи, запропоновані Володимиром Гройсманом. 

Не знав, що це злочин. 

Під час, та після виборів Президента України, я зміг зберегти всіх своїх друзів через те, що глибоко поважаю їх вибір, бо він ґрунтується на дуже важливих для них аргументах. 

Ми живемо у демократичній країні, а тому мати власний погляд і власні політичні переконання у нас не заборонено. Мої політичні симпатії жодним чином не вплинули на долю питань і проблем, які мені довелося вирішувати. Головне, чим я завжди керуюсь – це дотримання Закону, а також людяність та порядність. Усі державні установи нашої країни та їх посадовці служать не конкретній особі, а державним інтересам та людям. 

Чи може я помиляюсь? 

І ще, про що "забув" розповісти у своєму блозі "журналіст" – всі голови обласних державних адміністрацій, а також їх заступники безпосередньо підпорядковуються Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України. Тому будь-хто, призначений зараз на ці посади, буде одночасно "людиною Зеленського" та "людиною Гройсмана". 

Тепер про "робочий" час, коли я, у якості гостя, завітав на І з’їзд партії " Українська стратегія Гройсмана". Посада заступника голови обласної державної адміністрації є політичною і мій робочий день не є нормованим. Зазвичай, мій робочий день у адміністрації починається о 7 ранку і завершується далеко після 22 години, 100-120 телефонних дзвінків (і це тільки на мій особистий телефон), сотні кілометрів по області (нагадаю, що у штаті Київської обласної державної адміністрацій немає водіїв, а тому – за кермом сам), наради, зустрічі та прийоми громадян. А ще є документи, які я маю розглянути, вивчити та прийняти відповідне рішення. Якби пан Дубінський, виконуючи чиєсь замовлення, підійшов би до вивчення моєї особи більш відповідально, можливо він не вважав би злочином, що я у свою обідню перерву прийшов підтримати людей, яких я поважаю.

Щодо моєї зовнішності, яку так критикує "журналіст", то тут, як кажуть: "на любов та смак – товариш не всяк". Мені, наприклад, його обличчя також не подобається, але я не дозволяю собі ображати його. 

Щодо моєї сексуальної орієнтації, про яку неодноразово дуже брудно висловився пан Дубінський, то дружина, з якою ми разом 17 років, та троє дітей різного віку, здається, говорять самі за себе.

Якщо, пан Дубінський, у вас на меті було зробити боляче моїй Родині, то можете радіти – вам це вдалося. Але на майбутнє хотілося б вам побажати, шановний, при будь-яких обставинах не ганьбити свою професію замовними постами, а також залишатися людиною і пам’ятати, що навколо вас також люди.