Безгосподарність: як у Білій Церкві добивають профтехосвіту

До керівництва Білоцерківського професійного ліцею виникає багато запитань

Поки держава впроваджує європейські стандарти профтехосвіти та залучає мільйонні інвестиції для підготовки кваліфікованих кадрів, на місцях ці реформи часто розбиваються об стіну недбалості. Яскравий приклад — «Білоцерківський професійний ліцей», де замість тісної співпраці з бізнесом та осучаснення бази на студентів чекає відсутність їдальні, занедбані гуртожитки та абсолютно недієвий центр кар’єри. Чому підготовка вкрай важливих для відбудови країни фахівців перетворилася на порожній піар у соцмережах та навіщо керівництву закладу терміново потрібен жорсткий фінансовий аудит, читайте у матеріалі «Моєї Київщини».

21 серпня, минулого року Верховна Рада схвалила закон про професійну освіту в Україні, який, за словами міністра освіти Оксена Лісового, несе "фундаментальні зміни в профтехосвіті". Законом пропонуються наступні новації: здобувачі освіти опановують теорію у з педагогами, а практичне навчання відбувається на виробництві; ,до складу наглядових рад входять роботодавці, які матимуть вплив на управління закладами профтехосвіти аж до рекомендацій щодо призначення чи звільнення директорів закладів; заклади професійної освіти перетворюються в комунальні неприбуткові товариства, що дасть їм більше автономії, у взаємодії з бізнесом це повинно призвести до того, що заклади профтехосвіти зароблятимуть значні кошти, зароблятимуть і студенти в процесі виробничої практики. "Усе це, - наголосив міністр Лісовий, - вимагає від закладів освіти впровадження новітніх підходів до підготовки здобувачів освіти з метою забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці".

Професійні коледжі зможуть вільно керувати власними надходженнями, що дасть можливість підвищити зарплати найкращим співробітникам закладів, передусім майстрам виробничого навчання. А от директорам закладів встановлять КРІ (кількісні показники, які дозволяють оцінити, наскільки ефективно виконуються завдання й досягаються цілі). У МОН обіцяли: «Протягом кількох років побачимо кадрові зміни та нових людей в управлінні… Ми нарешті почнемо створювати на базі коледжів ефективну модель підготовки кваліфікованих кадрів, які потрібні ринку праці вже зараз".

Ще один дуже важливий нюанс: ухвалення закону про професійну освіту стало одним із ключових індикаторів виконання Ukraine Facility Plan у сфері розвитку людського капіталу. Після цього у державний бюджет України надійшло понад 350 мільйонів євро підтримки від ЄС. А у вересні 2025 року під час зустрічі міністрів освіти на рівні ЄС представники нашого Міносвіти підписала Гернінзьку декларацію, що визначає спільні пріоритети розвитку профтехосвіти до 2030 року. З огляду на зобов’язання, взяті нашою країною перед партнерами, безумовно актуальним питанням є виконання закону та контроль за впровадженням нової моделі профтехосвіти. Може, десь ця модель і працює, але не у «Білоцерківському професійному ліцеї», який очолює Сергій Шпак.

У підписаній із європейцями угоді один із пунктів – інвестування в Центри професійної досконалості. У ліцеї є щось подібне, зветься Центр кар’єри «Крок до успіху». На сайті закладу можна ознайомитися з тим, куди ж крокують його учні. Виявляється – нікуди. Є перелік соціальних партнерів – ціла низка місцевих ТОВ і комунальних підприємств, а от у розділі «Партнери» - порожньо. У розділі «Профорієнтаційна діяльність» існує перелік зустрічей із роботодавцями та трохи про наявні вакансії. Розділи «Проєкти», «План роботи», «Новини» також порожні. Зате у розділі «Наша команда» можна дізнатися, хто ж у ліцеї відповідає за кар’єрне зростання своїх вихованців – заступниця директора з виховної роботи Влада Павленко та ще семеро осіб.

Ліцей готує фахівців із низки вкрай потрібних під час війни та відбудови спеціальностей – електромонтажників, радіомеханіків, слюсарів-електриків, слюсарів із ремонту колісних транспортних засобів та інших. Для нашої країни дуже важливо, щоб таких фахівців не лише якісно готували, а й давали їм виробничу практику, працевлаштовували, аби вони не виїжджали за кордон. Втрата людей робітничих спеціальностей – страшна проблема для України, її наслідки відчуватимемо ще багато років. Тож перед закладами профтехосвіти має стояти завдання – працювати з бізнесом, щоб юнаки і юнки працювали навчаючись, будували кар’єру тут. На чому, власне, і наголошується у згаданому законі.

Крім того, учні ліцею та їхні батьки нарікають на стан гуртожитку та на жахливе укриття. А їдальні взагалі немає. Тож здобувачі освіти «гризуть граніт науки» на голодний шлунок. Сумнівно, що це сприяє успішному засвоєнню знань та навичок. Та й отримують вони їх у навчально-практичних центрах, явно недостатньо обладнаних для сучасних вимог. На оновлення катма грошей? На сайті закладу розміщений кошторис (правда тільки за минулий рік, чому нема за нинішній – питання для контролюючих органів), із вказаних сум можна зробити висновок: не жирують, але й не бідують. Чому ж там панує безгосподарність? Очевидно, для змін потрібне бажання їх здійснювати, а якщо його нема, то які б моделі не ініціювали у Міносвіти, які б гарні закони не ухвалювали депутати, на місцях усе гальмуватимуть директори-ретрогради. Без інспекцій, фінансового аудиту та контролю з боку вищих органів реформи не «злетять».

Невже все так погано? У ліцею є сторінка у соціальній мережі «Фейсбук», де багато дописів про День вишиванки, про успіхи студентів у спорті, про профорієнтаційні заходи. Піар – добре, але професійний ліцей – це про підготовку якісних фахівців, а не про те, в яких красивих вишитих сорочках юнаки та дівчата прийшли на уроки.