Бої за Ірпінь: український вояка зумів зупинити пів сотні ворогів двома пострілами (ВІДЕО)
Бої за Ірпінь стали визначальними в обороні Києва, місто не здалося завдяки злагодженій роботі української армії та героїзму окремих її солдатів
Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" з покликанням на "ТСН".
Герой України Ігор Дикун – один із тих, хто ціною власного подвигу ліквідував один із найважчих проривів на ірпінському фронті.
Наприкінці березня російські війська роблять відчайдушні останні спроби взяти Ірпінь і таки проривають оборону. Місто втримується завдяки неймовірному героїзму вояків. Серед них – 29-річний розвідник Ігор Дикун, який у найгарячіший день визначив фінал запеклого вуличного бою на околиці міста.
Ця війна почалася для нього ще 2014 року. Анексія Криму, перші бої на Донбасі – студент третього курсу юрфаку університету МВС Ігор Дикун бере академвідпустку і вступає до лав Збройних сил. Події 2014-го він вважає найважчою війною:
Проти танків воювали не тільки зі стрілецькою зброєю, але й з тими старими акумулятивними гранатами. Це ще зброя часів Другої світової. Зараз куди краща ситуація.
За іронією долі, його головний бій в Ірпені вирішила та сама радянська зброя – з протитанкового гранатомета РПГ-7 він зупинив дві машини десанту.
24 березня окупантам вдалося прорвати оборону і створити загрозу оточення:
Противник давив і з сусідньої вулиці згори, і з нижньої, і вийшли ніби кліщі. Усі підрозділи, а це 60 осіб, опинилися б тут зажатими.
Першочергове завдання стало – знищити техніку. Побратим, який подавав снаряди, каже, що в тій битві всі орієнтувалися на Ігоря:
Я вважаю, що в той момент всі на нього спирались. Від нього багато чого залежало. Він мав бойовий досвід, він багато чого нам розказував і це нам допомагало. Він був прикладом для нас і залишиться ним, бо всі хочуть стати таким, як він.
Для нього то був дебют на війні. Пригадує, першу ціль Ігор лише підбив, рашисти сховали пошкоджену бойову машину і вже пізніше молодий боєць вистежить і таки доб’є її. А от друга десантна машина ворога під прикриттям піхоти прорвалась далі, Ігорю з командою довелося її переслідувати, перестрибуючи паркани. Взявши черговий бар’єр, Ігор наштовхнувся на ворожого кулеметника.
А далі був другий влучний постріл, яким вдалося знищити БМД і частину піхоти, яка прикривала її. Побратим "Дракон" пригадує:
Ігор звів РПГ-7, вискочив на перехрестя, зробив постріл, і коли він повертався, була зворотня стрільба з автомата, і він отримав кульове.
Колега позивним "Дракон" став для Ігоря рятівником, бо на місці, у розпал бою, перев’язав рани. Ігор вдячний побратимам, а ще місцевим мешканцям, які просто дивували. Ігор пригадує:
Тут сховатися не знаєш де, як правильно спрацювати, і тут за метрів 40 від тебе сидить чоловік на стільчику, курить сигарету і знаєш, що каже? «Може, вам відкрити будинок, в мене тут другий поверх, нормальна ділянка для обстрілу.
А от свої останні години в Ірпені Ігор пригадує погано:
Контузія, в мене лопнула барабанна перетинка і два кульові: дотичне поранення плеча і наскрізне поранення ноги.
Тоді український поранених переносили до ліску, де їх евакуювали в бік Києва. Через два дні, трохи отямившись, Ігор дізнається – за оборону Ірпеня йому присвоєно найвищу нагороду.
Містечко Борщів на Тернопільщині відоме своїми вишивками та борщем. Але віднедавна тут новий привід для гордості. Вперше в історії уродженець міста удостоєний звання Героя України.
Без перебільшення, про Ігоря тут знають всі і ним страшенно пишаються. Удома героя зустрічають тітка та племінниця, обоє вимушені переселенці з окупованих районів Запоріжжя. Поки батько Ігоря за контрактом працює в Латвії, вони головні на господарстві. Його рішення піти служити родина зустріла з розумінням, а згодом виявилось – це покликання.
Нагорода змінила і їхнє життя. Медаллю пишається увесь Борщів, а сусіди вже планують перейменування вулиці. Племінниця Ігоря теж горда за свого дядька, розповідає деталі з боїв 2014 року, які не озвучив скромний Ігор. Вони потрапили в засідку, багато його побратимів загинуло в той момент, а він отримав поранення. Розумів, що його можуть взяти в полон, він вирішив взяти гранату, видьорнути чеку і підірватися, але він почув розмову ворога, що українські військові наближаються, і вирішив кинути гранату в них, щоб попередити, що тут хтось є.
Коли Ігор отримав нагороду і вперше повернувся до рідного Борщіва, його зустріли, як світову зірку. Друзі для військового стали справжнім тилом.
Друзі Ігоря кажуть:
Ми почали допомагати Ігорю від самого початку, збирали власні кошти. От, наприклад, сестра з Америки 5 тисяч доларів вислала, і ми купили рації.
Військовий професійно займався пауерліфтингом, вигравав нагороди, але ніколи не застосовував силу. Скромний і цілеспрямований, так характеризують Ігоря в рідній школі. Пані Олена каже про випускника:
Саме школа йому заклала ось цей патріотизм і вплинула на формування особистості і свідомості. Навіть важко сказати, що з такого романтичного хлопчини може вирости спецпризначенець.
Нагадаємо, що телеведуча та блогерка Юлія Палько у своєму інстаграмі опублікувала відео із кадрами з Ірпеня до та після війни.
