Головний роман 2026 про дитинство. Коли світ усе ще може бути добрим.

Роман “На вулиці Солоній” — це одна з тих книжок, які не тільки читаєш, а й проживаєш. Це живий спогад. Вона пахне річковою водою, розігрітим сонцем пилом, літнім дощем і квітами бузку — вона пахне дитинством. Для кожного своїм, але водночас таким впізнаваним і рідним.

Ця історія стає справжнім поверненням у той час, коли літо здавалося безкінечним, двір був окремим Всесвітом, а єдиним законом — щоденна нова пригода.

Авторка Ія Морела створила напрочуд теплий, світлий і живий світ, у якому немає місця жодному злу. На вулиці Солоній живуть дуже різні люди: дивакуваті, гучні, мовчазні, трохи смішні, інколи самотні, але всі вони — справжні. Саме ця щирість і людяність роблять книжку такою близькою кожному читачеві.

Книжка зі смаком літа, стиглих абрикосів і дитинства

Дуже точно атмосферу описало видання ELLE Україна, відзначивши книжку однією з новинок, що точно варті уваги:

«На вулиці Солоній не існує злих людей. Є дивакуваті, гучні, мовчазні, скандальні або зовсім беззахисні. Їхні родинні історії переплітаються з вуличними легендами, де річка, поле і двір стають частиною кумедного та трохи загадкового світу».

У центрі історії — семирічна Сявка та її друг Тюба. Їхні пригоди на перший погляд здаються простими й комічними: схованки у старій ванні, вигадані привиди, страшилки, лицарські ордени, дитячі секрети та маленькі відкриття. Але саме через ці деталі роман говорить про значно глибші речі — про дружбу, довіру, страх дорослішання, перші моральні потрясіння і про той особливий момент, коли дитина вперше помічає, що світ не завжди простий та зрозумілий.

Ця історія сталася зовсім поруч

“На вулиці Солоній” — це книжка про пам’ять і щастя. Про те, як у дорослому житті ми постійно шукаємо дорогу назад — до себе справжніх, до того відчуття безпеки й радості, які колись дарувало дитинство. Читаючи роман, мимоволі згадуєш власний двір, друзів, крики з-за паркану, липкі від морозива руки та вечори, коли не хотілося заходити додому, тому що здавалося: літо триватиме вічно.

Саме тому ця книжка сьогодні звучить особливо сильно. У час, коли всім нам так бракує світла, спокою й внутрішнього тепла, твір Ії Морели стає справжнім прихистком. Він нагадує про неймовірно прості речі, які насправді мають найбільшу цінність: людяність, довіру, щирість і здатність бачити диво у звичайному дні.

Особливо близькою ця історія буде читачам Київщини. Тут, серед невеликих містечок, приватних будинків, річок, дворів і тихих вулиць, легко впізнати атмосферу Солоної. У багатьох населених пунктах Київської області досі живе той самий дух сусідства, де всі знають одне одного, де дитинство проходить на вулиці, а спогади про літо залишаються на все життя.

І завдяки цьому виникає сильне відчуття — ніби ця історія сталася зовсім поруч.

Книга, що нагадує: дім — це не адреса, а відчуття батьківської хати

Окремо варто згадати й про теплий прийом книжки за кордоном. Під час презентаційного туру в країнах Євросоюзу Ія Морела провела кілька творчих зустрічей із читачами, де роман отримав надзвичайно щирий відгук.

Українська історія про дитинство, літо та маленьку вулицю біля річки виявилася зрозумілою людям у різних країнах. І це вкотре доводить: справжня щирість та добро не мають жодних кордонів.

Сьогодні всім нам особливо необхідно мати надію, відчувати дім, безпеку та віру у краще й світліше завтра. А ця книжка повертає людині тепло.

“На вулиці Солоній” — книга про нас усіх. Про нашу пам’ять, наші втрати, наші теплі спогади й наше бажання отримати хоча б маленьку частинку світла у щоденне життя. Вона нагадує, що навіть у найскладніші часи людина найбільше прагне простого — дому, тепла, рідних голосів і відчуття, що світ усе ще може бути добрим.

Цю книжку хочеться радити кожному — читати самому й усім разом. Тим, хто сумує за дитинством. Тим, хто втомився від тривог дорослого життя. Тим, хто хоче хоча б на кілька вечорів повернутися у літо, де річка шумить неподалік, друзі чекають у дворі, а твоя вулиця здається центром Всесвіту.

“На вулиці Солоній” — це нагадування про те, що навіть після найтемніших часів людина все одно шукає світло, дім і тепло. І, можливо, саме тому ця історія сьогодні звучить так особливо.