#

Після знесення київського заводу АТЕК, виробництво "українського Bradley" перенесли до Василькова

24.01.2024 12:45
Після знесення київського заводу АТЕК, виробництво "українського Bradley" перенесли до Василькова
Макет корпусу "Вавілону"

Після знесення одного із провідних машинобудівельних заводів в Україні АТЕК, компанія "Арей" намагалася у 2017 році повністю відновити виробництво "українського Bradley" у Василькові

Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина" з покликанням на "Економічну правду".

Американські бойові машини піхоти (БМП) Bradley захищають Авдіївку. Військові люблять їх за міць, захист і мобільність. Головна проблема – їх мало. Україна отримує ці машини маленькими партіями.

До 2022 року Україна розробляла власну технологічну БМП, не гіршу за Bradley. У 2016 році військові та політики погодилися, що армії потрібна така машина. Для її розробки на одному з приватних підприємств зібрали танкових спеціалістів та закупили унікальне обладнання.

Проєкт отримав назву "Вавілон". Планувалося розробити сучасну цифровізовану БМП та десятки нових агрегатів для неї. До 2022 року машина могла б піти в серійне виробництво та встигнути на війну з росією. Однак низка скандалів, чвар з Міноборони та забудовниками призвели не тільки до зриву програми, а і до розпуску команди конструкторів та втрати технологічних напрацювань, які зараз могли б стати в пригоді.

Кілька місяців тому прокуратура почала досудове розслідування щодо неналежного виконання службових обов’язків особами, які були причетні до провалу проєкту. 

У центрі цієї історії – інженерна група "Арей" з Києва. Її завданням було готувати бронетехніку для бійців батальйону "Азов". Роботи вистачало: події відбувалися у 2014 році, коли кожна одиниця бронетехніки була на вагу золота.

Роботою майстерні керувала родина політика Романа Зварича – колишнього міністра юстиції за президента Ющенка. Зваричі тоді збирали пожертви та фінансували "Азов" власним коштом. Вони шукали танкових спеціалістів, які готові були працювати на добровольців.

У цей же час на харківському заводі імені Малишева збирали танки Т-64 для Республіки Конго. Цим контрактом опікувалися конструктори Микола Степанов та його син Сергій. Батько обіймав посаду технічного директора, а син – заступника головного конструктора.

Після початку війни на Донбасі контракт з Конго анулювали, а Т-64 передали "Азову". Микола та Сергій звільнилися з державного заводу та рушили за своїми танками до цеху "Арей". 

Майстерня "Арей" розташовувалася на збанкрутілому та занедбаному машинобудівному заводі "АТЕК". Там же розміщувався й тренувальний табір добровольців. Приміщення та інфраструктура заводу із залізницею ідеально підходили для облаштування танкового заводу.

Микола Степанов одразу перейняв управління підприємством. Він мріяв побудувати на "АТЕК" сучасне танкове виробництво, мав для цього знання та авторитет у галузі. У його послужному списку – 45 років роботи конструктором, десятки розробок бронетехніки, зокрема модернізація танків Т-64, Т-72 та випуск першої серійної партії БМ "Оплот".

Перевага приватної оборонної компанії була у відсутності політичних надбудов на кшталт "Укроборонпрому". Конструктори не стикалися з бюрократією, корупцією, спілкувалися з військовими та готували машини за їх відгуками.

Колектив набирався досвіду, цехи "АТЕКу" відновлювалися й обростали обладнанням. У 2014-2015 роках "Арей" відремонтував та модернізував понад сто одиниць бронетехніки.

Одна справа будувати техніку з підручних матеріалів для добровольців, інша – розробити серійний продукт для регулярної армії. Зазвичай нові розробки віддавали державним КБ, однак у Міноборони знайшлися люди, які повірили в "Арей".

До нас придивлялися різні чиновники, бачили, як кипить робота та хто очолює підприємство. Одного разу до нас прийшов генерал Ігор Павловський і сказав, щоб ми приїхали в Центральний науково-дослідний інститут (ЦНДІ) Збройних Сил і представили всі розробки

– розповіла Світлана Зварич.

Тоді зібралася велика нарада за участю представників Генштабу та Міноборони. Військові підтвердили, що розробки Степанова потрібні армії. Серед них – важка БМП "Азовочка" на базі танка Т-64.

Ще кілька нарад, презентації, виставки – і "Азовочка" перетворилася на дослідно-конструкторську роботу (ДКР) з розробки важкої БМП, яку фінансувало Міноборони. Вона отримала кодову назву "Вавілон".

Фактично це бойова машина піхоти на базі танку Т-64А. БМП "Вавілон" мала б важити 36 тонн – на 10 тонн більше за Bradley. Таких важких БМП у світі небагато. Ідея взяти за основу Т-64А пов’язана з простотою ремонту та виробництва. В Україні багато таких танків і інженери вміють їх обслуговувати. "Вавілон" мала б бути машиною перехідного періоду, поки країна не знайде інше базове шасі для своєї бронетехніки.

Власне, на Т-64 вся радянщина і закінчується. Інше обладнання мало бути або осучасненим, або заново розробленим. Наприклад, "Вавілон" планували оснастити єдиним цифровим комплексом управління, завдяки якому військові могли б контролювати всі показники та датчики й обмінюватися даними з підрозділом. Лише розробка програмного забезпечення та контролерів для машини коштувала десятки мільйонів гривень. Рухатися БМП мала б на дизельному пальному та електриці. Максимальна потужність 1 080 к. с. досягається, коли німецький двигун TCD16.0V8 працює разом з електричним.

Технологію бронювання машини мали розробити з нуля і вона була кращою за стандартний динамічний захист.

Якщо Bradley може захистити екіпаж від крупнокаліберного кулемета, то "Вавілон" – від танкового пострілу

– пояснив Степанов-молодший.

"Вавілон" мав би коштувати до 1,8 млн дол, що значно менше за іноземні аналоги. Така вартість пояснюється тим, що машину разом з компонентами планували виробляти в Україні. Близько 75% деталей БМП мали виробляти в країні, а решту 25% становила імпортна електроніка.

Проблеми компанії "Арей" почалися після відкриття ДКР "Вавілон". 21 жовтня 2016 року на "АТЕК" та в танкові цехи увірвалися невідомі, вигнали охоронців та перекрили прохідну. З того моменту інженери на завод не поверталися.

Результат "розбірок" між збанкрутілими власниками, "інвесторами", орендарями цехів та "Азовом" – у розпал війни танкових конструкторів викинули на вулицю. Обладнання на мільйони гривень залишилося всередині. Щоб зберегти шанси на повернення майна, "Арей" попросив СБУ "опломбувати" 19-й та 60-й цехи, де велася розробка бронетехніки.

Розуміючи, що через дії рейдерів розробка вітчизняної БМП може бути зірвана, за "ареївців" вступилося командування військ. У розпорядженні ЕП є лист від 2017 року, у якому тодішній начальник генштабу Віктор Муженко просить ексголову СБУ Василя Грицака розблокувати цехи "Арея", бо це може зашкодити обороноздатності держави.

Військових ніхто не послухав. За мовчазної згоди силовиків на "АТЕК" почали зносити цехи під забудову. За словами Світлани Зварич, було розкрадено 246 верстатів, а відремонтовані крани біля залізниці і трансформаторні будки знесли.

"Арей" зміг зібратися та продовжити роботу. Руку допомоги протягнули військові. Вони прихистили колектив у невеликому цеху 482-го конструкторсько-технологічного центру ЗСУ, а через пів року команда взяла в оренду приміщення у Василькові, докупила обладнання та відновила розробку.

Через втрату "АТЕК" плани змінилися. Розробку технічного проєкту та конструкторську документацію "Арей" планувала виконати в орендованих цехах, а виготовлення дослідного зразка, випробування та серійне виробництво облаштувати на Київському бронетанковому заводі (КБТЗ).

Втім компанія зазнала лише мільйонних втрат та простоювала місяцями, доки у Міноборони роками вирішували долю програми.

Зрештою програму ДКР "Вавілон" в Міноборони закрили за два дні до великого вторгнення росії – 22 лютого 2022 року. За даними внутрішнього аудиту Міноборони, з результатами якого ознайомилася ЕП, це рішення ухвалювалося без урахування позиції Командування сухопутних сил ЗСУ.

Продовжувати роботи ніхто не збирався. Міноборони просто не забрало конструкторську документацію та макети, на які витратило 50 млн грн платників податків.

На початку 2022 року "Арей" частково відвіз майно в орендоване приміщення в Харкові. 16 квітня туди влучив російський снаряд та знищив 22 тис сторінок конструкторської документації на БМП. На щастя, макети залишилися в іншому місці та вціліли.

Навесні 2023 року Міноборони провело внутрішній аудит щодо ДКР "Вавілон" та згадало у ньому втрачене майно. Він підтвердив, що відомство не прийняло матеріальні цінності, які належать міністерству. Згідно з фрагментом одного з внутрішніх документів, що потрапив до ЕП, за результатами цього аудиту восени 2023 року прокуратура почала досудове розслідування за статтею 367 ККУ (службова недбалість).

Зараз сім’я Степанових допомагає ЗСУ ремонтувати бронетехніку. Миколі вже 74 роки, однак він досі робить свою справу і працює руками. Після провалу ДКР "Вавілон" команда конструкторів розбіглася по різних підприємствах. На "АТЕК" замість танкового заводу – випалена земля. Ділянка досі переходить від однієї компанії-прокладки до іншої.

Сухопутні сили зараз, як ніколи, потребують БМП. Із запасів знімають старі радянські машини, а влада просить партнерів надсилати більше Bradley та Marder, яких завжди не вистачає. Партнери ж вказують, що в дефіциті бронетехніки є і провина України.

Ви могли б робити бойові машини піхоти, причому набагато кращі за Bradley. У вас були для цього технології, але ви цього теж не робили

– казав в інтерв’ю українським ЗМІ американський військовий аналітик Філіп Карбер, ніби натякаючи на історію "Вавілона".

У Міноборони провал розробки БМП "Вавілон" ніби й не помітили. Причетні до цього проєкту чиновники не покарані.

Ситуація з ДКР "Вавілон" загалом характеризує роботу дослідно-конструкторських програм Міноборони, які ніколи не славилися ефективністю. З 2022 року відомство щороку виділяє на програми ДКР 3 млрд грн.

Восени 2023 року прокуратура почала розслідування щодо службових осіб Міноборони, які не забрали технічну документацію та макети на БМП. Уже через два місяці на пошту "Арея" від Міноборони прийшов позов "про витребування майна з чужого незаконного володіння". Схоже, відомство почало юридичний контрнаступ. Причина для подання позову – макети БМП "Вавілон" іржавіють на одному з бронетанкових підприємств.

Конструкторську документацію знищено, але "Арей" заявляє, що може її відновити, адже в них збереглися електронні копії. Степанов переконує, що готовий заново зібрати команду та довести розробку до кінця.

Уже у 2024 році в Міноборони знову зібралася нарада. Представники "Арея", військові та Міноборони обговорювали можливість поновлення ДКР "Вавілон". Проте, за словами Степанова, конструктиву на нараді було мало.

Читати "Моя Київщина" у Facebook