Командир 72-ї бригади поділився роздумами про службу та війну
Командир 72-ої ОМБР імені Чорних Запорожців Олександр Вдовиченко в інтерв’ю розповів про свій шлях під час служби у Збройних силах України
Про це повідомляє
інформаційний портал "Моя Київщина"
з покликанням на "Час
змін".
У 2017 році на ділянці батальйону,
яким командував Олександр Вдовиченко відбулися останні на той час найбільш
запеклі бої російсько-української війни. Під час цих боїв 72 ОМБр перемогла в
районі Ясинуватської розв’язки біля промзони Авдіївки значні сили ворога. Супротивник
близько 30 разів запрошував перемир’я, щоб мати змогу евакуювати тіла загиблих.
Наприкінці серпня полковник Олександр Вдовиченко "Слов’ян" очолив 72
ОМБр імені Чорних Запорожців.
Полковник поділився своїми
враженнями від призначення:
По-перше, якась радість і гордість. Те, що я очолив одну із найпотужніших і міцних військових частин, які з початком війни довели всьому суспільству, що таке Збройні сили і виконання військового обов’язку. Я сьогодні заходив на склади РАО (ракетно-артилерійського озброєння) і стояв там начальник складу. Той самий старший прапорщик, який в березні 2014 року видавав нам зброю. Я досі пам’ятаю ті відчуття. Ми отримали автомати і боєприпаси, прийшли в казарму і, лягаючи спати, клали зброю поряд себе чи під подушку.
Олександр Вдовиченко
поділився спогадами про початок війни у березні 2014 року. Він розповів,
що відчуття страху не було, бо вже стались
події Майдану під час Революції Гідності а попередній президент покинув країну.
Полковник вважає, що агресію
в Криму навряд чи можна було придушити, через безвладдя в країні та нерозуміння
своїх дій військовими. Тоді усі чекали виборів і легітимізації влади.
"Слов’ян" оцінив
рішення про підпорядкування добровольчих батальйонів ЗСУ:
Керівництво має бути в одних руках. Всі, хто хотів, вступили в ЗСУ. Рішення правильне.
Олександр Вдовиченко розповів,
що за роки війни найбільше йому запам’яталася Авдіївка, де він був командиром 1
мехбату, а найстрашнішим роком був 2014.
У своїй книзі "72.
Записки комбата" військовий описує обстріл під Зеленопіллям і додає, що це
не було найстрашніше з того, що він бачив у той час.
Вдовиченко згадує:
Та кількість втрат, те горе, кров і крики поранених… Ніхто такого не бачив раніше і не очікував такого явища. Не забуду, як ми поверталися в штаб бригади і після переправи піднімалися вгору на БТР і попереду їхав КамАЗ, який віз трупи загиблих бійців. З його кузова стікала кров на пісок. За день тіла розклалися і долинав страшний трупний запах.
На рахунок прогнозу розвитку
російсько-української війни полковник вважає, що вести маневрену оборону дуже
важко, вона потребує великої навченості особового складу, злагодженості
підрозділів, координації засобів зв’язку, переміщення підрозділів, а позиційна
– трохи інше.
Військовий відповів на
питання про технічне забезпечення у бригаді:
Наявна техніка дозволяє в повному обсязі виконати бойове завдання. Дуже хочеться нові танки. Але нові зразки озброєння коштують колосальних грошей. Повірте, в умілих руках наша зброя є смертоносною для ворогів.
Олександр Вдовиченко
розповів, про те, що зараз працює над другою частиною своєї книги, яка
називатиметься "72. Стікаючи кров’ю". Щодо прогнозів ситуації в
Україні у полковника, на жаль, немає оптимістичного бачення.
Нагадаємо, що два мешканці Київщини вербували українців для війни в Сирії.
