«Жива книга» у Переяславі: історії людей, які стали для дітей опорою у найскладніші моменти (ФОТО)
20 травня у Переяславі відбувся захід «Жива книга: відверті історії турботи про дітей», який об’єднав представників громад Київської області, фахівців соціальної сфери, партнерів та людей, які щодня допомагають дітям зростати у сімейному середовищі
Про це повідомляє інформаційний портал "Моя Київщина".
Подію організувала МБО «Партнерство «Кожній дитині» спільно з Переяславською міською радою та Службою у справах дітей та сім’ї Переяславської міської ради в межах проєкту «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім».
Під час заходу говорили про роль сімейного виховання в розвитку дитини, необхідність розвитку сімейних форм виховання та послуги патронат над дитиною, про те, чому для дитини надзвичайно важливо мати поруч дорослих, яким можна довіряти та важливість підтримки кризових родин. Формат «Живої книги» дозволив учасникам почути не формальні виступи, а реальні історії людей, які стали для дітей підтримкою у складний період життя.
«Живими книгами» стали сім’ї усиновлювачів, патронатних вихователів, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї з Київської області. Вони ділилися власним досвідом, розповідали про виклики, страхи, перші кроки та моменти, які змінювали життя дітей і самих родин, а також - що їх надихає та звідки черпають сили.
Відкрила захід заступник голови Переяславської міської ради Оксана Степаненко, яка подякувала всім партнерам, спеціалістам, «живим книгам» за їхню щоденну працю та турботу про дітей і побажала плідної роботи і гарних вражень від почутих історій.
До вітального слова також був запрошений ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віктор Коцур та консультантка Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей у Київській області Антоніна Сидоренко.
«Для нас надзвичайно важливо, щоб тема турботи про дітей звучала не лише мовою нормативних документів чи реформ, а передусім — мовою людських історій. Саме через такі щирі зустрічі ми можемо краще зрозуміти, що стоїть за рішенням прийняти дитину в родину, підтримати її у складний момент життя, дати їй відчуття безпеки та довіри. Київщина сьогодні активно працює над розвитком сімейних форм виховання та послуги патронату, адже ми переконані: кожна дитина має право зростати у середовищі, де її люблять, чують і підтримують», — зазначила консультантка Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей у Київській області Антоніна Сидоренко.
Після вітальних слів експерт МБО «Партнерство «Кожній дитині» Сергій Андріяш презентував проєкт «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім», який спрямований на розвиток сімейних форм виховання та реінтеграцію дітей, які повернулися в Україну після евакуації за кордон у складі інституційних закладів.
«Процес повернення дітей, що були евакуйовані за кордон у складі інституційних закладів - можливий. І якщо це відбувається в інтересах дитини, що повертається, то Україна готова прийняти цих дітей, зробити все необхідне, щоб оцінити їхні потреби та забезпечити необхідні кроки для реінтеграції дитини.
Нам дуже важливо, щоб всі були готові до повернення дітей ті їхньої реінтеграції. Тому наш проєкт спрямований на зміцнення спроможності органів влади, місцевого самоврядування виконувати покладені на них завдання в цьому процесі. Головне завдання перед нам - це підготувати дитину до повернення, створити умови комфортного транзитного перебування дитини після повернення для передачі біологічним батькам або подальшого влаштована дитини в сім’ї громадян України», - наголошує Сергій Андріяш, експерт Партнерства «Кожній дитині» та координатор проєкту.
До слова, на початку повномасштабного вторгнення у складі інституційних закладів за кордон евакуювали 4 811 дітей з різних областей України. На сьогодні за кордоном перебуває ще 1307 дітей, решта – повернулися в Україну в свої біологічні сім’ї, влаштовані в сімейні форми виховання, вступили у навчальні заклади. 424 дитини із Донецької, Запорізької та Луганської областей, що ще перебувають за кордоном, не можуть повернутися в свої громади, тому для них шукають нові люблячі родини серед сімейних форм виховання в громадах інших областей України.
Досвідом виховання дітей, що були повернуті із-за кордону поділилися 3 «живі книги» - сім’я патронатного вихователя, дитячий будинок сімейного типу та прийомна сім’я.
«Коли почалося масштабне вторгнення, ми виїхали на 2 місяці до Польщі і я там зрозуміла, що я повинна бути тут в Україні і моє покликання допомагати дітям. Коли ми повернулися в Україні, ми з чоловіком почали задумуватися про створення сім’ї патронатного вихователя», - розповідає патронатна вихователька та усиновлювачка Христина Жернова.
Сім’я створилася в 2023 році і відтоді у їхньому домі підтримку отримали 14 дітей. Після вибуття з сім’ї патронатного вихователя Жернових жодна дитина не потрапила в інституційний заклад: 2 дитини були усиновлені, 3 - повернулися до біологічних батьків, решта - влаштовані до сімейних форм виховання. Серед дітей, що отримували послугу патронату, було 3-є дітей, що повернулися із-за кордону.
«Діти були за кордоном близько 1,5 роки. Попри те, що вони відпочивали, навчалися в школі, вони не бачили свого життя за кордоном - всі дуже хотіли повернутися в Україну. В нашій сім’ї вони були недовго, до трьох тижнів, далі всі були влаштовані під опіку».
У 2025 році до прийомної сім’ї Балушок Андрія та Марії з Ташанської громади влаштували маленьку Каріну. Вона повернулася в Україну після того як три роки жила у будинку дитини та була евакуйована до Польщі.
«Коли ми знайомилися із Каріною через онлайн-зв’язок я все думала як побудувати контакт із дитиною. Я взяла іграшку старшої дитини - велику єдиноріжку. Питаю Карну: а яких ти тварин любиш? А вона відповідає: єдиноріжків. Я відразу зрозуміла, що це наша дитина і треба їхати до Польщі та забирати її», - згадує прийомна мама Марія.
Через травматичний досвід Каріна мала труднощі з довірою та поведінкою, але завдяки любові прийомних батьків і підтримці психолога поступово відкрилася та вчиться бути щасливою дитиною.
Прийомна мама ділиться, що довгий час після повернення, дитина не згадувала жодних позитивних подій за час перебування за кордоном і всі її розповіді починалися з того часу як вона потрапила до прийомної сім’ї Балушок.
Прийомна сім’я утворилася в 2021 році та наразі, окрім 4 біологічних дітей, виховує ще 2 прийомні дитини.
На початку повномасштабного вторгнення, 7 дітей-вихованців дитячого будинку сімейного типу Світлани та Василя Масло волонтери вивезли до Ужгорода, а звідти – до Іспанії. Мама-вихователька їхала в Ужгород разом з ними, щоб перевести дітей через кордон, де на них вже чекали.
Під час поїздки Світлана познайомилася з хлопчиком Степанком, який все питав її: «Ти мене забереш?». Згодом Світлана повернула додому дітей з Іспанії, але Степанка не забула.
«Показую чоловікові фотографії зі Степанком і кажу: Давай поїдемо і заберемо цього хлопчика!» Звернулася я до служби у справах дітей, а вони кажуть, що в нього є сестричка. А ми готові забрати і сестричку. Взявши своїх онуків, щоб Степанкові було не лячно йти до нас і щоб мені - менше хвилювання та підтримка, ми прилетіли в Німеччину. Степанко впізнав мене і каже: «Ну що? Їдемо в Україну? Маша тоже згодна!»
В грудні жінка привезла дітей в Україну і каже, що якби була можливість, то вона б забрала всіх українських дітей та прихистила б їх.
Дитячий будинок сімейного типу Масло Василя та Світлани наразі виховує 11 дітей. ДБСТ функціонує на Білоцерківщині з 2008 року та за весь роботи їхні серця відкрились для 51 дитини, 14 з яких усиновлено.
Формат «Живої книги» створює простір для відкритої розмови про досвід, який часто залишається невидимим для суспільства. Такі зустрічі допомагають не лише руйнувати стереотипи щодо сімейних форм виховання, а й показують, що підтримати дитину може звичайна людина – через патронат, прийомне батьківство, опіку чи усиновлення.
«Жива книга» проводиться із 2024 року та вже побувала в 15 областях України. Наразі це вже 18-ий захід, який об’єднав навколо 6 «живих книг» понад 80 осіб.
Захід відбувся в межах проєкту «ПОВЕРНЕННЯ: Україна – родина – дім», який реалізується спільно Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), МБО «Партнерство «Кожній дитині», Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Державною службою України у справах дітей, Національною сервісною службою України та Координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей за фінансової підтримки Ірландської допомоги розвитку та уряду США.
Читати "Моя Київщина" у Telegram
