Аграрії-науковці чи тіньові мільйонери: куди зникають гроші дослідних господарств Київщини

Аграрна академія "пилить" величезні земельні наділи, які належать державі

Національна академія аграрних наук України (НААН) – державна організація, яка живе на бюджетні гроші. У її складі дослідні станції, наукові центри, інститути і господарства. І найголовніше, вона володіє одним із найбільших земельних банків в країні, - 465,3 тис. гектарів. Втім, за останні роки в інформаційному просторі все частіше лунають заяви про те, що НААН давно перестала генерувати реальні інновації для українського агросектору та стала чи не головним об’єктом корупційних скандалів. Наскільки «прозоро» працює НААН, зокрема підпорядковані їй інститути і господарства на Київщині та як збагачуються академіки-латифундисти, читайте у матеріалі «Моєї Київщини».

Незаконний розподіл та використання земель, спільна діяльність з приватними структурами в формі прихованих орендних відносин та прихована реалізація частини зібраного урожаю, - усім цим грішить аграрна академія, завдаючи мільярдних збитків державі. Підприємства, що перебувають у віданні Академії аграрних наук України, отримують бюджетне фінансування на розвиток науки і передових технологій у сільському господарстві. Насправді ж, більшість з них є збитковими, значна частина техніки розпродана або банально вкрадена, а кількість працівників постійно скорочується. 

Предметом сьогоднішньої розмови стануть дослідні господарства на Київщині, зокрема  ДП «ДГ «Саливонківське» інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків НААН України», де, як і в низці інших підконтрольних академії установах фіксують зловживання і різні брудні схеми з використанням державного майна. З 2013 року ДП «ДГ «Саливонківське ІБКІЦБ НААН» керує Валерій Фурман, якому з призначенням на посаду директора допоміг студентський товариш, президент Національної академії аграрних наук Василь Петриченко.

У рамках екскурсу в недалеке минуле, зазначимо, що до 2013 року очолював «ДГ «Саливонківське ІБКІЦБ НААН»  Ігор Майко, який у 2015-му році разом із дружиною був по звірячому вбитий невідомими особами у власному будинку в смт Гребінки. Цей злочин й донині залишається не розкритим, але так чи інакше у вузьких колах його пов’язують із земельними справами. Варто зазначити, що, саме Майко як слід налагодив роботу ДГ, придбав імпортну с/г техніку та устаткування, найняв необхідний штат персоналу. Простіше кажучи – створив економічно стабільний суб’єкт господарювання з високими показниками ефективності.

Напрацювання попередника, зрозуміло, дало змогу Фурману прийти, як то кажуть, на все готове, завести на посади своїх людей, зокрема «намалювати» в штатному розписі нову посаду для свого сина. Та, вочевидь, Фурману не надто вдається втримати «кермо», принаймні у розумінні відкритої та продуктивної роботи. А ось із накопиченням власних прибутків якраз все навпаки. Як розповіли нашому виданню джерела, із приходом нового керівника у дослідному господарстві забуяли різноманітні схеми. Відповідно, під керівництвом Фурмана підприємство почало показувати малу економічну ефективність. До речі, згодом така ситуація навіть змусила його вдатись до скорочення штатів. Цікаво, що апріорі прибуткове підприємство не мало достатньо грошей, в результаті звільнення працівників відбувалося із порушенням трудового законодавства.

Про збитковість господарства нині мова не йде, адже її, зрозуміло, важко показати на майже 3000 га чорнозему. Втім, реальної кількості зібраного урожаю у фінансовій документації господарства годі й шукати, так як туди повсякчас вносяться завідомо неправдиві показники із заниженою кількістю зібраних с/г культур. Таким чином, вочевидь, чимала частина врожаю йде на продаж, а прибуток, ясна річ, в кишеню керівника ДГ.

До речі, не краща ситуація спостерігається і в інших господарствах Київщини, як от наприклад ДП «ДГ Озерна» ІБКІЦБ НААН у Білоцерківському районі. До 2016 року там працювало близько 200 осіб, був колосальний парк техніки, складів і споруд, проводилися науково-дослідні роботи. Втім, у 2017 році проти тодішнього директора підприємства Миколи Кабули було порушено кримінальне провадження за ст. 172 ч.6 (порушення вимог фінансового контролю), що дало змогу зацікавленим особам призначити новим керманичем Анатолія Мельника, - людини із кола скандально відомого нардепа від «Батьківщини» Вадима Івченко. Відтоді, як пишуть ЗМІ, на ДГ провели суттєве скорочення штату, а для обробки землі площею 3300 гектарів почали набирати сезонних працівників. Від так, підприємство, що стало збитковим, потребувало інвесторів. Як результат, - так звані інвестори поступово загнали ДГ «Озерно» у борги, вивезли всю техніку, все здали на металобрухт.

Та повернімося до «ДГ «Саливонківське ІБКІЦБ НААН»...  Яка кінцева мета Валерія Фурмана відносно подальшої долі дослідного господарства – невідомо, але не зайвим буде нагадати перевірену схему, за якою працюють великі махінатори: керівництво НААН призначає підконтрольних комерсантам директорів ДП та ДГ, які штучно доводять їх спочатку до банкрутства, а потім за безцінок віддають в «оренду» приватним фірмам.

Тут варто зазначити, що сам Фурман не є самостійною фігурою, а тільки маленькою частиною корупційного клану. А все тому, що ДП «ДГ «Саливонківське», як і багатьма іншими господарствами по суті керує директор Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Микола Роїк, і він же – один з віцепрезидентів НААН, який паралельно співволодіє низкою аграрних компаній.

Як стверджують джерела, до рук академіка Роїка протягом майже чотирьох десятиліть з кожного підприємства щось приліпає. Найзручніша модель – підписання «лівих» договорів з дотичними до нього фірмами. Останні ж років 20, аби не світитися, Роїк почав заводити своїх довірених осіб на підприємства, де має неабиякий вплив на директорів. Приміром, як стверджують власні джерела, дуже важливою персоною на «ДГ Саливонківське» є заступник директора Надія Кононюк, яка працює на Ксаверівському відділенні господарства і є довіреною особою Роїка у доставці «кешу».

Між тим, розмах діяльності академіків-корупціонерів на Київщині просто вражає. НАБУ з 2017 року і донині розслідує справу щодо виведення з державної власності близько 100 га землі біля селищ Чабани та Гатне, де завдяки ключовим співробітникам НААН в приватну власність відійшли ділянки ДП «Дослідне господарство Чабани». Там, власне, й отримали земельні наділи родичі керівництва академії, зокрема сам Микола Роїк та його донька. 

Звісно, велика частина таких оборудок потрапляє в поле зору правоохоронних органів, які за останні декілька років порушили десятки кримінальних проваджень за статтями про шахрайство з фінансовими ресурсами, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.222, ст.209, ст.191 КК України). Цікаво, що  найбільшу кількість таких справ було порушено при нинішньому президентові НААН Ярославу Гадзалу, якого ще називають «Аграрним бароном». Останнього суд неодноразово відсторонював з посади, але очільнику академії дивним чином вдається всидіти в кріслі. Вочевидь, організувавши свій «бюджетний клондайк», маючи чималі статки та зв’язки з різними державними структурами, в тому числі і правоохоронними, академіки-латифундисти в змозі забезпечити собі щось на кшталт недоторканості.   

Як не прикро, але розкрадати державне майно НААН України стало простіше за відсутності загального нагляду прокуратури та перевірок відповідними структурами. Між тим, бажаючих очолити дослідні станції, інститути чи господарства при академії вистачає попри те, що це не просто не безкоштовно, а й до непристойності дорого. Подейкують, що за посаду директора підконтрольного НААН підприємства доведеться викласти не менше 1 мільйона доларів хабара. Принаймні такий «прайс» був наприкінці 2019 року у посадовців середньої ланки академії, які пропонували бізнесменам аналогічну угоду, чим зрештою зацікавили СБУ та ДБР. До слова, при НААН давно поширена практика, коли родичі та наближені люди отримують вчені звання і наукові ступені,  стають членами- кореспондентами НААН, що окрім всього іншого передбачає від держави довічної плати за звання. 

На жаль, спостерігаючи за «успіхами» наших горе-академіків, постають закономірні запитання: про який прорив у аграрній науці через наскрізь корумповану аграрну академію може бути мова? Коли фігуранти кримінальних справ та журналістських розслідувань отримають реальні строки? Можливо, цей процес пришвидшить тимчасова слідча комісія, яку на початку грудня минулого року створила Верховна Рада України. Саме ТСК має перевірити ефективність використання НААН України коштів державного бюджету, розслідувати факти корупції у сфері використання с/г земель та фактів зловживань посадовими особами.