Баришівський центр для хворих і старих: як гідно дожити життя

Про   життя  не вдома,  успіхи та проблеми, допомогу та небайдужість  "Моїй Київщині"  розповіла  завідуюча відділенням  стаціонарного догляду для постійного та тимчасового  проживання села Перемога Баришівського селищного  територіального   центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Баришівської селищної ради Київської області Любов Орел

- Любове Леонідівно, що насправді  ховається  за такою складною назвою місця вашої роботи?

- Почну з того, що ніхто з нас, живих, достеменно не знає, яка кого чекає доля і старість. Відділення стаціонарного догляду для постійного та тимчасового проживання в селі Перемога Баришівського селищного терцентру стало житлом для 46 людей різного віку, зі складними діагнозами, неходячими, такими, що не можуть самі їсти та обслуговувати себе. Найстаршому резиденту – 98 років, а наймолодшому –  29 років. В силу багатьох причин та факторів ці люди змущені жити не вдома та  залежати від допомоги посторонніх людей. В нашому відділенні   живуть як самотні люди, яким нема від кого чекати допомоги, так і люди, що мають родини, але в зв’язку з важкими діагнозами та складними життєвими обставинами родичі не можуть їх доглядати, тому змушені доручити це нашому відділенню.

- Розкажіть трохи про колектив, що опікується такими людьми.

- Колись у цьому приміщенні знаходилася лікарня. Її з часом реорганізували, а колектив, що працював у лікарні, перейшов працювати в терцентр. Тобто, люди вже майже всі передпенсійного віку, з купою своїх власних болячок, обслуговують важких пацієнтів. Навіть фізично важко перевертати таку людину, перестеляти постіль, купати. На мене, знаєте, нападає паніка, якщо хтось із персоналу захворіє  раптом, чи якісь проблеми  в родині виникнуть. Бо підмінити фактично ніким, молодь не піде працювати на мінімальну зарплату до нас. Це ж саме стосується і сантехніків, а також іншого обслуговуючого персоналу, який працює фактично на ентузіазмі.

Працівникам чомусь не виплачуються святкові, хоча  працюють  доба-троє, навіть і в святкові дні. Територію площею 1,7  га обслуговує теж персонал, нема окремої посади двірника. Щоб трохи полегшити роботу персоналу Міжнародний благодійний фонд «Давай допоможемо» встановив сигнальні  кнопки для пацієнтів, за допомогою яких можна терміново викликати когось із працівників. Бо часом ті ж санітарки прибирають територію навколо будинку чи виконують інші роботи.

Також, на жаль, в штатному розкладі нашого відділення нема посади соціолога-культпрацівника, бо люди у нас проживають  різного віку, є доволі молоді, яких треба було б зацікавити чи то малюванням, чи якимось видом мистецтва. Читати можуть не всі, з  46 людей  читають книги тільки двоє.

Також не зайвим був би і лікар-масажист, бо переважно наші клієнти змушені вести малорухливий спосіб життя, що не найкращим чином впливає на їхнє  здоров’я. От тому ми всі, хто тут працює, стаємо і масажистами, і психологами... Ще маємо проблему з хворими з розладами психіки, яких бажано було б відділити в окреме приміщення, тому що вони створюють проблеми іншим резидентам закладу своєю неадекватною поведінкою.

- Як і хто забезпечує заклад всім необхідним? Чи достатньо коштів для забезпечення потреб закладу, оскільки відомо, що  Баришівська ОТГ, з якої фінансується ваш заклад, має дефіцит бюджету?

- При всіх наших скромних потребах і витратах нам не вистачає тих коштів, які дає ОТГ.  Бо в першу чергу, вони йдуть на оплату енергоносіїв, тепла, харчування, зарплату персоналу, а залишок - на всі інші потреби. А це  -  і ремонт, і покупка нових меблів, і ще багато інших затратних  робіт. Наприклад, нам катастрофічно не вистачає місця в їдальні, де б могла  харчуватися переважна більшість наших резидентів, звичайно,за виключенням, лежачих.

У планах є добудова ідальні, але, чи знайдуться на це кошти – невідомо. Також нема і зали для урочистих подій, які ми час від часу проводимо  разом з вчителями та школярами місцевої школи, працівниками та аматорами сільського будинку культури. Доводиться глядачам сидіти прямо в коридорі на протягах. Саме зараз пишу подання до  керівництва ОТГ про те, що необхідно відемонтувати обноску навкруг приміщення, щоб убезпечити від попадання зайвої вологи на стіни та підмурівок.

Але я б хотіла розказати про неоціненну допомогу, яку вже котрий рік поспіль отримуємо від Благодійного фонду "Наша Перемога". Саме завдячуючи їм, ми зробили ремонти в переважній більшості кімнат закладу, провели боротьбу з грибком на стінах, облаштували системи вентиляції, відремонтувати частково дах та перекриття будинку, закупити для потреб кухні новий стіл, кастрюлі та посуд, а ще регулярно наші резиденти отримують від фонду засоби особистої гігієни, одяг, книги, солодощі та інші необхідні речі.

Представники фонду стали добрими друзями нашим резидентам. Вже неодноразово допомогли, наприклад, нашій Надіїі Григорівні Красножон надрукувати та презентувати збірки книг, які вона написала, забезпечують матеріалом та допомогають реалізувати готові вироби, а це  кольорові килимки ручної роботи, нашому майстру Валерію Стельмаху та багато іншого

- Хто ще допомогає у вирішенні проблем закладу?

- Ще отримуємо допомогу від місцевих фермерів Мойсеєнка Миколи Івановича та Беззубого Василя Івановича продуктами харчування, вирішенням  потреб в транспорті та його ремонтом. А ще маємо щирого друга-волонтера, місцевого священника отця Олександра. Контингент у нас такий, що доводиться і доглядати, і лікувати,  і хоронити. Всі ритуальні витрати отець Олександр бере на себе.

Представники фірми "Прем’єр–Івент"купили три шафи у кімнати підопічним, збудували альтанку для відпочинку і висадили 50 кущів самшиту, а ще допомогли прибрати територію і все це за один день! Благодійний фонд "Давай допоможемо" провів капітальний ремонт даху приміщення на господарському дворі, закупив нові ліжка та постіль, кулери для води.  
Є і приватні  особи, які регулярно цікавляться та допомогають в міру своїх сил і можливостей. Не знаю, як би ми виживали на державні гроші,  коли б нам не допомогали  благодійники.

- Розкажіть про принцип поселення до вашого закладу...

- Принцип поселення такий: якщо в людини нема рідних, або рідні з поважних причин не можуть її доглядати, то згідно з медичним заключення та довідки з сільради, а також згідно контракту, людину можна поселити в терцентр. В першому випадку будуть відрахування від пенсії, а в другому –  повну вартість людинокористування оплачують рідні, які в силу різних причин не можуть доглядати рідних.
Також поселення може бути тимчасовим або постійним в залежності від ситуації.

Тетяна Іванчук, «Моя  Київщина»