Битва за білоцерківський театр, або Гроші проти мистецтва
Білоцерківці, та й мешканці всієї Київщини, поціновувачі театру ім. Саксаганського, та й просто співчуваючі, знають або дещо чули про те, що протягом останніх п'яти років, а саме з часу обрання депутатів Київської обласної ради сьомого скликання, театр переживає непрості часи
Наразі складно описати всі театральні перипетії – історія достойна цілого детективного роману з елементами трилеру, не менше. Протягом п’яти останніх років театр як комунальний заклад КОР постійно недоотримував кошти із обласного бюджету. Не надто великі, як для єдиного в області культурного закладу – їх вистачало на заробітну плату та оплату комунальних платежів, на власний розвиток театр заробляв сам. Колектив саксаганців голодував (і не один раз), витримав безглузде керівництво Богдана Пущака. Призначенню останнього на керівну посаду передувало декілька конкурсів, оголошених і проведених із численними порушеннями.
Що ж саме так зацікавило певних представників обласної ради у, здавалось би, звичайному театрі? А те, що у більшості випадків і цікавить у бюджетних організаціях – гроші. Суми більше ніж у 20 млн грн все-таки ласий шматочок! А В’ячеслав Усков із початку керівництва дав чітко зрозуміти – усі кошти будуть спрямовані тільки на розвиток театру.
Звичайно, що в такому випадку отримати бажану "вишеньку на торті" декому в обласній раді бачилося тільки в єдиний спосіб. І він, як світ, простий – поставити того, хто буде слухняно виконувати усі завдання зверху. Спроба номер один була здійснена у 2018 році. Зацікавлені особи буквально "продавлювали" "свою людину", основним завданням якої був далеко не розвиток театрального мистецтва на Київщині. Вибір бажаючих поласувати за бюджетний кошт пав на Богдана Пущака. І вісім місяців його керівництва – яскравий приклад тому.
Нам доводилося дуже багато спілкуватися із глядачами, адже саме їх реакція – найкращий лакмусовий папірець. Практично усі говорили: "Щось не те, за Ускова було значно краще". Звичайно, це суб’єктивна оцінка людей, але театральне мистецтво – річ суб’єктивна, адже театр покликаний дарувати емоцію.
А якщо говорити мовою цифр – а це вже про об’єктивність, то станом на 12 червня 2019 року на рахунку театру було близько 60 грн, замість декількох мільйонів, які театр зазвичай встигав заробити за дбайливого керівника. Ця дата стала ключовою – доля посміхнулася Мельпомені та усім поціновувачам театрального мистецтва Київщини. У Київській обласній раді знайшлися здорові, тверезо мислячі сили, які зрозуміли – потрібно щось змінювати. Саме тому 12 червня 2019 року згідно із розпорядженням голови Київської обласної ради Миколи Стариченка В’ячеслав Усков був призначений в.о. директора театру ім. Саксаганського.
Цілком очікувано, ситуація в театрі почала кардинально змінюватися на краще. Відбулося оновлення театрального колективу – прийшли нові артисти та працівники технічних служб, покращилася матеріально-технічна база, колектив анонсував цілий ряд прем’єр задля оновлення репертуару – всього не перерахуєш. Як стверджував в.о. директора, театр переживав новий творчий підйом, схожий на той, коли В’ячеслав Усков вперше очолив саксаганців у далекому 2006 році.
Отже, на початок 2020 року ситуація в театрі виправилася, але не нормалізувалася остаточно – поруч із посадою керівника залишилася приставка "в.о.". Проте замість того, щоб допомогти й підтримати, все ті ж сили в обласній раді роблять спробу номер два, намагаючись нав’язати театру "свою людину".
Так, уже на етапі формування конкурсної комісії черговий раз до участі у відборі не були допущені громадські організації профільного спрямування, як такі, чиї статути начебто не відповідали умовам конкурсу, хоча "потрібні" організації, із аналогічними статутами були допущені. У результаті 21 травня конкурс на посаду директора театру-художнього керівника таки буде проведений. Кандидатури лише дві: нинішній в.о. директора театру В’ячеслав Усков, який уже неодноразово показував свою фаховість в управлінні та розвитку театру. Інший кандидат – ставленик обласної влади, справжній профі з досвідом ухиляння від покарання після того, як був засуджений за хабар в особливо великому розмірі.
Йдеться про Ігоря Осипенка. Саме він, починаючи з квітня 2010 року, займав посаду начальника управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації. У травні 2011 році, використовуючи своє службове становище, Осипенко отримав хабар у сумі 240 тисяч доларів США. За це був засуджений за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України до чотирьох років позбавлення волі та до трьох років позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків. У вересні 2013 року Ігор Осипенко був звільнений від відбування покарання у зв'язку з захворюванням на тяжку хворобу.
Одним словом, постать цього кандидата дуже суперечлива, а до можливого призначення на посаду виникає низка запитань. По-перше, цікавить, яким чином ця важко хвора людина буде виконувати обов'язки директора театру-художнього керівника, відповідатиме за долю цілого театрального колективу та розвиток театральної справи Київщини? По-друге, як особа, яка має низькі моральні та ділові якості, адже схильна до вчинення корупційних діянь, може вплинути на ділову репутацію та фінансово-економічну діяльність театру?
Хоча, напевно, тих, хто може уявити на посаді директора такого керівника, як раз і цікавить більше вміння безкарно "відмивати" кошти, ніж дбати про розвиток культури регіону.
Окрім того, як стверджує експертне середовище, відповідно до пункту 2.2 порядку призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників закладів культури, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області (затвердженого Рішенням Київської обласної ради від 19.09.2019 №665-30-VII) не може бути призначена на посаду керівника закладу культури особа, яка є близькою особою або членом сім'ї керівника органу, що відповідно до статутних документів здійснює управління закладом культури. Наразі Осипенко є заступником начальника управління – начальником відділу виконавчого апарату Київської обласної ради, тобто особою наближеною до керівника органу, що здійснює управління театром.
Також, згідно з даними декларації Ігоря Осипенка, сума грошових активів (розділ 12) декларанта і його родини в 10 і більше разів вища за суму всіх доходів (розділ 11) декларанта і родини, що може свідчити про корупційні ризики. Отже, схоже, що і цього разу нас чекає гарячий конкурсний добір на посаду директора театру-художнього керівника. Чесно кажучи, зміни у владі протягом останнього року давали надію на те, що хоч цього разу конкурс буде проведений згідно "букви закону" та голосу розуму, але чим ближче 21 травня, тим більшими стають побоювання, що серед усіх складових, які можуть впливати на результати добору, найвагомішою стане корупційна…
У черговий раз доля театрального майбутнього Київщини ставиться під загрозу, а можливість мистецького розвитку регіону може бути перекреслена чиїмись фінансовими апетитами та "професійними" рисами та багатим "досвідом" одного із конкурсантів. Та чи готові ми до такого розвитку подій? Чи дозволимо знищити єдиний осередок театральної культури в Київській області? Однозначно – ні! Як і, впевнені, колектив театру ім. Саксаганського, який ми беззастережно підтримуємо.
Людмила Коротка для порталу "Моя Київщина"
