Броварські розклади: хто бореться за мера ключового міста-«супутника» столиці

У Броварах є кілька цікавих кандидатів в мери

25 жовтня в Україні відбудуться чергові місцеві вибори. За посаду голови Броварської об’єднаної громади боряться 12 кандидатів. У передвиборчу гонку вступили чинний міський голова Броварів, декілька депутатів міськради, колишній нардеп та підприємці. Про те, хто має шанси перемогти в Броварах і про бекграунд кандидатів, читайте в матеріалі «Моєї Київщини».

Ігор Сапожко

Почнемо з Ігоря Сапожка, який вже понад 10 років займає посаду мера Броварів. Обов’язки міського голови він почав виконувати ще у 2008 році. Депутат і секретар Броварської міської ради з 2006 року. Тоді на місцевих виборах абсолютну перемогу здобула «Батьківщина». Вважається, що саме завдяки бютівським покровителям Сапожку вдалося розпочати свою політичну кар’єру. На посаду міського голови у 2010 році він вже балотувався від Партії регіонів, з якої вийшов під кінець Євромайдану у 2014 році.

Біографія Ігоря Сапожка має чимало темних плям. У 1998 році був підозрюваним у кримінальній справі про вбивство і нанесення тілесних ушкоджень у Києві. Прибічники самого Сапожко активно спростовують ці дані, заявляючи, що справу 20-річної давнини «завжди витягають» під вибори.

Ігор Сапожко був помічений у скандалах, які набули широкого розголосу в ЗМІ. Його звинувачували і в лобізмі комерційних підприємств, і в протягуванні через раду скандальних рішень, і в неефективних, а часом навіть злочинних розтратах місцевого бюджету.

Ігор Сапожко, як голова Броварської міської ради, був причетний до скандалу з безкоштовною передачею у 2013 році 95 гектарів території колишнього Броварського радіопередавального центру структурам Віктора Поліщука. Сапожка також звинувачують в участі у корупційних схемах, через які місто Бровари втратило низку земельних ділянок. За підрахунками Броварської народної ради, завдяки найрезонанснішим оборудкам Броварської міської ради під керівництвом Ігоря Сапожка, місто втратило 120 гектарів землі або близько 275 млн грн.

Сапожка та його команду звинуватили у розкраданні бюджетних коштів Броварського району.

Так, Броварська міська рада, яку очолює Ігор Сапожко, спільно з Броварською районною державною адміністрацією під керівництвом Сергія Гришка (відомий тим, що привласнює бюджетні гроші, направляючи держзамовлення на власні підприємства – асфальтні та бетонні заводи), разом з директором підприємства «Терра-Енерго» Романом Шибіко займалися привласненням грошових коштів, зловживаючи службовим становищем.

У 2015-2016 роках було витрачено понад 16 млн грн. державних коштів на закупівлю товарів, робіт та послуг в ТОВ «Терра-Енерго».

Роман Шибіко, за попередньою змовою з паном Сапожком, під виглядом витрат бюджету зробив сумнівні фінансово-господарські, «безтоварні» операції. А також підписував договори з суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності. Їх метою була банальна «обготівкування» грошей.

Пізніше було виявлено, що у 2015-2016 роках посадові особи Броварського району через реквізити ТОВ «Терра-Енерго» провели сумнівні фінансові операції, спрямовані на привласнення бюджетних грошей на суму понад 100 млн грн.

«Цікава» ситуація трапилася також у квітні 2018 року. Тоді НАЗК направило в суд 14 адмінпротоколів щодо врегулювання конфлікту інтересів, складених стосовно Броварського міського голови, який самовільно встановлював собі премії.

Також Сапожко дав «підзаробити» чверть мільярда мутній фірмі з Донецька. Так, у кінці вересня 2020 року Броварська міськрада замовила будівництво молодшої ланки загальноосвітньої школи №10 на вулиці Петлюри Симона, 17-Б у ТОВ «Хозхімсервіс», якому заборонено брати участь у публічних закупівлях до 2023 року. При цьому це товариство та ТОВ  «Леман-Бетон», між якими Антимонопольний комітет встановив змову, зупинили в суді рішення та «взяли» тендерів на майже 474,2 мільйона гривень. Серед яких і будівництво молодшої школи в Броварах.

Наприкінці серпня 2020 року у соціальній мережі Facebook з'явився допис, у якому йдеться про причетність міського голови до торгівлі дітьми, за якою стоїть скандальний "пастор" Володимир Мунтян.

За словами авторки допису, саме деякі українські соціальні служби направляли жінок з дітьми в церкви-секти, де їх забирали в матерів та продавали. Марія Корнієнко розповідає про такі ситуації в Броварах.

Жінки також заявляють про причетність до торгівлі дітьми мера Броварів Ігоря Сапожка, який, може, і не бере в цьому безпосередньої участі, але знає про ситуацію. Нещодавно у Броварах трапилася смертельна ДТП, яку мер Сапожко взагалі не прокоментував. Як виявилося потім, винуватець ДТП Михайло Лудченко –  син Діани Лудченко, котра є чиновницею та наближена до мера Сапожка.

Дмитро Ратніков

Балотується від «слуг». Уперше висувався на міського голову в 2006 році, але вибори програв Віктору Антоненку. Удруге – в 2010 році, однак у реєстрації йому було відмовлено.

Станом на березень 2012 року Ратніков входив до фракції Партії Регіонів. На сьогодні в штабі кандидата на голову надають іншу довідку з КОДА VII скликання, де зазначено, що він балотувався від «Європейської партії України» та був позафракційним.

У 2010 році Дмитро Ратніков був обраний депутатом Київської обласної ради від «Європейської партії України». У парламентських виборах у 2012 році на №97 окрузі посів четверте місце, отримавши 12% голосів виборців.

Ім’я Дмитра Ратнікова не сходило з «вуст» ЗМІ з 2002 – 2011 роках, коли він проводив на Броварщині свою громадсько-політичну діяльність. Та після програшу на парламентських виборах у 2012 році він з інфопростору зник.

І от через вісім років він повернувся, щоб узяти реванш на місцевих виборах під прапором «Слуги народу».

З 2013 року Дмитро Ратніков обіймав посаду в Міністерстві закордонних справ України і був представником України в комісії з економічних питань при Економічній раді Співдружності Незалежних Держав та Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав та проживав у РФ в Москві.

Більшість читачів сайту «Маєш право знати», які взяли участь в онлайн-опитуванні про можливі причини призначення Ратнікова дипломатом у Росії, зійшлися на думці, що такий кар’єрний стрибок броварського політика – це «подарунок влади за відтягування голосів опозиції на виборах 2012 року». За цей варіант проголосував 61 % опитаних.

Цікаво, що Ратніков, будучи депутатом Київської облради, пропускав понад 50% засідань сесій, а комісії у 2013 та 2014 році не відвідував взагалі.

На телефонний дзвінок ЧЕСНО депутат Ратніков відповів одразу, але, з’ясувавши, із ким розмовляє, заявив: «Зараз мені незручно говорити. Я сам передзвоню вам коли зможу спілкуватися».

Свої прогули Ратніков пояснив тим, що працює за кордоном: «Я работаю за границей на госслужбе. Я полномочный представитель Украины в комисии по экономическим вопросам».

На запитання, чому ж не склав мандат, якщо не міг приділяти увагу виконанню обов’язків, зазначив: "Я командировки согласовывал, поскольку меня МИД отпускал. К сожалению, поскольку я в долгосрочной командировке – от МЗС Украины – я нахожусь за границей. Меня, к сожалению, не отпускали столько раз, сколько было нужно».

Представник руху ЧЕСНО нагадав депутату-прогульнику, що за законом, якщо депутат пропустив понад 50% засідань сесії чи постійної комісії протягом року, його можна позбавити мандату.

Ще в один скандал потрапив Ратніков навесні 2012 року. Так, 25 квітня в Броварах відбулося чергове засідання місцевого осередку Комітету Опору Диктатурі – головного об’єднання демократичних сил, котре мало на меті побороти тоді існуючий режим Януковича. Туди завітав і Дмитро, який раніше вважався мало не головним броварським опозиціонером, на той час представляв інтереси Партії регіонів у КОР, адже був членом їхньої фракції, незважаючи на те, що водночас очолював обласний осередок Європейської партії Катеринчука. Підтвердженням цього факту була інформація, яка протягом майже двох років «висіла» на офіційному сайті Київської обласної ради (до речі, потім її чомусь звідти прибрали).

Цей факт викликав певне нерозуміння інших учасників КОДу: як може «регіонал» прагнути вступити в Комітет Опору Диктатурі? Це неначе «бджоли проти меду»: коли лояльний до Партії регіонів політик збирається боротися із режимом Януковича.

Але Дмитро Геннадійович всіляким чином намагався спростувати дану інформацію, допоки йому не був продемонстрований офіційний документ за підписом голови обласної ради, який підтверджує приналежність Ратнікова до фракції ПР в облраді.

Зараз Ратников вважається одним з претендентів у мери Броварів і має певні шанси поборотися з Сапожком. Хоча деякі критики вважають, що Ратников банально відіграє роль технічного кандидата на користь діючого мера.

Андрій Саук

Наступний кандидат – депутат Броварської міської ради (був обраний від партії «ДемАльянс») Андрій Саук. Балотується від політичної партії «Голос».

Зареєстрований як фізична особа-підприємець (консультування з питань комерційної діяльності й керування).

За даними декларації депутата, уся нерухомість записана на його дружину Катерину Саук. Їй належить земельна ділянка на 1100 кв.м у Глевасі Васильківського району, ділянка на 1200 кв.м у Гоголеві Броварського району, ще одна ділянка на 106 кв.м та житловий будинок на 93,5 кв.м у Броварах. Також на неї записаний автомобіль Renault Clio Symbol 2007 року випуску.

Від відчуження нерухомого майна Андрій Саук отримав 1 млн 284 тис. гривен. Його дохід в ОСББ та від заняття підприємницькою діяльністю склав 454 743 гривень.

Валерій Іваненко

Балотується ще один депутат міськради (був обраний від БПП), батько депутата Київської обласної ради Олега Іваненка (БПП) Валерій Іваненко. На вибори йде від політичної партії «Європейська солідарність».

Працює директором Міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю Броварської міської ради. Також є головою Центру реабілітації інвалідів «Прагнення» та засновником автотранспортного підприємства інвалідів «Інватранс».

За даними його декларації за 2019 рік, йому належить земельна ділянка на 600 кв.м в селі Жердова Броварського району, житловий будинок на 136 кв.м, квартира на 59,6 кв.м та 569 кв.м землі в Броварах. Його дружина Євгенія Іваненко має будинок на 50 кв.м, дві квартири на 60,5 та 53,6 кв.м та право користування від Броварської міськради на 600 кв.м землі у Броварах.

Із транспортних засобів Іваненку належить авто Hyundai Elantra 2015 року випуску. Його сумарний річний дохід із пенсією склав 340 327 гривень. Він має 63 559 гривень заощаджень.

Вікторія Коваленко

Кандидатка на голову ОТГ, депутат міськради від Радикальної партії Олега Ляшка, Вікторія Коваленко. На вибори йде від політичної партії «Перемога Пальчевського».

Є директором ТОВ «Брук-Бетон Сервіс» (виготовлення виробів із бетону для будівництва) та засновницею ГО «Рідне місто Бровари». У декларації за 2019 рік вказала, що має у власності 25% квартири на 38,4 кв.м, половину будинку на 275,3 кв.м та половину ділянки на 297 кв.м у Броварах. Повне право власності вона має на землю площею 164 кв.м у Броварах. Її чоловіку Юрію Кужиму належить дві ділянки на 950 і 173 кв.м у Броварах, два машиномісця та нежитлове приміщення.

Має право користування на автомобіль чоловіка BMW X5 2013 року випуску та службовий автомобіль BMW X5 2019 року випуску. Зарплата Вікторії Коваленко склала 69 378 гривень, її чоловіка – 515 284 гривень. Вона має фінансові заощадження у розмірі 181 834 гривень, її чоловік – 1 млн 515 137 гривень, ще 1 млн 260 тис. він дав у борг.

Юрій Скотніков

Кандидат, депутат міської ради Юрій Скотніков («Самопоміч»). Балотується від політичної партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна».

Працює директором споживчого товариства «Господар 1». Є головою ГО «Господар», Броварського міськрайонного громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону «Правопорядок» та зареєстрований як фізична особа-підприємець (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна).

За даними його декларації, він має дві квартири (49 та 51,6 кв.м), гараж у Броварах, житловий будинок (37,6 кв.м) у селі Гоголів та квартиру (20,6 кв.м) у Калиті Броварського району. Також йому належить два легковики – Daihatsu Materia 2007 року випуску та Mercedes-Benz-2 1981 р.в. і три вантажних авто. Його зарплата за рік склала 60 тис. гривень. Він має 300 тис. гривень заощаджень.

Народний депутат 4-ого скликання (блок «За єдину Україну») Віктор Бойко також йде на вибори. Балотується від політичної партії «Опозиційна платформа – За життя». Тимчасово не працює.

З травня 2002 до травня 2006 року був депутатом Верховної Ради України ІV скликання. Червень 2002 - вересень 2004 – заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. 30 березня - 20 вересня 2005 – Голова Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Лютий 2009 - березень 2010 – заступник Міністра агропромислової політики України.

11 березня 2010 - 2 липня 2010 – міністр охорони навколишнього природного середовища України. Вересень 2010 - грудень 2012 – радник Голови Верховної Ради України. З 2010 по 2015 рік – депутат Київської обласної ради («Народна партія»).

Роман Сімутін

Депутат Київської обласної ради Роман Сімутін («Європейська Солідарність») балотується від політичної партії «Українська стратегія Гройсмана». Є заступником генерального директора КП КОР «Друкар» та головою ГО «Нові Бровари».

Був депутатом Броварської міської ради 6-ого скликання («Фронт змін»). З 2013 по 2015 рік – голова Броварської міської організації Політичної партії «Удар Віталія Кличка».

У декларації за 2019 рік він вказав квартиру у Броварах площею 51,9 кв.м. Його дружина Наталія Сімутіна має дві земельні ділянки на 2610 кв.м та житловий будинок на 274,3 кв.м у Броварському районі. Депутат має два автомобілі – Skoda Octavia 2008 року випуску та KIA Sorento 2008 р.в. Він задекларував 15 194 гривень зарплати та 80 392 гривень пенсії.

Сергій Боголюбов

Кандидат Сергій Боголюбов балотується як самовисуванець. Є членом політичної партії «Опозиційна платформа – За життя».

Є керуючим партнером міжнародної юридичної компанії BNP Investments, London. Також Боголюбов – президент Міжнародного благодійного фонду «За життя», голова правління Міжнародної громадської організації «Українська молодіжна Асамблея» та ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Боголюбов і партнери».

Був помічником нардепа 8-ого скликання Сергія Мельничука (обраний від «Радикальної партії Олега Ляшка») на громадських засадах. Вважається близьким до одіозного кума Путіна – Віктора Медведчука. Один з ключових його представників на Київщині.

Владислав Бульба

Кандидат Владислав Бульба балотується від політичної партії «Громадянський рух «Хвиля». За даними ЦВК, тимчасово безробітний. Сам Бульба вказував у соціальних мережах, що працював в Головному контрольно-ревізійному управлінні України, а також в Мінагро та Мінінфраструктури.

Працював помічником нардепа 6-ого скликання Євгенія Суслова (Блок Юлії Тимошенко) на громадських засадах. Балотувався до Броварської районної ради від партії «УКРОП» та минулого року був кандидатом до Верховної Ради від партії «Сила і честь».

Він є фігурантом кримінальної справи через умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій Світлані Бульбі.

Кандидат Ярослав Добрівський на вибори йде самовисуванцем. 

Є співробітником охорони Служби Судової охорони ТУ в місті Києві та Київській області. Лідер громадської організації «Спільними Зусиллями». 

Юрій Маслак – самовисуванець. Безробітний.

Працював помічником заступника Міністра юстиції України, речником Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції, помічником заступника голови КМДА з питань транспортної інфраструктури, радником Міністра молоді та спорту. Є приватним підприємцем.