Депутат Борщагівської ОТГ Роман Гах: Деяким можновладцям варто було б поїздити по регіонах і зробити висновки

Роман Гах

Про ситуацію в одній з найбільших громад Київщини – Борщагівській, а також про волонтерську діяльність та боротьбу з корупцією в Україні «Моя Київщина» поспілкувалася з місцевим депутатом Романом Гахом

- Пане Романе, Ви балотувалися на посаду голови Борщагівської ОТГ на минулих виборах до місцевих рад і одним з напрямків вашої передвиборчої програми був пункт «Прозора Борщагівка», яка передбачала аудит діяльності попередньої влади та відкритість перед громадою у питаннях  бюджету та фінансів. Наскільки вдалося Вам реалізувати цей напрямок вже у статусі депутата від «Слуги народу»?

- Наша фракція «Слуги народу» в депутатському корпусі завжди відстоювала право громади на те, щоб у неї був доступ до всієї інформації, яка за законодавством має бути висвітлена, тобто, коли люди можуть її бачити, коментувати. Нічого не змінилося, скажу навіть більше, що в депутатському корпусі всієї ради час від часу такі питання виникають.

Наша фракція, як і обіцяла на виборах, довела до логічного завершення роботу над Є-петиціями. Ми відпрацювали над електронними петиціями і існує відповідна безкоштовна програма, надана нам закордонними партнерами, де ми звели всі моменти, працювали всім депутатським корпусом і на сесіях проголосували за її підтримку. Зараз борщагівці можуть скласти петицію з того чи іншого питання і надіслати місцевій владі, яку вона мусить розглянути і відповісти. Отже, одну з наших обіцянок виконано.

Також ми обіцяли звітувати громаді, але, на жаль, під час війни це виходить не зовсім успішно. Звісно, до війни ми збирали фракцію і громаду, звітували та слухали громадськість з критичних питань. Я вважаю, що люди хочуть мати зв’язок із владою. Соціальні програми в громаді запроваджуються і виконуються, може, по п’ятибальній шкалі десь на чотири з плюсом. На жаль, нинішні обмеження не дають повністю виконати обіцяне.

- Зараз органи місцевого самоврядування адаптувались до різних типів шоків, проблем та перешкод. Але сьогодні доволі частою є риторика про несистемну та погану підготовку органами влади та інших структур до повномасштабного вторгнення РФ. Розкажіть, як місцева влада готувалась до війни, на забезпечення яких оборонних програм місцевого значення виділялись кошти, зокрема на військову підготовку добровольчих формувань?

- Я не був пов’язаний з роботою ТЦК (територіальним центром комплектування), але я знаю, що така робота проводилася: були створені добровільні формування, наприклад, зараз на базі громади діє ДФТГ. Сільська рада виділяла кошти, на сесіях голосувалися програми на забезпечення деяких підрозділів, над яким бралося шефство.

Звісно, громада не може забезпечити всім, але все, що можливо, робилося в рамках гуманітарної допомоги, яку громада і сільрада роздавали дуже багато. Навіть зараз соціальні служби, за які я відповідаю, постійно моніторять стан життя людей, які потребують допомоги. Відповідно їм завозяться продукти та інші необхідні речі.

З приводу укриттів можу сказати, що в усіх громадських місцях, де це потрібно, тобто, у садках, школах облаштовані тимчасові укриття, які повністю пристосовані для використання. Пункти незламності також існують, хоч зараз вони перебувають в напівзаконсервованому стані, бо як сказав Президент, зима може бути складною.

Намагаюся в цьому питанні тримати руку на пульсі та завершити ті заходи, які складно було зробити, особливо, на початку війни. В багатьох питаннях залучалися волонтери, на території церкви Благодаті досі функціонує їхній хаб, буде роздаватися допомога всім потребуючим, працює гуманітарний фронт.

- Повертаючись до теми виборів… Під час передвиборчої кампанії Ви заявляли про земельну мафію, що діє на території Борщагівської громади, яка активно забудовується і є однією з найбагатших на Київщині. Кого мали на увазі і як змінилась ситуація із створенням ОТГ?

- Коли я стикнувся з внутрішньою роботою ради та улаштуванням, то зараз я не можу сказати, що така мафія діє на території громади. По-перше, помінялося дуже багато структур, по-друге, я зараз дуже мало дотичний до вирішення будь-яких земельних питань, бо не є членом комісій, а тільки бачу питання, які виносяться на сесіях. Тобто не бачу такої складової, щоб якісь незаконні речі з землею робилися.

Звісно, у мене є свої міркування з цього приводу, хочеться щось змінити, але це точно не якась злочинна складова. Мені здається, що в цих реаліях війни і гласності, мали б бути сигнали від людей, і компетентні органи б займалися цими питаннями. Коли я балотувався, у мене були свої певні міркування, свої підозри, наразі я не можу нікого звинувачувати, не маючи фактів на руках.

- Кажуть, діючий голова Софіївської Борщагівки Олесь Кудрик, який має серйозне політичне лобі у столиці, вимагає від забудовників плати внесків пайової участі до бюджету громади? Це означає, що проблеми із внесками нікуди не поділись?

- Якщо чесно, мені це питання важко коментувати. Вважаю, коли це законно, і ці пайові внески мають сплачуватися, то нехай платять, - це піде на користь громаді, на її розвиток. Якщо це є незаконно, тоді це питання до голови. На планерках, на яких я буваю, в основному вирішуються питання соціальної сфери, молоді, спорту, освіти а не фінансових питань.

- Відносно забудовників…. Подейкують, що Андрій Мартинов, найбільш динамічний забудовник Київської області, будучи хоч і не самостійною фігурою, насправді є «смотрящим» за бізнесом від скандального пастора Сандея Аделадже, якого звинувачують за цілою низкою статей, в тому числі  за шахрайство. Ви, як прихожанин церкви Мартинова і його помічник, як прокоментуєте те, що Мартинов є чи не найбільшим боржником перед Борщагівською громадою?

- Це мав би прокоментувати сам Мартинов, адже я не володію такою інформацією. Можу тільки сказати, що я є дияконом церкви Благодаті, вхожу в братерську раду, і церква під час свого існування ніколи не мала дотичності до Сандея Аделаджі та його діяльності. Звісно, ми знаємо, хто це, але ми з ним ніколи не пересікалися не те, що в якихось проєктах, а навіть фізично. Пастери бувають в інших церквах, але Сандей Аделаджа ніколи не був у нас в гостях, хоча нашій церкві  вже 10 років. Не знаю взагалі, чому його пов’язують з нами, адже ми з ним не є навіть в одному християнському союзі. Я навіть не знаю, чи у них є ще служіння, чи вже закрили.

- Поговоримо про дорожні питання та питання трафіку, зокрема Софіївської Борщагівки, Петро-Павлівської Борщагівки. Як щодо проекту Малої окружної дороги, яка мала б розвантажити дороги? Цей  проект Великого будівництва нині не на часі?

- Однозначно, що громада  фінансово не потягне цей  проект. Треба щоб будівництво дороги дуже потужно підтримала держава. Я не можу коментувати, чому держава не будує, але розумію, що зараз немає можливості, до того ж нині це не першочергове завдання і всі потужності максимально направлені на  боротьбу з ворогом. Так, дорога дуже потрібна, бо вона могла б розвантажити не тільки Софіївську і Петропавлівську Борщагівки, але і Київ, адже той транспорт, який йде транзитом, йшов би по ній. Напевно, зараз це питання не на часі.

- Найбільша проблема громади – це недостатня кількість державних шкіл та садків. Як  депутат, що є відповідальним за соціальний напрямок, скажіть, яка ситуація наразі зі школами, адже як відомо, у громаді навіть доводилося запроваджувати навчання школярів у три зміни?

- Наразі ситуація керовано-прогнозована. Почалася підготовка до будівництва школи, зібрана проектна документація, підписано багато рішень, депутатським корпусом навіть виділялися кошти. Втім, війна внесла свої корективи і зараз не фінансуються жодні капітальні будівництва. Але все ж таки силами влади громади, місцевого голови, зокрема держави були зроблені певні кроки, і зараз фінансується будівництво школи в Чайках.

Варто зауважити, що консервувати таке будівництво дуже дорого і краще добудувати, бо за два-три роки від опадів і перепаду температури те, що збудували, може прийти в непридатний стан, відповідно доведеться все ламати. Ця школа, можливо, не так активно і динамічно, як це планувалося до війни, але будується, і влада громади докладає всі сили, щоб цей проєкт завершити.

Також ми почали будівництво на Софіївській Борщагівці, але повномасштабна війна завадила нам отримати ще два учбових заклади, куди могли б піти 1200-1300 діток. Працюємо в цьому напрямку і якщо ситуація буде поліпшуватися, думаю, все зробимо. Щодо форм навчання, в нас є очна і змішана форми, тобто діти-старшокласники будуть вчитися в офлайні, в ліцеї Петропавлівської Борщагівки, а частина буде навчатися онлайн. Ми за те, щоб максимально убезпечити життя і здоров’я дітей, і мати можливість навчатися офлайн, бо не можна порівняти два способи навчання. Але є варіанти – коли загрожує небезпека, ми не можемо ризикувати життя дітей та вчителів.

- Певно, на і без того велику проблему перевантаженості шкіл та садочків, неабияк вплинула велика кількість ВПО?

- Так, перевантаженість шкіл та садочків доволі велика. Це можна пояснити й тим, що нині десятки тисяч переселенців живуть у громаді, а з ними відповідно їхні діти, тому й таке навантаження, якого не було раніше. Тобто, цифра прибулих вища, ніж тих, що виїхали.

Якби ми ввели в експлуатацію ще два навчальних заклади, то, звісно, становище було б кращим. Тому, якщо держава на якомусь рівні знайде можливість допомогти з будівництвом закладів освіти, звісно, громада буде вдячна.

- Яка ситуація з укриттями в навчальних закладах?

- У всіх навчальних закладах функціонують укриття, можливо, не зовсім повноцінні, які б хотілося, але  вони відповідають сьогоднішнім нормам укомплектування. Зовсім, недавно була перевірка, яка перевірила відповідність укриттів встановленим нормам в усіх укриттях.

- Які наразі діють обласні програми, проекти, що стосуються саме вашої діяльності в сільраді – соціальної сфери. Які на стадіях фінансування або подані на затвердження?

- Не скажу, що є якісь потужні обласні програми, можливо, якась точкова програма допомоги області, губернатора, керівництва району. Знаю, що виділено два автобуси на шкільні потреби, щоб розвозити та доставляти діток до школи. Великого будівництва або реконструкції немає, і не можна нині апелювати до області, бо всі ми маємо робити першочергові завдання, розставляти пріоритети. Але, все необхідне силами влади громади, з допомогою району та області зроблене, щоб діти навчалися та харчувалися нормально та були убезпечені.

- Кожна громада Київщини так чи інакше допомагає військовим. Яким чином долучається місцева влада, депутатський корпус?

- Я знаю, що депутати від різних партій справді багато допомагають на особистому рівні. Наприклад, сама сільрада допомагала Херсону, куди було спрямовано декілька гуманітарних місій: завозили матраци, медикаменти, побутову хімію тощо. Власне, супроводжували ці місії депутати сільради.

Я, чесно кажучи, мало з ними працював, бо взаємодіяв з церковною групою, з якою починали з Бучі, Романівського мосту із самого початку окупації. Тобто я зразу туди направив свою активність, і відповідно, не був задіяний в проєктах сільради. Голова знав про мою діяльність.

Перший місяць церква максимально допомагала, і вищезгаданий Мартинов, який є пастором церкви профінансував дуже великі об’єми гуманітарних потреб. Ми людей розвозили, зв’язувалися з нашими церквами або близькими до нас, працювали з волонтерами. Хто бажав, рухалися далі до кордону, де також допомагали наші волонтери. Зараз робота ведеться дуже велика завдяки нашому працюючому гуманітарному хабу при церкві.

- Яка допомога надається мобілізованим, , пораненим, загиблим військовим та їх родинам?

- На всі звернення обов’язково реагуємо. Від депутатів подаються прохання на матеріальну допомогу за тих чи інших обставин. Ми допомагаємо зі збором документів і я не знаю жодної людини, якій би без поважних причин не надали б допомогу.

Є, скажімо, певні законні вимоги для того, щоб отримати допомогу, адже це бюджетні кошти, які треба законно витрачати та проводити. На поховання родинам загиблих захисників надається вся можлива підтримка – як матеріальна, так і психологічна. Ми цих людей не кидаємо, бо їхні батьки або сини віддали найдорожче, що мали. У бюджеті заплановані та затверджені депутатським корпусом виплати людям.

- Активна фаза повномасштабної війни триває вже понад півтора року. Як плануєте вирішувати питання з фізичною та психологічною реабілітацією? Чи передбачений якийсь локальний реабілітаційний центр?

- У нас, на жаль, нема визначеного центру реабілітації, але ми працюємо над цією програмою. Я знаю, що на території громади є психологи, які працюють і для військових, причому безкоштовно. Будь-яка допомога військовим надається в законному порядку, в повному об’ємі наскільки це можливо: на лікування, просто по-людськи, якщо його служба в армії закінчилася через низку причин і такі військові звертаються до влади.

Були такі випадки, коли на прохання влади підключався і місцевий бізнес. Нещодавно навіть було проведено засідання з представниками Міністерства оборони та нашого капеланського руху. Ми наразі проробляємо певний механізм, і коли у військових є певні психологічні проблеми, то капеланське об’єднання братиме участь у їх реабілітації.

Щодо фізичної реабілітації, то нею мають займатися профільні медичні центри. Якщо людині просто треба відновити, скажімо, фізичну форму, то для цього є спорткомплекси. Але є люди, які втратили, наприклад, кінцівки, і, щоб фізично відновитися, їм треба не просто пройти реабілітацію, а лікування в профільних центрах саме фаховими лікарями і визначитись, яке протезування їм потрібно.
На території громади нема такого потужного медичного центру, який би міг взяти на себе такі зобов’язання. Але точно є програма підтримки військових, родин військових, і я думаю, що влада і громада підключаться фінансово у таких питаннях.

Наскільки я знаю, Ви брали участь у евакуації людей з підтопленого Херсону. З якими гуманітарними групами працювали?

- На базі нашої церкви діє дуже активна молодь. Вони створили гуманітарно-допоміжну групу, яку назвали «тактична». Ця група мене запросила до співпраці, я товаришую з цими хлопцями, і для мене це честь. Ми були з ними в дуже багатьох містах - в Куп’янську, в Бахмуті. До речі, в Бахмуті були останній раз тоді, коли росіяни зайшли на околиці міста. Нас на іншу сторону супроводжували військові через військовий понтон, бо там в багатоповерхівках залишилися люди, які жили в підвалах. Ми їм доставляли їжу, теплі речі, вмовляли жителів міста поїхати.

До того ж я ще є капеланом, відповідаю в Київській області за капеланський рух. Відтак разом з іншими капеланами, коли нам прийшла медична допомога, розвозив в Суми, в Харків. Звідси поїхали прямо на Херсон, куди разом з фондом «Самаритян плюс» десятитонною машиною доставили човни, паливо, продукти, які переправляли понтонами.

У Херсоні є мікрорайон Корабельний острів, який був майже затоплений, перші поверхи були під водою. Там була сила-силенна рятувальників. Ми працювали з ДСНС, які давали нам адреси, і хто мав бажання, запливали в під’їзди на надувних матрацах.

Під кінець ми, повертаючись із чергового запливу та оминаючи перешкоди, підпливали до берега і відбувся сильний приліт, саме в місце евакуації. Довелося ховатися під мостом, інші ховалися в підвалах. Слава Богу, наші всі залишилися живі і здорові.

Ми повернулися туди через декілька днів з помпами, гумовими костюмами. Вода вже трохи спала, але будинки були підтоплені, тож ми викачували криниці. Я бачив, що там дуже багато будівель з глини зруйновані, 60-70% будинків просто непридатні для житла.

- Розкажіть, які бачите перспективи Борщагівської громади, з огляду на нинішній воєнний стан?

- Громада велика, тому і перспективна. Я – оптиміст і вже побачив деякі зрушення. Мені не хочеться когось захвалювати, але певні зрушення все-таки є. Тому для мене оптимістичними очікуваннями є те, що наша держава як демократична країна має розвиватися в усіх напрямках, як економічних, так і соціальних.

Хоча, звісно, у мене є питання, які б я хотів задати відповідним людям. Корупція – це не менша біда, аніж війна, яка знесилює нашу державу. Якби не було корупції, напевно, у нас була б набагато потужніша армія і тоді росіяни добре подумали б, чи нападати на нас. Я не кажу про якихось певних діячів чи лідерів нації. Весь період незалежності ми рухались, не дуже задумуючись над самою незалежністю. А зараз ми знаємо скільки вона коштує.

- Вочевидь Ви згодні з Президентом, що корупцію треба прирівняти до державної зради?

- Так, але я хотів би побачити  більш прозору програму, щоб деяким корумпованим очільникам силових структур, навіть місцевих, не стало легше під цей закон ще більше кошмарити той же бізнес, або політичні партії, або місцеву владу. Тобто толк буде, якщо дійсно цей закон вибудують так, що до покарання будуть притягуватися саме корупціонери. Якщо не знищимо корупцію, то через деякий час буде знову війна.

Коли ми створимо сильну армію, державу, економіку, а також візьмемо участь у потужних військових блоках, це нас може убезпечити від нової агресії. Має значення також рівень життя людей, адже нам є що покращувати. Можна поїздити по селах, я думаю, що Президент і його команда час від часу це роблять і бачать, як живуть люди. Варто зауважити, що багато можновладців  їздять на мерседесах і з висоти їм погано видно. Було б непогано посадити їх на якусь палицю, щоб вони поїздили по регіону і зробили якісь висновки.