Дерибан в Міноборони: як в центрі Білої Церкви зникла «золота» земля

У Білій Церкві землі Міноборони розійшлися по руках

І до війни, і під час неї ключове міністерство, яке відповідає за безпеку нашої держави, на жаль, продовжує абсолютно халатно ставитися до власного майна. «Моя Київщина» розповість про ганебну історію, яка вже 15 років триває у Білій Церкві

Землі Міністерства оборони України повинні працювати на підвищення обороноздатності держави, а не на тіньовий ринок. Тим паче – під час війни. Утім, на оперативному обліку оборонного відомства не вистачає низки земельних ділянок: їх досі не внесено до Держгеокадастру. Принаймні 2 роки тому мова йшла аж про 40 % таких земель.  

Дерибан земель оборонки – тема для Київщини не нова. «Моїй Київщині» вдалося отримати інформацію про те, як понад 15 років тому працівники системи Міністерства оборони, маючи відповідні важелі впливу, спромоглися поділили державну землю в центрі Білої Церкви, яка належить відомству. Для цього вирішили створити приватне підприємство, яке заключало липові договори з Міністерством, тим самим заганяючи його в штучно створені борги.

Мова йде про земельну ділянку площею 1,0264 га, яка знаходиться на території центрального ринку в м. Біла Церква за адресою Куценка,5а. Навіть не треба бути місцевим, аби зрозуміти, що дана територія має максимальну інвестиційну привабливість з огляду на наявність там сотень суб’єктів підприємницької діяльності, торгових точок тощо. Втім, на сьогоднішній день від оренди цієї землі шалені кошти отримує не бюджет міста чи держави, не військові, які так цього потребують, а окремі персоналії.

Варто почати з того, що на сьогоднішній день земельна ділянка значиться на балансі Державне підприємство Міністерства Оборони України «Київське управління механізації і будівництва».  У 2006 році такий собі пан Станіслав Парненко, який є директором ТОВ «Монолітбуд» уклав договір на встановлення земельного сервітуту з Державним підприємством Міністерство оборони України, де на той час безпосередньо сам працював. Як результат, жодного спільного використання землі згідно з договором сервітуту не відбувається, адже по суті територією керує виключно ТОВ «Монолітбуд»,  будуючи там незаконно та з порушеннями технологій різного роду павільйони.

Що стоїть за вищевказаним договором та в чому тут виник конфлікт інтересів, «Моїй Київщині» пояснив правозахисник Руслан, який багато років поспіль відстежує неправомірність такої «угоди».

«Що зараз, що у 2006 році, коли укладався цей договір на встановлення земельного сервітуту, нічого спільного із діяльністю, яка нині відбувається на даній земельній ділянці, немає. Договір сервітуту – це спільне використання і неможливість вести окреме використання даної земельної ділянки. Тобто власник і балансоутримувач - «Київське управління механізації і будівництва» разом із підписантом могли разом утримувати дану земельну ділянку для реалізації своїх статутних завдань. Директор ТОВ «Монолітбуд» в особі пана Парненка у 2006 році підписав договір з державним підприємством Міністерством оборони  при тому, що на той час ще працював безпосередньо на відомчому підприємстві. В той же час підписантом з іншого боку був директор ДП «Білоцерківське управління будівельних робіт» Володимир Ярмоленко, який при створенні «Монолітбуду» став його співзасновником. Тобто це два колеги, один з яких директор даного підприємства, а інший – прораб. Це ніщо інше як прямий конфлікт інтересів і корупційна складова, коли вони підписують одне одному документи і ділять державну землю» - стверджує правозахисник.

Варто зазначити, що на 2006 рік, відповідно до оцінки Білоцерківського міськвідділу земельних ресурсів, вартість вищезгаданої земельної ділянки складала понад 2 мільйони 300 тисяч гривень. Очевидно, що на сьогоднішній день ціна даної землі, після ринкової переоцінки і з урахуванням комерційної діяльності та розташування в центральній частині міста, буде в рази якщо не на порядки більшою.

Більш того, як з’ясувалося, у 2012 році підприємливі «господарники» провернули протиправну оборудку ще з одним об’єктом нерухомості військового містечка, який знаходиться в межах даної земельної ділянки – а саме будівлею «Пункту технічного обслуговування і ремонту» (ПТОР) площею 1041 м.кв. Схема для привласнення даного приміщення, яке відповідно також належить МОУ, була наступна:  Будучи вже приватним підприємцем у сфері будівництва Станіслав Парненко запропонував свої послуги тому ж Ярмоленку, який нагадаємо, залишився працювати при держпідприємстві паралельно будучи співзасновником «Монолітбуд». Така співпраця, що не дивно, призвела до штучних боргів ДП «Білоцерківське управління будівельних робіт»  перед ТОВ «Монолітбуд» у розмірі 175214,49 грн. Тож аби списати борг, так би мовити компаньйони, вирішили в судовому порядку укласти мирову угоду, де, кажучи простими словами, відбулось стягнення боргу за рахунок передачі у власність ТОВ «Монолітбуд» приміщення ПТОР.

За декілька років, а саме 2016-го військова прокуратура Білоцерківського гарнізону зверталась із позовом до Господарського суду Київської області аби оскаржити мирову угоду, яка була укладена з порушенням інтересів держави в особі Міноборони, а вказане нерухоме майно вибуло з власності держави поза її волею, позаяк здійснюючи відчуження спірного майна ДП МОУ «Білоцерківське управління військово –будівельних робіт» не було його власником. По суті, згода на відчуження об’єкту Міністерством не надавалась і з Фондом державного майна України не погоджувалась. Втім, суд відмовив в задоволенні вимог військової прокуратури посилаючись на те, що ухвала Господарського суду у справі про мирову угоду не була скасована у встановленому законом порядку, відповідно набрала законної сили.

Ось так, за рахунок протиправних та шахрайських маніпуляцій відбулось привласнення майна Міністерства оборони України.  З огляду на вище вказані факти, як стверджує правозахисник, на сьогоднішній день немає волі у жодного правоохоронного органу займатися цією земельною ділянкою, вочевидь тому, що це питання, як і багато аналогічних, вирішуються банально просто – так би мовити за «кеш». Хоча скасувати даний договір на встановлення сервітуту, каже правник, зовсім не складно, була б лише готовність та бажання органів місцевого самоврядування і, власне, самого оборонного відомства. Тож поки цього бажання немає, колосальні податки, які мали б йти в Міноборони – осідають у чужих  кишенях.

«Скасувати даний договір сервітуту є доволі простою процедурою, але для цього потрібна воля Міністерства Оборони України та органів міської влади. Останні певно забули, що законодавство зазнало змін і на сьогоднішній день все, що є в межах територіальної громади на законних підставах може регулюватися нормами прийнятих рішень органами місцевого самоврядування. Чому б, приміром, не будувати житло для військовослужбовців, зокрема тих, хто стоїть на черзі на квартиру у Білій Церкві»  - зазначає правозахисник Руслан.

Відповідно до Земельного кодексу України, землі оборони — а це понад 550 тис. га, можуть перебувати лише у державній власності. Вони надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій ЗСУ та інших військових формувань. Тож чи не час відомствам та правоохоронним органам зробити фідбек різного роду чиновникам та підприємцям, яким повсякчас так муляють ласі державні гектари?