#

Директорка Переяслав-Хмельницької ЦРЛ Лариса Кузьменчук: Якщо буде черговий спалах COVID-19, ми будемо до нього готові

19.05.2020 11:53
Директорка Переяслав-Хмельницької ЦРЛ Лариса Кузьменчук: Якщо буде черговий спалах COVID-19, ми будемо до нього готові
Лариса Кузьменчук - директорка Переяслав-Хмельницької ЦРЛ

"Моя Київщина" продовжує серію інтерв’ю з медиками, які сьогодні знаходиться на передовій у боротьбі з пандемією коронавірусу. Про рівень оснащення медичних закладів, необхідність карантину, умови роботи лікарів та медичну реформу ми поспілкувалися з директоркою Переяслав-Хмельницької центральної районної лікарні Ларисою Кузьменчук

- Коли НСЗУ подала список опорних лікарень першої хвилі для госпіталізації пацієнтів з COVID-19, багато хто здивувався, що туди не увійшла Переяславська ЦРЛ. Адже і місцеві жителі, і волонтери, й активісти вважали, що вона й оснащена краще за Яготинську, і територіально розміщена зручніше. Яка Ваша думка з цього приводу?

- Так, спочатку виникли якісь непорозуміння, і ми не були включені в перелік лікарень, які надають допомогу при COVID-19. Складно сказати, як це вирішується і чому так склалося. Але потім була переписка між нами, НСЗУ, Департаментом охорони здоров’я, і все таки нас почули, рішення переглянули  і додали наш заклад до списку. Зараз ми подаємо пакет документів для підписання безстрокового договору з НСЗУ.

- Як би Ви оцінили рівень оснащення та підготовки вашої лікарні до прийому хворих?

- Усе, що зазначено у переліку для боротьби з COVID, у нас на даний час є. Також ми практично повністю забезпечені засобами захисту. Коли епідемія тільки почалася, ми звісно не мали всього цього в достатній кількості. Але готуватися почали ще до того, як був оголошений карантин. Ми закупляли засоби захисту за власні кошти – маю на увазі гроші, які заробила лікарня протягом року на платних послугах. Потім ми навіть зіштовхнулися з такою проблемою, що гроші були, але не було де закупляти і що. Уже пізніше нам почали допомагати волонтери, фермери, небайдужі люди, міська та районна влада. І зараз ми маємо все необхідне.

Наразі у нас працюють у повному режимі реанімаційне та інфекційне відділення – вони дуже гарно забезпечені. До них уже почали підключатися неврологічне та дитяче. Також починає працювати стоматологія, тому ми надаємо всі засоби захисту і лікарям цих відділень.

Обладнання теж є. Єдине що, ми зараз чекаємо на апарат ШВЛ. На нього нам місцева влада виділила 1 млн 200 тис. Ми вже внесли його в план та оприлюднили договір. Наразі у нас є 5 апаратів ШВЛ, проте вони, на жаль, не експертного класу, а середнього, і пропрацювали вже досить довго. Тому було б непогано, якби ми отримали декілька нових.

Також у нас підведений кисень в інфекційне відділення, реанімаційне, пологове, кардіологічне. Звісно б хотілося, щоб він не просто в балонах привозився, а щоб була киснева станція. Але це дуже дорого. Хоча, ми сподіваємося, що в майбутньому і це питання вирішимо.

- Скільки хворих на коронавірус зараз перебуває у вашому медичному закладі?

- Перший випадок підтвердився 4 квітня. І наразі у нас уже 17 пацієнтів із підтвердженим коронавірусом. На сьогоднішній день у лікарні перебуває всього 55 осіб. 23 хворих знаходяться в інфекційному відділені, 2 з них – у реанімаційному. 6 пацієнтів залишається з позитивним результатом, а ще 15 із підозрою. На жаль, результатів нам доводиться чекати дуже довго. Наприклад, результати ПРЛів, які були набрані 4 травня, нам передали лише 11. І це дуже позначається на нашій роботі.

- А чому така затримка?

- В обласному лабораторному центрі, куди ми передаємо аналізи, кажуть, що це через велике навантаження на лабораторію. Наш район має менше хворих, на відміну від правого берега, тому, мабуть, першими обробляють їхні дані. Спочатку вони це робили дуже швидко, але зараз збільшилася кількість хворих, і тому лабораторія не справляється.

Із карантину треба виходити, але дуже розумно й поступово

- Зараз у найбільшій групі ризику саме медики. Чи забезпечені вони у достатній кількості всіма засобами індивідуального захисту?

- Так, їх вистачає. Але, на жаль, лікарі хворіють навіть працюючи у якісному «екіпіруванні». Дуже багато медиків заражаються вже коли виходять із палат, боксів і роздягаються. Тому потрібно досконало знати методику одягання та використання усіх засобів захисту! У нас уже три медпрацівника інфіковані, але мають досить легкі форми. Один із них не контактував із хворими в лікарні, тому скоріш за все заразився в побуті. Із приводу двох інших теж точно сказати не можу, адже зараз дуже важко встановити, що саме було джерелом зараження.

- А чи була повністю виплачена лікарям вашого медзакладу, які працюють з COVID-19, обіцяна урядом надбавка (у березні парламент ухвалив законопроєкт №3275, який встановлює надбавки у 300% до заробітної плати медичним та іншим працівникам, залученим до протидії епідемії коронавірусу, - ред.)?

- Ні, поки не була. Тих грошей, які ми маємо, недостатньо, щоб виплатити все лікарям. Тому ми чекали останньої постанови Кабміну, щоб зрозуміти, в яких відсотках і як надбавка має нараховуватися. Поки що ці кошти є тільки на папері, і ми чекаємо, коли вони прийдуть на рахунки. Можливо, надбавки прийдуть від НСЗУ, коли ми підпишемо договори. Тому що, як ми зрозуміли зі слів міністра, ці 300% має виплачувати саме Національна служба. Але, поки що, для нас загадка, хто, кому і що має виділяти. Я сподіваюся, що, якщо лікарі й не отримають свої нарахування в цьому місяці, вони отримають їх у майбутньому.

- Сьогодні багато медиків бояться розповідати про реальну ситуацію щодо захисту та умов роботи. Тому досить важко дізнатися про їхні реальні потреби. Чому, на Вашу думку, так відбувається?

- Я думаю, лікарів Переяславської ЦРЛ це не стосується, вони завжди відверто мені кажуть, чого потребують. Так, у нас теж бувають непорозуміння, але НСЗУ та Департамент нас почули. Тому я можу сказати, що зараз ми більш-менш усім забезпечені.

А, якщо в загальному, то, певно, люди бояться втратити роботу. Можливо, відіграють роль і якісь інші чинники, адже ми всі живемо в державі і багато в чому від неї залежимо. А заяви різних владних інстанцій дуже часто між собою дисонують. І від цих політичних ігор страждають передусім прості люди, і в даному випадку медики.

- Хто зараз найбільше допомагає лікарні?

- Гроші, які в нас були, вже закінчилися, тому ми самі нічого закупити не можемо. Та й зараз лікарня нічого не заробляє, тому що хворим на коронавірус допомога надається безкоштовно. Амбулаторна допомога зараз теж призупинена. Тому багато нам допомагають волонтери, місцева влада та бізнес. Оскільки наш район сільськогосподарський, це в основному фермери.

- Наскільки цифри, які озвучує МОЗ, близькі до реальної кількості захворювань в області, на Вашу думку?

- Не близькі, але це та кількість, яку обстежили. Це не істинна картина, тому що всіх перевірити ми не зможемо. Наша країна не найбагатша, навіть Америка цього не змогла зробити. Але я, як лікар, орієнтуюся на тяжкі випадки. Так, у нас є важкохворі, але це ті, хто за собою не стежить, або ті, хто мають супутні захворювання, всі інші не вкрай тяжкі. Тому, можу сказати, що в нашому регіоні ситуація більш-менш керована, і COVID йде дуже плавно. Нам пощастило, що ми вчасно ввели карантин, і в нас не було великого сплеску. Все йде більш-менш стабільно, ми можемо це контролювати і, думаю, ми справимося. Немає такого, як в Іспанії, Італії, Америці.

- Яке Ваше ставлення до карантинного режиму, як медика – наскільки довго він ще має тривати та в наскільки суворій формі?

Адже, з одного боку, люди мусять працювати, така довга зупинка роботи багатьох організацій має свої негативні наслідки. А з іншого – маски та рукавички не здатні на 100% захистити від зараження, тому послаблення карантину може призвести до чергового приросту кількості хворих.

- Із карантину треба виходити, але дуже розумно й поступово. Люди самі повинні розуміти, що себе потрібно захищати. І якщо сказали ходити в масках, значить треба ходити в масках. Бо, якщо, наприклад, говорити про наше місто, у нас карантинних заходів не дуже всі дотримувалися, якщо чесно. Бачили б ви, що відбувалося, коли з 11 травня дозволили відвідувати парки. Наші люди поки що не розуміють, наскільки це страшно.

Але через карантин багато хто втратив роботу і практично не має заощаджень. Тому працювати треба, потрібно якось економіку утримувати. Адже якщо влада не буде отримувати надходжень у бюджет, вона й не буде нам допомагати, і країна впаде.

Але якщо все ж буде приріст, будемо лікувати.

- Ви вважаєте, нам все ж чекати на другий спалах? Та чи будуть лікарі до нього готові?

- Думаю, чекати. Так, будуть готові. Тому що ми вже знаємо, що робити і як.

До реформи треба було готуватися, за один день таку систему не запустиш

- А як себе показала в дії медична реформа?

- Це не зовсім те, чого ми очікували.

По-перше, лікарі у нас найчастіше середнього і старшого віку, і їм буває досить важко працювати з комп’ютерами та вносити туди звітність. Свого часу нам НЗСУ начитували модулі і ми самотужки всьому вчилися. Наприклад, за кордоном цим кодуванням займаються окремі спеціалісти. Ми ж постали перед питанням – лікувати пацієнтів чи сидіти за комп’ютером. Але, думаю, що з часом ми всьому навчимося. Однак перед тим, як вводити цю реформу, владі потрібно було б підготувати спеціалістів, а цього не було зроблено.

По-друге, реформа стартувала з нестачі коштів. Первинна ланка – це набагато простіше. Лікарі заключили декларації, і лікують вони своїх пацієнтів протягом року чи ні, кошти їм надходять. Але на вторинці все набагато складніше, нам платять за пролікований випадок, а це важчі хворі, це більші проблеми. Тим більше, тарифи, які розробили, не покривають собівартості лікування. І НСЗУ це знає. Де я, як директор, маю брати кошти, щоб заплатити лікареві зарплатню?! У медиків просто зникає стимул працювати. Є ліміт і вони не будуть лікувати більше, знаючи, що їм за це не заплатять.

Також НСЗУ пояснила всій країні, що ми повинні лікувати безкоштовно і надавати той пакет послуг, які вони оплачують. Але важко лікувати безкоштовно, коли в тебе немає коштів. Є частина ліків, які не входять в національний перелік, але лікарі їх призначають. І мені, як директору, доводиться їх в цьому обмежувати. Або ж люди самі мають купувати те, що ми не покриваємо. Але багато хто цього не розуміє, бо їм же ж сказали, що все безкоштовно.

Тож ми чекали більшого від медичної реформи. Вона мала б дати можливість розвиватися. Але через те, що немає фінансування, її так і не змогли розвинути. Потрібно було все робити поетапно, поступово і реально оцінювати ситуацію. До реформи треба готуватися, за один день таку систему не запустиш. Проте, я думаю, що тут теж відіграв свою роль  COVID. Тому, сподіваюся, що, як тільки карантин закінчиться, реформа запрацює на повну силу.

- Чи перейшла повністю лікарня на електронний документообіг, видачу електронних рецептів?

- Нас не зобов’язували повністю переходити на електронний документообіг. Паперові носії ніхто не відміняв. Ми й історії пишемо, і паралельно все вводимо в електронну базу. І це дуже важко, забирає купу часу.

Тим більше, іноді техніка дає збій. У свій час кожна лікарня купувала певну медичну інформаційну систему. Коли нам рекламували послуги, все було дуже гарно, нам обіцяли на кожному кроці допомагати. На практиці ж випливли проблеми. Інформаційні системи мали б працювати злагоджено, а вони навіть не завжди бачать одна одну. Тому, на жаль, дуже багато моментів не продумано.

Електронними ж рецептами займається первинка, ми їх не видаємо.

- Чи збільшиться зарплатня лікарів у зв'язку з другим етапом медреформи?

- Її немає з чого збільшувати. Раніше ми зарплатню отримували з державних субвенцій. Коли ж ми стали незалежним підприємством і заключили договори з НСЗУ, кошти ми отримуємо через них за свої продані послуги. Але ці послуги мають адекватно оцінюватися Національною службою. А, як я вже сказала, їхні тарифи не покривають наші витрати. І багато лікарів підозрюють, що навіть якщо ми надамо більше послуг, ми більше не заробимо. Тому мені, як директору, поки що немає з чого підвищувати зарплатню працівникам. Інакше, для того, щоб якось втриматися, доведеться скорочувати ставки. Можливо, далі все налагодиться, але цей перехідний період дуже важкий.

- Наскільки укомплектована лікарня кадрами? Яких фахівців не вистачає?

- Укомплектовані ми недостатньо, мабуть, десь на 85%. Проблема і в тому, що всі працівники, які зараз тут є, середнього або старшого віку. А прогресу в молодих медичних кадрах немає взагалі. Уся молодь, яка приходить сюди на інтернатуру потім повертається в Київ, туди, де краще жити, де більше платять. Тут майже ніхто не залишається. І я їм, на жаль, нічого запропонувати не можу. Та й місто в нас практично не розбудовується. Тому тут немає ні житла, ні перспектив.

Щодо фахівців, мало педіатрів та катастрофічно не вистачає середнього медичного персоналу.

- Яке обладнання Вам необхідне для нормальної роботи? Чого не вистачає?

- Про це можна говорити багато. Нове обладнання дуже дороге. Тому ми беремо його в оренду або ж користуємося послугами своєрідного лізингу – це коли ми орендуємо якусь апаратуру з правом її подальшого викупу.  На жаль, вона не нова. Але вона завезена із закордону і дуже часто краща за українську нову. І нехай ці орендні ставки часто зависокі, але лише так ми можемо розвиватися.

Також ми працюємо за ще одним напрямом. Наприклад, запрошуємо на територію нашої лікарні тих, хто проводить МРТ, вони в нас орендують приміщення і ми з ними співпрацюємо. Якраз збираємося підписувати договір.

А деяке обладнання все ж закупляємо за рахунок коштів, які отримуємо від платних послуг. Вони нам допомогли багато що зробити, однак поки COVID вніс свої корективи. Зараз не можемо навіть оренду виплатити, тому поки попросили відстрочку.

- Яке відділення лікарні Ви вважаєте найкращим, а яке найгіршим?

- Мені дуже подобається реанімація. Це відділення працює дуже потужно і їхні лікарі дійсно знають, що роблять. Звісно, люблю свою педіатрію. Зараз інфекційне відділення показало себе дуже гарно. Хоча спочатку в них самих були певні побоювання, і їм наразі дуже важко, але вони великі молодці.

Щодо найгіршого, важко сказати. Такого немає. У всіх відділеннях дуже гарні спеціалісти. Хоча я б хотіла бачити у хірургічно-травматичному вищий рівень. Хочу, щоб вони освоїли лапароскопічну стійку і робили ще й такі операції. Думаю, що з часом вони досягнуть бажаного рівня. 

Читати "Моя Київщина" у Telegram
Юлія Стрільник
журналістка