Гаряча осінь: як олігарх Хмельницький рветься до бюджету Білої Церкви

Василь Хмельницький

Минулорічні парламентські вибори показали, що Біла Церква – особливе місто, хоча б тому, що тут до парламенту не відрядили представника партії Зеленського Юрія Нестерчука. Щоправда, можливо, якби на його місці був менш одіозний персонаж, ситуація була б зовсім іншою. "Моя Київщина" вирішила проаналізувати, хто зараз готується поборотися за мерське крісло

Загалом вибори в Білій Церкві – річ не прогнозована, адже ситуація може кардинально змінитися в будь-який момент. Цікаво, що в 2012 році містяни зробили ганебний вибір – народним депутатом став друг місцевого політика Геннадія Полочанінова Віталій Чудновський. Як відомо, в останнього був роман із Юлією Льовочкіною – сестрою тодішнього голови АП Сергія Льовочкіна, тому ресурсів було вдосталь: фактично за Чудновським стояла вся "Партія регіонів".

Читайте також: Брудні плями на полях української політики, або короткий шлях Полочанінова від "тушки" до блогера.

Тоді бандою Януковича були втілені різні механізми, що дозволили "варяга" зробити нардепом. Особливу увагу тоді приділили впливу на бюджетників, адже подарунки вчителям та лікарям міста роздавали прямо в кабінеті тодішнього мера Савчука (який зараз знову повернувся до влади і обіймає посаду секретаря міськради БЦ). Найбільш рейтинговому кандидату – Людмилі Дригало – спалили новозбудований цех, а виборцям роздавали 100 грн прямо в день голосування.

На наступних місцевих та парламентських виборах білоцерківці були більш обачливими, адже обрали нардепом від 90 округу Олександра Марченка, а мером – Геннадія Дикого. Щоправда, із огляду на минулі п’ять років, вважати їх позитивними для найбільшого міста Київщини не варто. Марченко запам’ятався скандалом із гранітним кар’єром та досить сумнівною допомогою військовим на фронті, а Дикий обмежився бруківко, лавочкою та освітленням, що теж потрібна справа, але мер за цей час не зміг домогтися відкриття жодного великого інфраструктурного об’єкта, не створивши нових робочих місць.

А от скандалів за каденцію Дикого було вдосталь. Один із найбільш яскравих прикладів жадібності чиновників – намагання придбати розвалене приміщення під будівництво ЦНАПу за шалені кошти. Натомість пасивність мера та втрата авторитету призвела до того, що депутати міськради почали переймати контроль над містом, а політичні конкуренти успішно грають на пониження не надто високого рейтингу мера.

Для того, щоб зрозуміти, до чого може призвести нинішня ситуація, варто повернутися до передвиборчих перегонів 2015 року, коли запекла боротьба розгорнулася між групою місцевих бізнесменів та олігархом Василем Хмельницьким. Перших представляв Дикий, а другого – ексміністр транспорту в уряді Азарова Костянтин Єфименко. Молодий, енергійний та повністю залежний від свого шефа (хоча всебічно намагається показувати себе самодостатнім бізнесменом), навіть за серйозної фінансової підтримки немолодого електорату (його називали фаворитом місцевих бабусь) не зумів обійти Дикого.

Тоді виборчу кампанію для Єфименка робив відомий політтехнолог Денис Богуш, але його ґрунтовні знання та ресурси Хмельницького не дозволили перемогти. Але замість того, щоб відступитися, олігарх взяв під контроль над місцевим телеканалом "Крокус", аби постійно критикувати Дикого та піарити його конкурентів. Як наслідок, частина редакції, що не хотіла виконувати політично вмотивовані завдання, була вимушена звільнитися, а канал став заангажованим та поступово втрачає довіру глядачів. Але все рівно виконує свою роль маніпулятора.

Ще один крок для досягнення мети було зроблено, коли минулого року на парламентських виборах його ставленика – Володимира Бабенка – було обрано народним депутатом. Цікаво, що Біла Церква стала єдиним округом Київщини, де обрали не "слугу".

Читайте також: Єдиний не від "Зе", або чому Біла Церква не захотіла голосувати за "слугу".

Наступний крок – контроль міста. Підґрунтя для цього готувалося заздалегідь. Спочатку потрібно було знайти гідну кандидатуру, адже Єфименко в політичному плані - "відпрацьований матеріал". Не зовсім гідним кандидатом виявився Павло Козирєв, який десять років керував містом Українка. Він у 2017 році склав повноваження міського голови після обшуків СБУ, хоча особисто взаємозв’язок заперечував. Після нього на Обухівщині залишилося повністю недієздатне розграбоване місто, яке серйозно погрузло в корупції.

Спочатку Козирєва хотіли призначити заступником Дикого, але останній не пішов на ризикований крок. Але знайшовся інший спосіб укорінитися в місті та стати більш упізнаваним, аби на виборах не стартувати з нульовим рейтингом. Козирєву знайшли місце в податковій, хоча в офіційній біографії ні професійної освіти, ні досвіду роботи він не мав. Спочатку він займався безпосередньо своєю роботою, але останнім часом не приховує амбіцій Хмельницького.

Зараз активно розвивається політичний проєкт "Нова Біла Церква", що фактично не відрізняється від "Біла Церква разом" і є суто інструментом виборчих технологій. Козирєв, який входить у склад виконкому міста, уже розпочав кампанію за кошти Хмельницького. Щоправда, в олігарха є й запасний кандидат – чинний нардеп Микола Бабенко, який має особистий рейтинг у місті та веде тут активну діяльність. Залежно від ситуації Василь Хмельницький у будь-який момент може змінити кандидата. Тим паче, що в рідній для Козирєва Українці ходять чутки про можливе повернення колишнього мера.

Навіщо олігарху повний контроль над містом? Безумовно, карантин серйозно вплинув на статки Хмельницького, адже всі його активи фактично перестали приносити прибутки. Варто згадати про завод Хмельницького-Єфименка "Трібо", який наразі збитковий та фактично припинив свою роботу. Найбільший пік продажів гальмівних колодок був тоді, коли Єфименко працював у Кабміні, що дозволило заключити вигідні контракти з "Укрзалізницею". Також великим ринком збуту була Росія, проте з відомих причин товари не експортуються. Також серйозним ударом для вітчизняного бізнесу стало коливання курсу валют.

Цікава ситуація сталася і з "Біофармою". Минулого року основні потужності продали німецькій компанії, залишивши тільки новозбудований завод із фракціонування плазми крові. Хоча до цього Єфименко, якого ще знають як "Пуфік", стверджував, що цей успішний проєкт виведе його в світовий рейтинг Forbes. Натомість Хмельницький придбав частину ТРЦ "Ocean Plaza", який спочатку залило кип’ятком, а зараз зачинено через карантин.

У Білій Церкві є ще одне підприємство Хмельницького – технопарк. Але він трохи відрізняється від класичних індустріальних парків. У світовому розумінні це територія, що облаштована технологічною інфраструктурою, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері промислового виробництва, науково-дослідну діяльність. Проте в білоцерківському варіанті це завод із виробництва пластикових коробок під розетки. Високі технології від Хмельницького…

Варто нагадати долю банку "Хрещатик", більшість акцій якого належали Хмельницькому: він збанкрутував. Проте, його акціонери за декілька днів до цього зуміли вивести кошти на свої підприємства, а держава змушена гасити борги. Невдача також спіткала й "Київський мотоциклетний завод", який у 2012 придбав олігарх. Шансів на його реанімацію немає, адже територію планується розчистити під забудову.

Не найкращим чином склалася ситуація з аеропортом "Київ", який також належить олігарху. У 2019 році завершилася його реконструкція, але особливого збільшення пасажиропотоку так  і не відбулося, тому "Жуляни" не можуть конкурувати з "Борисполем". Окрім того, карантин серйозно вплинув на фінансове становище летовища

В аеропорті просять глав держави та уряду, а також міністра інфраструктури й мера Києва надати безповоротну фінансову допомогу в сумі 22 мільйони гривень на місяць для виплати заробітної плати співробітникам та підтримки летовища й аеропорту в робочому стані на період зупинки роботи підприємства і закінчення карантину до досягнення пасажиропотоку 20 000 пасажирів на виліт в місяць. Також підприємство просить державу рефінансувати кредит в сумі 28 млн доларів, а також зменшити податки на землю, щоб зберегти аеропорт.

Фактично ситуація виглядає таким чином: власник проблемних підприємств, які зараз є збитковими, зібрав навколо себе команду, яка просуває на крісло мера Білої Церкви скандального корупціонера Павла Козирєва, щоб повністю взяти місто під контроль. Ціна жадібності – міський бюджет і максимальна лояльність до свого бізнесу. Але його найбільш реальний конкурент – чинний мер Дикий – виявився несамостійним і слабким управлінцем, якому нема з чим іти на вибори, хіба що з бруківкою, лавкою та ліхтариком.

Хоч зараз на політичному горизонті немає альтернативної фігури, яка змогла б отримати прихильність містян, проте її варто було відшукати, адже кожна п’ятирічка бездарного керування, відкидає місто на десятки років назад.