Голова Бориспільської РДА Олександр Туренко: Має бути створена одна громада з центром у Борисполі

Олександр Туренко

Голова Бориспільської РДА Олександр Туренко розповів "Моїй Київщині" про боротьбу з "пісочною мафією" на Обухівщині, завдання, які стоять перед ним, проблеми формування об’єднаних територіальних громад, а також про службу в АТО, та що його спонукало піти на фронт

- Ходили і досі ходять чутки, що Ваша кандидатура розглядається на посаду голови Київської обласної адміністрації. Прокоментуйте, будь ласка, цю інформацію.

- Ви знаєте, я спочатку чув чутки про те, що моя кандидатура розглядалася на посаду голови Житомирської області. Але це виключно чутки. Мені дуже подобається та робота, яку я роблю сьогодні. Я дуже радий був працювати в Обухівському районі. І на мою думку, моя команда справилася з усіма поставленими завданнями. Що ж до якихось призначень, все це лунає на рівні чуток. Зі мною жодної розмови про це не було.

- Які у Вас стосунки з нардепом, головою Київського обласного осередку БПП "Солідарність" Ігорем Кононенком?

- Я спілкувався двічі з Ігорем Віталійовичем. Свого часу він приїжджав на Обухівщину, також була розмова, коли збирали голів районних адміністрацій. Він очолює обласний партійний осередок. Враховуючи те, що ми - в президентській вертикалі, ми працюємо з підтримки президентської партійної організації, з підтримки тієї політичної сили. Якихось особливих стосунків немає і не може бути. Звідки? Він - депутат Верховної Ради. В нас зовсім різні напрямки роботи.

- У чому причина Вашого уходу з Обухова?

- Разом із командою ми добре зарекомендували себе. Нам були поставлені дуже серйозні завдання на Бориспільщині, і я вважаю, що це - довіра до мене як до фахівця, як до керівника. Що ж до моєї роботи тут, то на моєму столі зараз лежить концепція розвитку аеропорту "Бориспіль". Тут дуже потужний район, і завдання, які тут ставилися, набагато складніші, ніж були в Обухівському районі, де все було більш-менш стабільним. Так, були невеличкі негаразди у відносинах в раді і з адміністрацією. Така ж ситуація була тут: були певні суперечки між радою та адміністрацією. Але на сьогодні всі гострі кути згладжені.  

- Якщо Ви вже заговорили про аеропорт. Вам вдалося його переєструвати. Тобто, забрати в міста Бориспіль, що не вдавалося багатьом керівникам РДА до Вас. Але поясніть, куди тепер йдуть гроші?

- Давайте поясню. У нас є три закони: бюджетний кодекс, податковий кодекс, і закон про бюджет. Всі вони містять норму адміністрування податків. Згідно цієї норми, ПДФО (податок з доходів фізичних осіб) адмініструється за місцем розташування юридичної особи. Це не має ніякого відношення до реєстрації юридичної особи. Особа може бути зареєстрована в Києві, а діяльність вести, наприклад, в Обухівському районі. У місто ведення діяльності вона має сплачувати ПДФО за тих робітників, які знаходяться на певній території. Якщо є відокремлений структурний підрозділ, який десь там знаходиться в Києві, він має сплачувати податки за своїх співробітників в Київ. Якщо аеропорт "Бориспіль" відповідно до всіх довідок знаходиться на території Бориспільського району, він має 100% всі податки сплачувати в Бориспільський район.

На сьогодні сам аеропорт Бориспіль правильно адмініструє свої податки і сплачує податки в Бориспільський районний бюджет. Є певна низка підприємств, які, на нашу думку, поки що неправильно адмініструють свої податки, бо вони знаходяться на території аеропорту, тобто на території району, а сплачують податки в Кременчук, Київ. Зараз ми працюємо над цим питанням.

- Тобто, якщо йти за цією логікою, то і обленерго, і облгаз мають сплачувати податки в область.

- У "Київобленерго" є центральний офіс, який знаходиться умовно в місті Київ. За тих робітників, які працюють в центральному офісі, вони сплачують ПДФО в Київ, але в "Київобленерго" є підрозділи відокремлені, які працюють в районах, є районні управління. За цих працівників вони зобов’язані сплачувати податки за місцем розташування і проведення діяльності цих підприємств.

- Розкажіть про ситуацію з "пісочною мафією" на Обухівщині...

- Це біль Обухова і Обухівського району загалом. Обухівський район разом із містом Обухів щорічно споживає десь близько мільйона тонн піску. Дуже багато цього піску видобувається, складується і перевозиться з порушенням законодавства. Ігор Кононенко поставив завдання перевірити всі підприємства, виявити порушників, звернутися до прокуратури. У нас почалися майже бойові дії. Були задіяні активісти, був супротив і в пресі підіймалися певні хвилі. У нас в адміністрації була створена спеціальна комісія, яка виїжджала на перевірки з представниками податкової, прокуратури, Національної поліції, екологічних структур. Було складено безліч актів, було отримано в судах безліч санкцій на арешт техніки. Загалом, мабуть, близько 50 одиниць техніки за період моєї роботи на Обухівщині було арештовано. Певну техніку відпускали під особисті якісь зобов’язання на зберігання, якісь машини виїжджали знову на видобуток піску, ми знову їх арештовували.

Я вам скажу так: район втрачає близько 16-18 мільйонів гривень щорічно через відсутність сплати податків в ті населені пункти, в яких відбувається видобуток тих чи інших корисних копалин. Це не лише пісок, але й глина, відбувається винищування родючого шару землі. З цим усім треба боротися.

У нас нещодавно була нарада, на якій був представлений сайт "UVAGA.UA" на якому кожен мешканець, який зареєструвався, може залишити своє повідомлення про те чи інше порушення. Там є перелік порушень, це і незаконні газові станції, і видобуток піску, і незаконне складання сміття, і таке інше. Ці зверення громадян відразу з'являються на електронній мапі. Я особисто моніторю кожного дня цю мапу. Наприклад, вчора в Щасливому з'явилася відмітка про те, що там незаконне складання сміття і сортування. Туди виїхала Нацполіція і була порушена кримінальна справа. Зараз займаємося тим, щоб викоренити це явище. Навесні з активістами було проведено рейд, було виявлено два земснаряди на території Бориспільського району. Було складено акти прокуратурою. Земснаряди забрали. Кримінальна справа розслідується.

- А скільки, як Ви думаєте, людей залучено до видобутку цього піску?

- Екіпаж одного земснаряду, в залежності від потужності, від двох до шести чоловік. От і рахуйте, якщо їх на даний момент на території Бориспільського й Обухівського районів працює три. У минулому році їх працювало 6, а то й 7. Це близько 30 чоловік тільки на земснарядах на цих. Плюс баржі, які перевозять, плюс крани, плюс вантажники, водії вантажівок. Тобто там дуже багато людей. Це шалені втрати до бюджетів всіх рівнів.

- Що ви встигли зробити в Борисполі за весь час роботи?

- 2018 рік у нас був оголошений роком медицини. Ми зайнялися реформуванням лікарень: переобладнуємо ті дільничні лікарні в амбулаторії. Плануємо будувати клініко-діагностичний центр. Закінчуємо вже проектування. Така клініко-діагностична лабораторія була у Воронькові. У старому приміщенні ми вже встановили надсучасну лабораторію крові. Ми в кожному населеному пункті району зробили пункти забору аналізів. І мешканці району за направленням лікаря здають аналізи і на вечір вже отримують результати. І все це за направленням лікаря робиться безкоштовно. Ми покриваємо ці речі з районного бюджету.

Якщо говорити про питання освіти, то зараз ми проектуємо нову школу в населеному пункті Гора. Нам обласна влада обіцяла побудувати школу в Процеві. Але враховуючи те, що ми зараз наповнюємо практично чверть бюджету Київської області, в головному фіндокументі Київщини ми не побачити ні копійки на капітальне будівництво в Бориспільському районі. Це, як мінімум, образливо. Тим більше ця школа там вкрай потрібна. Ми більше сотні дітей підвозимо з Проціва в школи шкільними автобусами. Проців дуже динамічно забудовується і розвивається.

Цікавим є проект, який був мною ініційований і підтриманий вищим керівництвом - це будівництво нової потужної підстанції. Його буде проводити "Укренерго". Ми всіляко сприяємо оформленню проектно-технічної документації. Йдеться про будівництво двох трансформаторів, по двісті мегават кожен. Є інвестори, які погоджуються будувати нові підприємства, але немає в що включити розетку. І цей проект дасть потужний поштовх для розвитку району. Аналогічний проект було розпочато і зараз вже реалізовується на Обухівщині.

- Розкажіть про вашу участь в АТО.

- Почнемо з того, що мого племінника забрали в АТО. А 20 квітня я приїхав глянути на хлопців. Побачив, що їхня підготовка не дуже відповідає вимогам сучасної війни. Розпродав частину майна, зібрали команду і пішли туди. 

- Ви, коли приїжджали і дивилися, що стан підготовки бійців не відповідає рівню, ви це робили на якихось певних підставах?

- Я маю певні навики, певний досвід, певний фах, певну військову спеціальність. Ми залучали багатьох людей, які працюють на дуже високому рівні інструкторами. Більше двадцяти років армія знищувалася в країні. Але біда прийшла неочікувано. Багато людей, які мали досвід, на підготовку яких Радянський Союз у свої часи витратив шалені кошти, сиділи без справи. І в цьому напрямку дуже велика допомога була залучена від волонтерського руху, який знаходив таких людей, які могли поділитися свої досвідом. Це хлопці, які пройшли, наприклад, війну в Афганістані. Але війна стає більш сучасною: інша зброя, інші дистанції... Але люди, які брали участь у якихось бойових діях, дуже цінні по наданню досвіду. У мене була можливість, та й сьогодні я з радістю надаю допомогу хлопцям на фронті, наприклад, закуповуючи якесь складне обладнання. Так, сьогодні вже їжі та одягу вистачає, але в 2014 році люди сиділи голодні, країна була непідготовлена до того, що в нас сталося.

Сьогодні дуже не вистачає високотехнологічного обладнання, бо той рівень, з яким нам доводиться зіштовхуватися на лінії розмежування, то явно не рівень шахтаря. Там професійні військові, снайпери з потужними прицілами, карабінами, і ми не повинні відставати від них. Ще раз хочу наголосити:  дуже велика допомога була зроблена волонтерським рухом.

А що стосується фахівців. Дуже багато "експертів" у нас вийшло з тільки-но створених добробатів. Командири батальйонів, які відчували себе ледь не генералами, дуже часто не мали навіть якоїсь військової освіти. Дуже яскравий приклад - бій під Староігнатівкою 11 серпня 2015 року. Загинуло четверо, а пізніше ще один. Всі - хлопці із "Правого сектора". Дуже патріотично налаштовані люди. Люди з полум’ям у серці, дуже вмотивовані. Але вони не виконують наказів. Вони не розуміють, що, якщо команда є "лежати", то треба це робити. Лінія вогню переміщається з певним кроком, по 20, по 50 метрів. І під ці обстріли люди мають вставати, лежати або відступати. І дуже часто було таке, що, не виконуючи команди керівництва, бійці потрапляли в складні ситуації, і після цього починали звинувачувати штаби. Після цього починали з’являтися "експерти", які нічого не розуміють у військовій справі, і сиділи на ток-шоу, де розповідали про те, як треба було дві роти танків кинути, не розуміючи, який взагалі був задум у штабі. Тому я завжди кажу: війною мають займатися військові.

- Працюючи в районі, ви відчуваєте, що люди, підприємці, робітники розуміють, що у нас війна?

- Люди починають забувати, і це дуже погано. Я періодично виїжджаю туди, раніше виїжджав кожного тижня, зараз вже менше. І можу сказати: відчуття війни стирається. Ти приїжджаєш туди, бачиш всі ці вранішні і вечірні обстріли, а потім від’їжджаєш на буквально якихось 150-200 км, а там все спокійно, там всі сидять в ресторанах, молодь плювати хотіла на те, що там сьогодні хтось загинув. Можливо, ми десь програємо ідеологічно, і, можливо, це певний камінь і у ваш бік як журналістів. Але одне видання не може сформувати якийсь патріотичний напрямок руху в країні. Це має бути системно, на рівні держави, вона має підтримувати це. Це має виховуватися з малечі. Візьму навіть США для прикладу, де в приватних будинках піднімають прапор. Це повага. Подивіться на ЗМІ. Коли в нас ображають уряд, президента, Верховну Раду. Так, але ми їх самі обрали таких. Ми маємо їх прийняти такими, які вони є. Це не їхня помилка, що вони такі погані, це наша помилка, що ми їх таких обрали. Ми маємо поважати свою владу. Не поважати президента - не поважати державу.

- Лунала інформація про появу іноземного інвестора, який мав будувати в районі сміттєспалювальний завод.  У чому проблема? Чому вони пішли чи не дійшли?

- Насправді, інвестор – це коли людина стоїть з грішми. Коли людина має наміри, це лише людина, яка має наміри. Повірте, я таких бачив і в Обухівському, і в Бориспільському районах, в різних напрямках. Наприклад, в Обухівському сім інвесторів заходило з пропозицією побудувати сміттєпереробний завод на п’ятому полігоні в Підгірцях. Жодний проект реалізований не був. Причин дуже багато: і власник сміттєзвалища, і той, хто ним користується, і те, що це наполовину комунальне, наполовину приватне підприємство, і думка громади. Тобто дуже багато факторів, які заважають щось зробити.

Ще й з'являється політична складова. Хоча я вам скажу: жодної політики в політиці немає. Політика – це ширма, щоб прикрити економіку, чиїсь "шкурні" інтереси. Скрізь, де в нас відбуваються якісь політичні протистояння, в основі стоїть економіка. У нас ситуація вийшла наступною: прийшла компанія, яка висловила пропозицію побудувати сміттєпереробний завод. Дуже красиві картинки показала. Задавали питання по трьох містах, де можна побудувати. Вони відштовхувалися від транспортних розв’язок. Написали розпорядження на розробку детальних планів територій. У Гнідині на рівні розпорядження так все й залишилося. Є намір, але немає навіть договору з розробником. Але я вам скажу більше: у нас була нарада в Мінрегіоні. На мене всі кидалися - там були громадські активісти, люди, які, можливо, навіть не відкривали законодавства - казали, що я мав завчасно попередити населений пункт про те, що я планую у них щось побудувати. Але люди мають зрозуміти одну просту річ: коли затверджений детальний план території, ми бачимо, що, дійсно, на цьому місці можна побудувати завод – це дозволяють архітектурно-будівельні норми. А, можливо, там якийсь газопровід іде, я ж не знаю! Це все з’ясовується в процесі розробки детального плану територій. І в складі детального плану територій є особові громадські слухання, громадські обговорення.

Законом передбачено, що за 21 робочий день, тобто завчасно, попереджається громада про те, що будуть проводитися такі громадські слухання про розробку того чи іншого плану територій. У даному випадку по цьому напрямку взагалі ніяких дій немає. По іншій ділянці, що на півночі Борисполя, укладено угоду з розробником, розробляється детальний план територій. Там ще незрозуміло, чим це скінчиться: сказали, що це буде майданчик по альтернативних джерелах електрики, подивимось, що там можна. Можливо, поставимо сонячну станцію чи розглянемо питання щодо того, чи можна там побудувати сміттєпереробний завод.

У ЗМІ писали про те, що Бориспіль веде ще якісь перемови з американським інвестором. Але на сьогоднішній день реального інвестора я не бачу. Тобто людину, яка була б з грішми, яка б сказала: "Хлопці, у мене є 200 млн євро. Ось тримайте спочатку 1 млн на містобудівну документацію, давайте її розробимо, подивимось, що тут можна зробити". Потім інвестор йде в громаду й каже: "Люди добрі, от ви кажете, що не треба будувати завод, давайте 50 людям з вашого активу я оплачу проїзд до Відня, наприклад. Там відкрили потужний завод з найсучаснішими технологіями. Ви поїдете туди, побачите це підприємство. Таке ж ми плануємо будувати у вас". Оце для мене інвестор. А коли приходять люди і пропонують розробити детальний план і подивитися, чи є в нас там комунікації, каналізації, мережі якісь, під’їзди. І, можливо, вони там колись щось побудують. Тобто це не інвестор, це людина з намірами.

- Стосовно ОТГ в районі, як ви бачите це формування?

- Це велика проблема району. Дуже часто мене критикують за те, що я не підтримав той перспективний план, який був затверджений. Я на той момент був головою Обухівської РДА. Була колегія, на якій розглядали перспективний план. Перед цим пан Мельничук (екс-голова КОДА Максим Мельничук – Ред.) збирав нараду голів адміністрацій. Вголос кричали всі, що їм не подобається саме та картинка, яку набудував Департамент архітектури КОДА. Я задавав питання: ми тут в районі спілкуємося напряму з головами населених пунктів, а ви в області бачите загальну картину, то, можливо, ви почуєте людей знизу? На мою думку, не можна робити так, як робиться. У нас дуже часто об’єднують три чи чотири потужні громади і п’ять чи шість слабких.

У нас райони формувались десятиріччями, ось, наприклад, Бориспільщині цього року - 95 років. Іншими словами, майже сто років формувалася певна територія, дороги, мережі, якась історична, культурна складова. І я б з радістю бачив об’єднану Бориспільську громаду з центром у місті Бориспіль. Так і має бути.

Спілкувався, Олександр Павличук, "Моя Київщина"