Голова Гатненської ТГ Олександр Паламарчук: Окрім допомоги ЗСУ, ми встигаємо надавати послуги жителям

Олександр Паламарчук

Про розвиток громади, ситуацію навколо Національного меморіального кладовища та інші проблемні питання "Моя Київщина" поспілкувалася з головою Гатненської ТГ Олександром Паламарчуком

- Яка політична обстановка в громаді, адже в багатьох ТГ зараз спостерігаються певні внутрішні конфлікти?

- Я вважаю, що в громаді хороша політична обстановка. Більшість депутатів зацікавлені в розвитку громади, постійно задіяні в проблематиці, цікавляться справами на округах. Перед кожною сесією обговорюємо проблеми та виклики по округах і спільними рішеннями приходимо до спільного висновку: кому і чим найперше допомогти.

У нас є повне порозуміння з більшістю депутатів навіть у такий складний час. Скажу, що мені пощастило з командою.

- Яка ситуація з садочками в громаді? Скільком дітям не вистачає місць? Чи буде 2025 року збудований довгоочікуваний державний садочок?

- У Гатненській територіальній громаді працює два садочки. У Гатному на сьогодні з тих, що подали документи, не вистачило місця 30 діткам. Справа в тому, що під садочок відведено дуже мале приміщення в одному із крил Гатненського ліцею. Зараз там 260 діток і просто немає змоги прийняти більше.

У громаді є недобудований попередником дитячий садочок, і велика складність у тому, що попередньому голові вручили підозру щодо розкрадання бюджетних коштів по цьому закладу, у зв’язку з чим були вилучені всі документи. Нам не вдалося знайти ні в НАБУ, ні в інших учасників процесу будівництва електронної версії цього проєкту, який було зроблено 2017 року, а відтоді ціни змінилися. Щоб зробити зараз ще одне коригування, треба мати електронну версію проєкту, а якщо її нема, то фактично треба все робити з нуля.

Постійна проблема передмістя – це школи. Наприклад, наша школа-ліцей розрахована на 640 учнів, а навчається в ній 1200 учнів. Садочок, який заплановано добудувати, має площу 5,5 тис. кв. м., і ми вирішили поділити це приміщення на садочок і на початкову школу. Якщо ми це зробимо, то зважаючи на запити сьогодення, забезпечимо місцями всіх охочих.

Звісно, багато батьків віддають перевагу приватним садочкам, але, якщо ми не вирішимо питання з ліцеєм, батьки через кілька років будуть мати проблеми зі школою. Дивимося на перспективу: щоб діти ходили і в садок, і поряд у початкову школу. Територія садочка знаходиться впритул до ліцею, тому це буде один великий інфраструктурний об’єкт.

Чи зможемо ми відкрити садочок 2025 року? Це завдання №1. Є надія, що встигнемо: коробка є, це вже добре. Звісно, багато роботи, і всередині, і на подвір’ї. Якщо ми не встигнемо зробити коригування і пройти процедуру тендерної закупівлі, то будемо наполягати, щоб у тендерах писали стислі та реальні терміни. Завдання – до кінця наступного року обов’язково відкрити початкову школу, садочок. Тоді повноцінно запрацює ліцей.

- Які плани щодо ремонту доріг у громаді на 2024-2025 роки?

- Багато де цього року вже відновили дорожнє полотно, що було в поганому стані. Плануємо і в Юр’ївці, і в Гатному, і у Віті Поштовій відремонтувати багато нових вулиць. Пріоритет полягає не в тому, хто там проживає. За останні три-чотири роки біля жодного депутата не було зроблено нову дорогу.

Пріоритет: якщо вулиця максимально заселена, сплачуються всі податки, зареєстровано багато жителів. Дуже часто громадяни звертаються з проханням зробити асфальтування, але вулиця наполовину не заселена, не платяться податки взагалі у громаду, не зареєстрований будинок, не прописаний громадянин, а платить податки там, де зареєстрований.

Такі люди приїжджають, вимагають від громади якісну дорогу, гарні умови життя, але самі не вкладають ні копійки, не сплачують податки. Я часто спілкуюся з такими людьми та їм пояснюю, що є інша вулиця, де люди заселені, сплачують податки, тому логічно, що насамперед вони отримають якісні послуги. Інші, які не хочуть, не можуть, знаходять відмовки, платять податки в Київ, то хай мерія Києва робить їм дорогу до їхнього будинку.

Понад десять вулиць відремонтовано цього року. Ідуть тендери, кошти закладені, наступного року темпи не зменшимо. Одна з основних вимог – якісна інфраструктура для людей, бо безпека є пріоритет. Ми як орган місцевого самоврядування в умовах повномасштабної війни елементарні, базові роботи, умови життя, повинні надавати місцевим жителям.

Якщо ми не будемо розвивати садочки, школи, дороги, косити парки, то як ми повернемо людей, які виїхали за кордон? Адже вони спілкуються з тими, хто тут, і питають, що і як? І коли з’являються новини про те, що запрацював новий харчоблок, нові дороги та інше, то людям є над чим подумати. А якщо не робити, то куди повертатися?

Звісно, що ми всі повинні підтримувати ЗСУ, але у нас є ще і своє завдання: робити блага для нашої громади. Є родини, у яких чоловіки воюють, і вони, звичайно, хочуть, щоб їхні діти ходили в хороший садочок, гуляли в парку. Є люди, які повернулися з війни і вони хочуть елементарних благ. Звісно, не потрібно всі кошти кидати в дороги чи щось інше. Але хочу навести приклад: якщо людина автомобілем потрапить в яму і проб’є колеcо, то замість того, щоб допомогти ЗСУ, людина буде ремонтувати свою машину. Економічно вигідніше залатати одну яму і свідомі люди, якщо в них не буде затрат на ремонти своїх машин, краще відремонтують машину військовим. У будь-якому випадку базові умови комфортного проживання кожен мер, кожен голова громади повинен людям надавати, бо це зміцнює впевненість у завтрашньому дні, щоб не допускали навіть думку виїжджати з країни.

- Щодо ВПО, чи велика кількість зареєстрована на території громади та як місцева влада допомагає внутрішньо переміщеним українцям?

- Майже 4000 людей зареєстровано в громаді. Для них діє спеціальна програма "Турбота". Виділяємо додаткову матеріальну допомогу за зверненнями, є державна допомога: офіційно оформленим – 2 тис. грн на дорослого, 3 тис. грн – на дитину. Співпрацюємо з різними фондами, допомагаємо переселенцям і одягом, і взуттям, і пайками.

- Як плануєте вирішувати проблему підтоплення території сіл громади? Чи є конкретний план дій? Зокрема мешканці скаржаться, що їм пропонують за свій кошт приєднуватися до каналізації приватного власника.

- У громаді, на жаль, нема державної каналізації, але ми над цим працюємо. Утім, якби вона існувала, то не була б зовсім безкоштовною, бо були б і тарифи. А якщо люди хочуть приєднатися до приватної каналізації, то, звісно, мають платити.

Щодо підтоплення, то є різні напрямки нашої роботи. Є невеличкі підтоплення, де ми можемо власними силами відвести воду, як робили на вулицях Береговій, Богдана Хмельницького. А є велика проблема на вулиці Прикордонній. Після того, як заморозили проєкт із виїздом на Кільцеву, вода тепер нікуди не відводиться. Щоб не чекати, коли відновиться цей проєкт, Гатненська сілька рада півтора місяці тому виділила кошти на новий проєкт водовідведення, хоч ми цю ділянку дороги передали на департамент регіонального розвитку. Тепер за власний кошт будемо робити повноцінне водовідведення по вулиці Прикордонній із очисними спорудами. Є велика ймовірність, що до кінця року його реалізуємо.

У селі Юр’ївка, неподалік вулиці Лугової, річка Сіверка дуже розливається і є певні проблеми. Варто сказати, що відповідний проєкт щодо розширення річки є, планується створення нового русла. Наразі робимо коригування проєкту і будемо його реалізовувати.

- Які обласні програми реалізовуються в Гатненській громаді спільно з КОВА та КОР?

- Спільно з КОВА та КОР зробили одні з кращих  укриттів в Україні за програмою співфінансування. Зараз розробляємо проєкт Протирадіаційного цивільного укриття не лише для ліцею та дитячих садочків, освітян, а взагалі для цивільного населення громади. Проєкт фактично готовий. Чекаємо на експертний висновок, після цього буду звертатися до обладміністрації, а саме Руслана Кравченка, за підтримкою проєкту. Справа в тому, що дорослим не можна заходити в укриття до дітей. Оскільки для дорослих у громаді немає укриття, плануємо забезпечити доросле населення можливістю ним скористатися цілодобово. Розраховане укриття на 300 осіб, за кілька тижнів буде готова тендерна документація і, можливо, цьогоріч розпочнуться будівельні роботи.

- Як громада долучається до допомоги Збройним силам України?

- Минулого року в усіх органів місцевого самоврядування забрали військовий ПДФО. У нас це 30 млн на рік, які пішли на підтримку ЗСУ. Але ми все одно допомагаємо, знаходимо фінансову можливість. Майже 10 млн грн перерахували на ЗСУ, ця допомога надходить двома способами. Десь ми закуповуємо на їхнє прохання дрони, "реби", старлінки та інше, а десь ми перераховуємо субвенцію. Для цього попередньо проговорюємо з військовими частинами, як їм зручніше. Наприклад, вони збирають на вартісні покупки, то в такому випадку з декількох громад дають кошти. Відповідно, якщо є якісь менші потреби, то ми їх закупляємо.

Не відбувається жодної сесії без виділення допомоги на ЗСУ. Дивимося на надходження і знаходимо можливість, тобто, на кожній сесії, окрім потреб громади, однозначно закладаємо кошти на потреби ЗСУ. Перевагу надаємо тим військовим частинам, де служать наші місцеві жителі, тим паче, якщо вони до нас звертаються. Звісно, усім не можемо допомогти, але пріоритет для нас допомогти саме їм, бо вони нас боронять. Думаю, кожен голова повинен так робити, підтримувати ЗСУ, але передусім громадян із власної громади.

- На якому етапі створення Національного меморіального військового кладовища? Як Ви оцінюєте ситуацію з "золотими" тендерами на його будівництво? Які зараз настрої в місцевих жителів, які протестували через кладовище?

- Це проєкт Президента, звісно, що всі це знають. Меморіал однозначно має бути. Він передбачає поховання не лише зараз, але й через десятки років, коли будуть знаходити останки героїв, будуть перепоховання. На мою думку, це важливі події, які не дадуть забути людям про це горе. Було визначено, що кладовище буде на території Гатненської сільської ради, а саме поблизу села Віта Поштова в лісі, що мав статус  державної земельної ділянки.

Наша громада не брала участь в обговоренні, цю функцію було прибрано. Станом на зараз меморіал будується. Щодо "золотого тендера" не можу давати оцінки, позаяк не вникав, не розбирався. У нас був подібний випадок, коли оголосили тендер на створення світлофорного об’єкта, який обійшовся нам у понад 2 млн грн. Тоді деякі депутати-популісти кричали, що можна зробити за 20 тис грн. А коли почали розбиратися, то виявилося, що на тендер вийшла єдина компанія, а саме завод, який виготовляє. Це найсучасніший світлофор, він ще є на перехрестях Києва. Його видно за два кілометри. До вартості входить повний благоустрій із парканами, із тротуарами. Світлофор встановлено біля нашого Юріївського ліцею задля безпеки дітей.

Наша громада – не замовники щодо кладовища, мене, і як голову громади не включили до комісії. Це не кошти нашого бюджету, тому я не вивчаю цього питання, не вникаю в подробиці. Насамперед намагаюся вникати в свої справи, щоб знати і відповісти усім, хто буде цікавитися саме справами нашої громади.

Знаю, що роботи почалися і йдуть повним ходом. Дуже незадоволені жителі Глеваської громади, а саме села Мархалівки, які були проти. Але, як сказав Президент, цього року мають бути перші поховання.

- У серпні минулого року у Вашому помешканні співробітники СБУ проводили обшуки у справі про отримання неправомірної вигоди від власників земельних паїв за позитивне вирішення питання зміни цільового призначення земельної ділянки. Тоді Ви казали, що Вам навʼязує кримінальну справу Фастівське управління СБУ в межах передвиборчої кампанії. Яка ситуація станом на зараз? 

- Станом на зараз усі документи передані до суду, чекаємо судового засідання. Процес затягнувся, бо один із учасників цього процесу тяжко хворий і на два останніх засідання він не з’являвся. Я думаю, що в суді покажемо всі свої докази щодо непричетності. Під час обшуку в мене в помешканні не знайшли ніякі захмарні кошти, було 4 тисячі доларів. Їх походження я легко пояснив, а про продаж квартири повідомив у своїй декларації.

Ні для кого не секрет, що під Києвом будь-яка громада цікава для всіх, особливо якщо там відбуваються певні події, де замішані різні учасники. Головне – це все офіційно довести в суді.

– Як відомо, Ваша дружина є громадянкою росії й Ви тривалий час намагалися домогтися українського громадянства. Казали, що звертатиметеся до Президента та Першої леді. Чи отримала дружина українське громадянство?

- На жаль, минулого року її постійну посвідку призупинили. Із офіційних джерел виходить так, що вона не мала права зі мною одружитися, тому що в неї нібито інший шлюб. При тому, що в РАЦСі є офіційні документи, у нас на руках є оригінал свідоцтва про розлучення за пів року до нашого одруження. Зараз триває судова справа.

В Україні дружина живе вісім років, народила двох діток. Питання: чому нам не скасували попередній її шлюб? Чому не несе відповідальності той, хто зареєстрував цей шлюб, якщо на це мав права? Я більш ніж впевнений на 100 відсотків, що суд ухвалить правильне рішення, скасує рішення міграційної служби і моїй дружині повернуть постійну посвідку на проживання. Звісно, після всіх цих подій ми будемо звертатися до Президента, Першої леді, навіть створимо петицію. Моя дружина – блогерка, із перших днів підтримує нашу країну, незважаючи на те, що вона росіянка. Вона тут живе і все бачить, як нас бомбить росія, убиває мирних жителів. Ще 24 лютого 2022 року Президент звернувся до всіх блогерів, тим більше до тих, у кого є підписники з росії, із проханням висвітлювати правду, яка відбувається в Україні, щоб прості жителі росії це побачили. І дружина з перших днів виставляє правдиву інформацію для 235 тисяч підписників та завжди підтримує військові збори.

За цей час було дуже багато погроз із росії – понад дві тисячі – за те, що вона виставляє правду. Якщо вона потрапить у росію, то в кращому випадку, одразу за ґрати, бо вона там у чорному списку: блогерка, одружена з політиком, народила двох українців. Я не розумію, як жити людям, які підтримують Україну, але не мають паспорти України? Зараз моя дружина вчить українську мову, готується здати екзамен, вивчає історію України. Вважаю, що людям, у яких є сумніви, треба влаштовувати перевірку на поліграфі. Отоді хай СБУ вирішує. Дружина готова пройти таку перевірку, до того ж можна перевірити і всі її переписки.

- Чи є підрахунки збитків у громаді, завданих росіянами? Як вирішуєте проблему забезпечення житлом людей, помешкання яких пошкоджене або ж зруйноване внаслідок ворожих атак?

- За офіційними даними, поданими в ЄВідновлення, вартість збитків, завданих росіянами, складає 6 млн грн, але тут не врахована вартість двох зруйнованих будинків. Тому що кожен із них має двох власників, і наразі йде перерозподіл, внутрішня робота по налагодженню офіційної документації. Після того, як вони вирішать питання з майном, подадуть на ЄВідновлення або ЄОселю.

Звісно, що після ворожих атак завжди надаємо допомогу від комунального підприємства, яке переплановує свою роботу так, щоб допомогти постраждалим: розібрати завали, вивезти сміття, надати техніку та працівників, підвезти шифер, плівку. Згодом допомагаємо через різні програми. У програмі "Турбота" є пункт "Матеріальна допомога постраждалим унаслідок збройної агресії рф". У раді створена комісія, яка описує збитки. Співпрацюємо також із різними благодійними фондами, наприклад, отримуємо завдяки їм нові металопластикові вікна. Після серйозного прильоту в березні 2024 року через благодійний фонд поставили повністю обладнані вагончики для людей, чиє житло було зруйноване, для тимчасового проживання. Допомога триває і зараз. Спілкуємося з добробатом, залучали їх на допомогу, тобто максимально намагаємося допомогти громадянам у всіх сферах, будь-то будматеріали, ремонтні роботи чи допомога в оформленні документації.

- У грудні 2023 року Ви заявили, що до кінця війни всю свою заробітню плату будете скеровувати на підтримку ЗСУ та людям, які постраждали від російської агресії. Скільки коштів уже передали та на які потреби? Якщо не отримаєте зарплатню як голова громади, за який кошт живете?

- Можу сказати, що підтримка з моєї зарплати йде переважно на закупівлю автомобілів, на бензин, на інші потреби. Я знаю велику кількість людей, які зараз на війні, і вони до мене звертаються особисто. Наприклад, комусь потрібні кошти на запчастини чи на бензин. Буквально два дні тому був відкритий збір для місцевого жителя з Юр’ївки, якому я перерахував 20 тис грн на покупку автомобіля. Узимку закупив три обігрівачі, які передав хлопцям у бліндажі.

Буває, що офіційно не можеш допомогти хлопцям через бюджет, а їм дуже треба допомога. Також благодійна організація з партнерами з Великої Британії привезла багато автомобілів на передову. Але їм також треба кошти на бензин та на дорогу, тому й тут допомагаю, бо бюджетними коштами тут особливо не допоможеш. До того, як стати головою громади, я займався бізнесом, і на тепер його не закрив, не продав. Наразі дружина займається бізнесом, а всі доходи відображено в моїй податковій декларації.