Головний садовод Білоцерківського зеленого господарства Микола Ільєнко: "Сад Мур" - це місце з особливою енергетикою

Досліджуючи аграрну тему, "Моя Київщина" натрапила на унікальний сад, що знаходиться на території дендропарку Олександрія. "Сад Мур" – таку назву має колекційно–експозиційна ділянка площею 4 га, яка була створена за часів графів Браницьких ще у 1816 році.  Завітавши в сад, аналогів якому немає в Україні, ми поспілкувались із Миколою Ільєнком, головним садоводом зеленого господарства, який опікується садом останні 11 років

- Микола Михайлович, розкажіть про історію цього саду, коли і ким він був створений?

- Саду - понад 200 років. У 1816 році цей сад був створений для сім'ї графині Браницької, і для її дуже високих гостей. Прості люди і навіть гості середньої ланки сюди заходити не могли. Це був рай для сім’ї графині Браницьких.  Вперше закладений сад був відомим садівником Августом В’єнсоном, який став головним садоводом у віці 20 років. Він пропрацював на цій посаді 54 роки. І ось це його творіння. Йому була поставлена задача знайти найбільш енергетичне місце на території парку, аби воно було живильним та сильним. Ось саме тут було знайдено таке місце італійськими екстрасенсами за рік до того як створився цей сад.

- По периметру цього саду є стіни із цегли, наскільки мені відомо вони є первозданними...

- Так, після того як знайшли це місце, почали зводити стіни, які точно зорієнтовані в просторі. Всі розміри приведені до сакральних чисел, цифрової міфології. Цей енергетичний куточок відокремлений стінами в вигляді прямокутника – 240 метрів в довжину, 144 метри в ширину. Територія має площу близько 4 га. Стіни висотою три метри, товщиною 70 см. Варто сказати що дана цегляна стіна стоїть під відкритим небом вже більше 200 років і не руйнується.

- Скільки тривало плодоношення саду і як часто його поновлювали?.

- Вдруге цей сад вийшов із плодоношення та був вдруге пересаджений при радянській владі - приблизно у 1924 році. Спочатку за ним дуже доглядали, але згодом він почав просто вмирати. Це тривало до 2000-них років. І ось цей сад, який зараз перед нами був відтворений третій раз, і початок його закладки відбувся у 2007 році. Ми намагались по усім історичним документам, фотографіям, картинам, описам створити таким яким він був колись. Всі доріжки, квартали, відношення, розміри привели до оригіналу.

- Що робить особливим цей сад?

- Дуже цікаво, що коли сюди заходять чутливі люди, які тонко відчувають енергетику, то кажуть: тут енергія не така як за ворітьми. У людини піднімається і дух, і настрій, з’являються зовсім інші відчуття.   

- То можна сказати що тут найкраще ростуть різного роду плоди? Найцікавіше, які види тут вирощуються?

- Тут росте все що тільки може рости в Київській області, все що може рости в умовах субтропіків і навіть тропіків. Основна культура в цьому саду – яблуня, якої близько 200 сортів. Груша, абрикос, персик, вишня, черешня, алича, слива, хурма, зізіфус, актінідія та деякі кущові. Крім того в нас дуже велика колекція винограду та суниці.

- А коли достигають всі плоди, куди вони потрапляють?

- В цьому невеличка проблема. Якщо ми не встигаєм їх продати в свіжому вигляді, то фрукти переробляються на сік. Але ж в нас немає такої потужної переробки, тому робимо все ручним пресом. По всім правилам технологій ми цей сік не кип’ятим, а доводимо до 85 градусів і потім його консервуємо. Іноді аби не втратити нереалізовані ягоди то робимо смачні ягідні вина та варення. Мушу сказати що кожен сорт, який тут є - це індивідум і свого роду шедевр.

- Розкажіть скільки людей і хто саме щодня трудиться над цим прекрасним садом?

- Створити цей сад – це моя ідея. Коли я її втілював в життя, я покинув свій бізнес, пішов на військову пенсію, закінчив аграрний університет і отримав диплом вченого агронома. Працювати в парку я спершу почав на посаді головного інженера і за сумісництвом головного садовода. А крім того я спадковий садівник, тому для мене це велике задоволення.

У мене є помічники, це невеличкий штат – 4-5 чоловік, які мені допомагають. Зараз є проблемою знайти спеціалістів. Бодай для того щоб замінити мене на час відпустки. Тому відпустка в мене - тільки тоді, як сніг випадає.

- Земля парку Олександрія є заповідною. На яких умовах ви тут займаєтесь садівництвом?

- Парк здає цю ділянку в оренду і отримує прибуток. Здається ділянка не на великі строки - 3-4 роки. Найголовніше, що я знайшов людей, які змогли допомогти, нехай навіть це буде збитковим проектом, аби не дати знову померти цьому саду. Є ще в нас такі люди, які вболівають за Україну і за те щоб відтворювалась історія. І от ми його відтворили таким яким він був 200 років тому. 

Розмову вела Надія Савчук, "Моя Київщина"