Гра на проїзді: чому громада Білої Церкви ризикує лишитися без транспорту

Білу Церкву трясе від ситуації з подорожчанням проїзду в громадському транспорты. «Моя Київщина» вирішила дослідити дане питання, і визначити, хто саме винуватий – перевізники, які вимагають підвищення тарифів, чи політики, які спочатку погодилися на дане рішення, але потім відіграли все назад

Насправді проблема, яка виникла в Білій Церкві, має інституціональні корені. В умовах ринкової економіки встановлення тарифів виконкомом, який не є регулятором, а виступає виконавчою ланкою міської влади, видається повним абсурдом. Де логіка, якщо транспортники надають громадянам послуги, створюють робочі місця та платять податки, а представники політичних партій за квотним принципом формують виконком та організовують політичні торги на тему тарифів, які формуються в умовах ринкової конкуренції, інфляції, подорожчання пального та змін курсу долара?

Більш того – члени виконкому та представники міської ради в переважній більшості не мають жодного стосунку до бізнесу, а в деяких випадках взагалі безробітні. Водночас вони, схоже, лякаються відповідальності. Адже забезпечення сприятливих умов для розвитку транспортної галузі в місті - якісного сервісу – може бути реалізовано у разі формування ринкових тарифів.

На цьому фоні в Білій Церкві відбуваються політичні акції. Причому навколо теми тарифів беруть участь в першу чергу безробітні активісти, які самі не створюють робочі місця і не платять податки, а також масовка людей пенсійного віку, які і так не платять за проїзд, бо є пільговиками. Усе це розхитує ситуацію в місті та більше схоже на банальну боротьбу за владу одних політичних сил проти інших руками активної масовки політичних заробітчан.

Отже з чого все почалось? Наприкінці 2018 року відбулись палкі обговорення на «круглому столі» за участі громадськості та перевізників. Останні намагалися пояснити, що аби виконати всі інвестиційні зобов`язання, оплата проїзду мала б скласти 9 гривень. Але розуміючи соціальну напругу, яка склалась серед містян, керівники автотранспортних підприємств  запропонували компромісну цифру у 7 гривень для автобусних маршрутів та 5 гривень за проїзд у електротранспорті.

Так, проект рішення про тариф на послуги з перевезення пасажирів  було підготовлено відповідно до подання відділу транспорту та зв’язку міської ради листів від перевізників: ПАТ “Білоцерківський автобусний  парк”, КП «Тролейбусне управління», ТОВ«ТРАНССІТІ», ПП “КАН””, МПП «Діліжанс», ТОВ «Епітранс». Причинами перегляду  вартості проїзду обох рішень було названо збільшення розміру мінімальної заробітної плати, збереження робочих місць, витрат на дизпаливо, бензин, паливно-мастильні, ремонтні матеріали тощо.

Реакція безпосередніх користувачів послуг перевезень не забарилась. Та пік обурення серед містян припав вже на перші тижні нового року, після того, як міськрада Білої Церкви 15 січня затвердила нові тарифи на пасажирські перевезення в місті, які мають почати діяти з 1 лютого 2019 року. Якщо їх не відмінять…

Варто зазначити, що жителі міста скаржаться на незадовільну якість перевезень у маршрутках після останнього підвищення вартості проїзду, яке відбулось ще минулого року. Більше того, містяни впевнені що реформа невідбулась через відсутність обіцяних валідаторів, системи автоматичного обліку пасажирів, відсутність нового рухомого складу, зокрема, автобусів з пандусами для людей із обмеженими фізичними можливостями, відсутність автоматичного оповіщення зупинки, gps-навігаторів, камер відеоспостереження тощо. Багато нарікань є іна ігнорування графіків, бруд та холод у салонах. До того ж новий тариф є економічно обґрунтований  люди відверто сумніваються. З рештою міська влада пішла на зустріч підприємствам, які братимуть на себе інвестиційні зобов’язання та поетапно оновлюватимуть автобуси на такі, що відповідатимуть вимогам щодо пасажиромісткості, можливості перевезення маломобільних груп громадян, відповідати міжнародним екологічним нормам тощо. Перевізники зобов’язались виконати усі інвестзобов’язання впродовж 3-5 років.

Власне на цих умовах пройшов тендер на 12 маршрутів 31 травня 2018 року. Варто згадати, що КП "Тролейбусне управління", яке міська влада обіцяла розвивати, програло на трьох з чотирьох заявлених маршрутів. Програло б і на четвертому (маршрут №18), але на нього більше ніхто не претендував. Причини цілком прості: у головного транспортного підприємства міста банально немає автобусів, які відповідають умовам конкурсу. У даному випадку договір між КП і міською владою було укладено на 1 рік.

Стосовно ж ТОВ "Транссіті", що належить Юрію Нестерчуку – власнику однієї з найбільших маршрутних компаній Києва "Союз-Авто" то підприємство обслуговуватиме 5 маршрутів. Максимальний термін – 5 років. З "Білоцерківським автобусним парком" який отримав  три маршрути також заключили договір на 5 років. Аналогічна ситуація по строкам договору із абсолютно новою фірмою ТОВ "ЕПІТРАНС", яка зайшла на  ринок перевезень попри те, що була створена лише минулого року. А юілоцерківські перевізники, які давно вже працюють на цьому ринку, зокрема "Диліжанс" та "КАН", отримали договір на 3 роки.  Весь заявлений термін перевізники мають чітко дотримуватися конкурсних умов, безоплатно перевозити 21 пільгову категорію населення без обмежень та оновлювати рухомий склад відповідно до інвестиційних зобов’язань. У разі, коли ці вимоги будуть порушуватися – розриватимуться договори.

Тож розуміючи суспільний резонанс, усі керівники автотранспортних компаній які обслуговують місто, за участі начальника транспортного відділу БЦМР, ініціювали зустріч із журналістами міста та області аби знизити градус напруги.

За словами керівника БЦ Автобусного парку Андрія Старинко, в даній ситуації не можна не зважати на підвищення палива та запчастин більш ніж на 10%. Окрім того з нового року зросла мінімальна зарплатня. Також очільник автопарку зазначив, що виконати основне завдання – заміну рухомого складу, що є дороговартісним процесом, при нинішніх тарифах вкрай нелегко:  «Перевізники які виграли конкурс взяли на себе інвестиційні зобов’язання в яких чітко прописані умови які вони мають надати. Основне зобов’язання – закупка і заміна транспортних засобів (Євро-5, двохдверні автобуси, автобуси які забезпечать перевезення осіб з обмеженими можливостями, автобусів які оснащені звуковою системою, таблом оповіщення зупинок, зовнішніми та внутрішніми камерами та gps-трекерами, аби людина могла від слідкувати, де знаходиться автобус. Новий рухомий склад вартує немаленькі кошти і при сьогоднішній тарифікації взяті на себе зобов’язання перевізниками неможливі до виконання з економічної точки зору» - Андрій Старинко.

Натомість начальник транспортного відділу Олена Шевченко одразу зауважила, що влада йде на зустріч: тарифи переглянуті, а тому перевізники мають надати  конкретну інформацію по комплектації кожного маршруту.  Також вона відзначила, що все необхідне технічне «начиння» має бути зроблене в найближчі терміни.

Як відомо, багато нарікань на усіх без винятку перевізників у місті стосується перевезення пільгових категорій населення, точніше обмеження або навіть відмова везти пільговиків. Тому недивно, що це питання чи не одразу зацікавило журналістів. Але тут перевізники дістали «козир з рукава»: міська рада компенсує за пільговий проїзд лише комунальному підприємству, і то лише в тролейбусах. Тобто приватні перевізники роблять це за власний кошт, хоча зізнаються, у міському транспорті таки діє обмеження і воно залежить від пасажиромісткості автобусів. Наразі це: у «Мерседесах» – 2 місця, у автобусах типу «Богдан» – 3 місця.

Перевізники запевнили, що виконували та продовжать виконувати інвестзобов’язання, зокрема в питанні перевезень пільгових категорій населення. Як відомо, у Білій Церкві налічується 40 тисяч пільговиків. За них з міського бюджету треба компенсувати приблизно 17 млн. грн., але без обрахунку пасажирів про це говорити не доводиться. У квітні минулого року Кабмін видав постанову про монетизацію пільг, у якій говориться, що до 1 червня 2018 року обласні державні адміністрації мають затвердити розміри щомісячних виплат пільговикам. Кожен регіон має визначити середню вартість поїздки саме в цій області і, вже виходячи з рівної кількості поїздок, затвердити мінімальну гарантовану суму виплати. Однак упродовж року обласна та місцева влада не зробила жодних кроків, щоб монетизувати пільги.

Своє бачення даної ситуації пояснив директор ТОВ «Транссіті» Юрій Нестерчук:

«Після прийняття постанови про монетизацію перевізники не зобов’язані взагалі перевозити пільговиків. Наплодили і розмножили кількість категорій і ввели постанову, в якій середня кількість поїздок на місяць має бути 30 в середньому. Якщо, наприклад, середній тариф по області 7 гривень примножується на 30 днів, то виходить 210 грн. Вони повинні бути видані з місцевих бюджетів для того, щоб люди могли отримати і розпоряджатися цими коштами. Тобто питань до перевізників не повинно підніматися взагалі. А 7 гривень ми просимо тому, що взяли на себе зобов’язання перевозити без обмежень, не отримуючи за це жодної копійки. Для розуміння, з березня 2018 року ми возимо пасажирів з доброї волі. 7 гривень – той мінімальний тариф при якому можна планувати бізнес, розвивати транспорт тощо».

При цьому керівник «Транссіті» акцентував увагу на підвищенні цін на витратні матеріали, які, на його думку, основна частина населення чомусь просто не враховує. «Основна затратна частина транспортних підприємств це паливо. В 2017 році паливо коштувало приблизно 20-22 грн. В процесі минулого року 1 л в середньому коштував 32 грн.  І якщо на сьогоднішній момент із 32 грн паливо стало у 29 грн то легко порахувати у процентному відношенні на скільки  воно подорожчало із 2017 на початок 2019 року. І це тільки паливо, а ще є паливно-мастильні матеріали, ремонт, шини…   Доречі, наприклад одне колесо для автобусу «Атаман» коштує 3200 грн. Можна багато розповідати що все дорожчає з кожним днем як і хліб в магазині. Тільки чомусь ніхто не звертає на це уваги, а як тариф піднімається на 1-2 гривні то це просто революція» - Нестерчук  

Дійсно, статті витрат до тарифів закладаються за економічно обґрунтованими нормами: зарплата водіїв, відрахування до соціальних фондів, паливно-мастильних матеріалів, вартості ремонтів та амортизації основних засобів тощо. Як пояснили перевізники рівень тарифів повинен забезпечувати  відшкодування поточних витрат, прибутковість роботи, можливість оновлення рухомого складу (інвестиційна складова). Насправді величина тарифу розраховується за формулою: Т = С х (1 + Кр), де Т – величина тарифу на послуги пасажирського транспорту (грн./пас, грн./паскм, грн./год, грн.
км);   С – собівартість перевезень (грн./пас, грн./паскм, грн./год, грн./км);   Кр – коефіцієнт рентабельності перевезень, за яким враховують рівень прибутковості роботи перевізника.

Окреме питання – пасажиропотік, на якому в ході прес-конференції журналісти сконцентрували увагу, а  саме яким чином перевізники його вираховують та формують економічне обґрунтування тарифу.  За словами Олени Шевченко, ці дані перевіряються транспортним відділом, а розрахунок тарифу проводиться на плановий рік. Цифру перевезених пасажирів перевізник бере по факту перевезень протягом попереднього року.

Керівник «Транссіті» розказав як це відбувається на прикладі свого підприємства: «в кожній машині «Транссіті» є квитково-облікова книга зареєстрована в податковій, і відповідно під цю книгу видається кількість квитків. Тому ми знаємо пасажиропотік на 90%. Інша справа відповідальність водія, який не видає квитки».

На кожному маршруті є квитково-облікова книжка та квитки, які є підзвітною документацією. Водії, відповідно до виданих квитків, повинні здати виручку в касу підприємства, кажуть перевізники, натомість більшу їх частину попросту викидають у смітник. 

Така проблема дійсно є, наголошує Олена Шевченко:  «у водія є ці квитки,  але якби пасажир не відходив від водія поки той не вручить квиток, то був би порядок. Це відповідальність і водія і пасажира. Перший має виконувати свої обов’язки, а другий - захищати свої права і вимагати цей квиток».

Також очільниця транспортного відділу наголосила щоволодіє ситуацією по кожній машині, але відтепер контроль за роботою перевізників буде ще більший: «Так як раніше вже не буде, коли про етапи виконання інвестиційних зобов’язань  перевізники поінформували тільки  відділ транспорту. Все буде на загал: виконали інвестиційні зобов’язання, привезли пресу, показали, розказали, поставили на маршрут. Також я буду ініціювати? аби кожної середи у нас була нарада з керівниками автотранспортних підприємств та громадян які мають дорікання, пропозиції тощо».

Приміром в питанні заміни рухомого складу  Білоцерківський автобусний парк відзвітував про купівлю трьох нових автобуси та анонсував придбання ще двох. «Три роки тому на маршрутній мережі міста люди не бачили «Богданів», «Атаманів», «Рута», були тільки переобладнані Мерседеси. За три роки можна побачити результат – заміну транспортних засобів на 22, 21, 14, 19. За минулий рік три нових автобуси «Євро 5» були куплені підприємством і працюють сьогодні на 19 маршруті. В березні місяці зайдуть з заводу ще два нових автобуси «Рута», які є низькополими, обладнаними усіма необхідними засобами які вимагає інвестзобов’язання. Процес  на сьогодні поступово йде», - сказав Андрій Старинко

Про те, що реалізація оновлення рухомих одиниць по місту триває, відзначають чи не усі перевізники. Для прикладу директор ТОВ «Транссіті» відмітив найбільшу кількість закуплених автобусів з часу укладення договору з міською владоюта гарантував що вже з липня на 21 і 17  маршрутах будуть їздити нові «Атамани». «За два роки мною було інвестовано 60 автобусів, з них 14 практично нових. Я прийшов як інвестор,  виріс в Білій Церкві і мені хотілося щось для міста зробити хороше. Протягом 4-5 років я повинен на 100% забезпечити автобусами низькополими, двох дверними, євро 5, тощо.  В мене були дискусії з мером міста Білої Церкви, де він наводив приклади тарифів інших міст. Але зверніть увагу на перевізників інших міст, на чому вони їздять. І вони піднімають тарифи до 6, 7,8, і 9 гривень навіть не мріючи про нові автобуси. То ж якщо ви хочете нові автобуси і всі інші умови на протязі 5 років, давайте чесно дивитися на ці всі розрахунки, доносити громадськості та  приймати рішення», - зазначив Нестерчук.

Вищезгаданий коментар Нестерчука про розмову з Геннадієм Диким став слушною нагодою поставити наступне питання. Про особливі ділові  стосунки між керівником «Транссіті», який, до речі, на думку багатьох місцевих активістів, претендує на роль монополіста в Білій Церкві, та міським головою Геннадієм Диким останнім часом виникає чимало чуток. Власне тому журналісти поцікавилися чи є підґрунтя для чуток про кумівство між Диким та Нестерчуком. Останній спростував цю інформацію і запевнив що жодного кумівства між ним та міським головою немає. А от стосовно монополії, пояснив: «маючи ту кількість автобусів яка в мене є, я міг би просто виграти всю маршрутну мережу. Я пішов іншим шляхом, спочатку подався на конкурс 14 і 22 маршруту, де чесно виграв. До цього ніхто не оновлював рухомий склад на маршрутах, які є збиткові і на яких ніхто не хоче працювати. Я був ініціатором цієї «моди» для того щоб щось мінялося в нашому місті. І це подіяло: якщо подивитися на моїх колег по місту, то зміни є. На другому конкурсі я також чесно і прозоро заявив – «хлопці – розвивайтесь». Якщо місто не буде розвиватися в транспортному напрямку, а мої колеги будуть обіцяти, а не робити, і якщо з ними будуть розірвані договори, то я буду подаватися на наступні маршрути і сумлінно виконувати свої інвестиційні зобов’язання».

Соціальне обурення – річ не дуже приємна, тому керівники автотранспортних підприємств просять поставитися  до ситуації із порозумінням та подивитися на ситуацію з економічної точки зору. Так, директор ПП «КАН» Микола Котушенкозазначив наступне: «Нам хотілося , щоб до нас дослухались, а тарифи, які ми подаємо, більш досконало вивчали і не було такого обурення. Ще один момент цієї ситуації полягає в тому, що питання тарифів на сьогоднішній день досить заполітизоване. Всі намагаються дорікати владі, мовляв пішли на поводу у перевізників і не думаєте про громаду. Але наші працівники – це є та сама громада. Близько 400 працівників працює в галузі пасажирських перевезень. Це хіба не наші мешканці і хіба ми не повинні відстоювати їхні інтереси. Якщо ми даємо нормальну зарплату, створюємо умови працівникам то в нього не виникає питання їхати за кордон а у підприємства не виникає питання з податковою. Все це створює економіку міста і держави. Ми сплачуємо податки і ці кошти зрештою  обертаються в місті».

Є й інші проблеми. Як виявилося, на деяких підприємствах через нестачу водіїв простоює по декілька автобусів щоденно. Є маршрути з гарним пасажиропотоком а є такі, які вважаються невигідними. Як зізнаються перевізники, водій маршрутки отримує близько 9 тисяч грн. на місяць. Тому люди тут не дуже хочуть працювати, а їдуть за кордон. Разом з тим, незважаючи на те, що водіїв критично не вистачає, за останній період з автотранспортних підприємств міста було звільнено вже 25 водіїв. Здебільшого це реагування на звернення та скарги, які надходять у муніципальний відділ транспорту. Тому міська рада просить: у разі порушення прав пільгових категорій та інших неправомірних дій водіїв  -  білоцерківці повинні звернутися до профільного відділу та чітко вказати номер маршруту, номерний знак транспортного засобу, прізвище водія, який вчинив порушення. Ці дані знаходяться у салонах автобусів. 

Тому виникає закономірне питання: що гірше, збільшений тариф або відсутність маршруту взагалі? Тільки  зрозумівши, що перевізники налаштовані рішуче та в будь-який момент зупинять роботу, керівництво міста таки переглянуло тариф. Але саме влада мала б звітувати перед журналістами та громадою, пояснюючи чому відбулося підняття тарифу.

А тим часом громадськість схоже не збирається миритися з новими тарифами на проїзд. В соціальних мережах активно обговорюється ця тема та навіть оголошена «мобілізація» проти підняття вартості проїзду. Активісти  закликають білоцерківців приєднатися до громадської акції, яка прогнозовано відбудеться 24 січня. Але тут треба розуміти, якщо популістам вдасться завалити ціни на проїзд, вони або закриються, або просто підуть з Білої Церкви. З усіма не надто позитивними наслідками для громади…

Надія Савчук, «Моя Київщина»