Громадський активіст з Білої Церкви Валерій Міщенко: "Я голосував за цю владу, але зараз мені за неї соромно"

За п'ятнадцять років своєї громадської діяльності Валерій Міщенко пройшов шлях від прапороносця до молодіжного лідера. Працював у Білоцерківській районній державній адміністрації, був помічником-консультантом депутата Білоцерківської районної ради минулого скликання. Міщенко розповів нашому кореспонденту про те, що зараз відбувається в найбільшому місті столичного регіону 

- Валерію, Ви родом з Білої Церкви. Розкажіть, будь-ласка, про вашу громадську діяльність у місті та чому Ви зосередилися на тому, що відбувається у Білій Церкві? 

- Головна проблема в тому, що за всі роки незалежності ніхто і ніколи не сприймав Білої Церкви серйозно. Всі завжди вважали Білу Церкву периферією, а насправді, це тисячолітнє місто засноване київськими князями. Біла Церква завжди була основою цивілізації на півдні Київської Русі.

Під час правління Ярослава Мудрого Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Але без таких форпостів як Юр'єв, саме так спочатку називали Білу Церкву на честь християнського імені Ярослава, повноцінного захисту столиці від половців та інших кочівників, не існувало б.

- І все ж таки перейдемо до питання про Білу Церкву сьогоднішню. Хто із сьогоднішніх діячів може похвалитися такими здобутками як Ярослав Мудрий? І чим зараз займаєтеся Ви?

- На жаль, всі наші нинішні діячі не мають стратегічного мислення і займаються лише дрібними, миттєвими питаннями. Яя голосував за цю владу, але мені за неї соромно. Влада Білої Церкви повинна була створити умови для розвитку малого бізнесу. Замість цього ми бачимо цілеспрямоване знищення цього невеликого підприємницького прошарку, який досі існує. Адже не так складно створити умови, за яких люди не їздитимуть по закордонам та іншим містам України на заробітки, а будуть собі спокійно жити і працювати у Білій Церкві – могутньому форпості української економіки. 
Головна проблема полягає в тому, що протягом останніх десяти років громадськість міста втратила свою суб’єктність. Тому нашим місцянам треба усвідомити свою силу та зробити все, щоб більше ніколи ніякі чудновські не приходили в наше місто, плюндруючи його гірше за половців.

Тому не варто слухати ніяких «варягів», які розказують байки про технопарки, кластери та усілякі інші «прожекти». Треба просто повернутися до створення робочих місць та реальної промисловості.

- Що для цього потрібно?

Чинна білоцерківська влада боїться заможних і самодостатніх громадян. Бо їх набагато більш складно контролювати. Попри це у мене є сподівання на те, що громада все ж таки оговтається від нинішньої вкрай складної економічної ситуації. І зрозуміють: мер та депутати міськради мають виконувати їх волю, а не навпаки.

- Розкажіть трішки про себе. Як давно Ви займаєтесь громадсько-політичною діяльністю? 
- Я народився у простій білоцерківській родині. Громадсько-політичною діяльністю розпочав займатись з 2001 року. Був учасником акцій "Україна без Кучми", "Повстань, Україно", учасником Помаранчевої революції 2004 року. 

- Який саме життєвий досвід Ви здобули на піку своєї громадсько-політичної діяльності? 
- У 2004 році я створив та очолив Білоцерківську молодіжну організацію "Український Молодіжний Собор". На установчих зборах організації тоді було 7 учасників. Але вже за півтора роки нашої діяльності на Білоцерківщині організація вже налічувала понад 100 членів.

- Валерію, розкажіть, будь-ласка, про Вашу роботу у Білоцерківській районній державній адміністрації. Що Вам вдалося досягти у цій сфері? 

- У Білоцерківську районну державну адміністрацію я прийшов після Помаранчевої революції 2004 року. Розпочав працювати у відділі з питань фізичної культури та спорту на посаді спеціаліста, а вже у 2008 році виконував обов'язки начальника відділу.  
Що вдалося зробити? За час мого керівництва фізичною культурою і спортом на Білоцерківщині було збільшено фінансування галузі у два рази. Кращим спортсменам району постійно надавалася допомога. Так, учасникам Олімпійських Ігор в Пекіні Володимиру Дюді та Руслану Підгорному були виділені земельні ділянки для будівництва житла.  
Крім цього, я – єдиний керівник галузі спорту в районі, який домігся виплачувати іменну стипендію голови райдержадміністрації кращим спортсменам Білоцерківщини у розмірі 500 грн щомісячно. Зокрема, іменну стипендію отримувала чемпіонка світу та Європи з лижних перегонів 2007, 2008, 2009 років, майстер спорту з лижних перегонів, жителька села Фурси Яна Бондар. Коли я пішов, виплату стипендії було припинено.

- Чим Ви зараз займаєтесь?

- Працюю над багатьма громадськими проектами. Наприкінці минулого року ми з командою друзів і однодумців створили громадську організацію "Моя Київщина". Один з проектів нашої громадської організації – однойменний інформаційний портал, який ми плануємо й надалі успішно розвивати.

 - Валерію, ми чули, що міський голова подав до Вас до суду. Розкажіть, в чому суть справи, і як відбуваються судові засідання?

 - Я публічно поставив під сумнів результати конкурсу на заміщення вакантної посади директора міського парку культури та підняв питання про вплив мера міста на рішення конкурсної комісії, а також закликав провести повторний конкурс. У результаті, замість того, що піти на це, мер міста Білої Церкви Геннадій Дикий відповів судовим позовом.  

Вже відбулося два слухання у справі "Дикий проти Міщенка", на 9 березня заплановано третє слухання у справі.

 - Так, у чому ж головна проблема Білої Церкви? 
- Проблема – та ж, що й усюди. Корупція… Тому пріоритетним напрямком моєї роботи вважаю боротьбу з хабарництвом. 

Окрім того, слід негайно вжити заходів для очищення Білої Церкви від сміття. Нікуди не поділися екологічні проблеми. Тому треба навести порядок з очищенням і покращенням якості питної води для містян.

Але очищення владних кабінетів від корупціонерів і хабарників – це найважливіше, бо допоможе реальним змінам і тоді можливо поетапно втілити будь-які плани. І в екології, і в промисловості, і будь-де…