Євген Магда: Для того, щоб відбудуватися, спершу слід перемогти
Портал «Моя Київщина» продовжує ексклюзивне
експерт-опитування щодо передумов, перспектив та методів повоєнного відродження
країни. І сьогоднішній наш співрозмовник – Євген Магда, викладач, журналіст,
історик, політолог (зокрема, дослідник феномену гібридних воєн), який також є
директором Інституту світової політики.
- Пане Євгене, чи може Україна розраховувати на
репарації з боку країни-агресора після нашої перемоги?
- У мене в цьому є
великі сумніви. Скільки не знайомлюся з матеріалами наших переговорів з Москвою
– щодо перемир’я жодної згадки про це не побачив. До того ж репарації виплачує
країна, яка програла війну…
Чи визнає Москва
свою поразку? - Сумніваюся. Росія буде затягувати цей процес, аби підписаний
документ був би для них прийнятним, принаймні виглядав би таким в очах
пересічних росіян, тож розраховувати за подібним підходом на якісь виплати з
боку агресора – було б наївним.
- А щодо допомоги Європи та США у вигляді нового плану
Маршалла для України?
- Таких розмов
зараз точиться багато. Однак з врахуванням імовірності, що війна може
затягнутися у часі, ми ці кошти (у потрібних масштабах) одержимо лише після
завершення бойових дій та певної юридичної фіксації цього факту.
Щодо обсягів
допомоги. Скажімо, сума у мільярд доларів – для пересічної особи здається
захмарною, але у масштабах країни – це вже не так велика кількість коштів.
Приміром, ЄС нам виділив саме мільярд
євро для закупівля зброї для протидії Росії. У той же час європейський споживач
сплачує Росії таку ж суму, але на добу!
З іншого боку
Україна подала заявку на вступ до Європейського Союзу, а це – вагоме свідчення
того, що ми потрапляємо в політичну орбіту ЄС. Це зовсім не означає, що ми
станемо членами цього співтовариства вже завтра. Тут не повинно бути подібних
ілюзій, хоча б тому, що нині є країни, які ніколи не проголосують за наше
повноцінне членство, принаймні у найближчій перспективі. Але наше знаходження в
цій орбіті (на даному етапі – навіть з Угодою про Асоціацію) дає нам право
розраховувати на певні позитивні речі в цьому питанні.
- Київщина суттєво постраждала від окупантів. Чи
можуть наші міста та селища (Буча, Ірпінь, Гостомель, Бородянка, Макарів), де власне
й зафіксовані найбільші руйнування соціальної та комунальної інфраструктури, розраховувати на допомогу з боку закордонних
міст та території побратимів- безпосередньо на рівні територіальних громад,
поза участю міністерств та адміністрацій регіонів?
- Оскільки
децентралізація в цілому засвідчила свою ефективність, то я б подібної практики
не виключав. З іншого боку, нині
виконання соціально-гуманітарної функції – це все ж таки здебільшого –
прерогатива держави.
Тому сподіватися
на отримання автомобіля швидкої допомоги чи пожежної техніки на місцях з-за
кордону – можливо, а ось розраховувати на те, що приїдуть побратими та зроблять
з постраждалої території громад «лялечку» та ще без участі держави – мабуть, не
варто.
На такий вчинок
має бути добра воля потенційних благодійників, але масштабна допомога та прихід
закордонних інвесторів може статися лише після закінчення бойових дій. Тобто, для
того, щоб повноцінно відбудуватися спершу слід перемогти ворога, принаймні на
своїй території.
- Але все ж Греція погодилась на відбудову після
війни певних об’єктів безпосередньо на рівні територіальної громади – конкретно
– у Маріуполі…
- Давайте будемо
відвертими. Європейські політики йдуть на допомогу не тільки з мотивів
гуманізму та прихильності до християнських цінностей та чеснот, але й з
врахуванням фактору виборів у власних країнах. Саме тому міністр закордонних
справ Греції готовий очолити гуманітарну місію у Маріуполі. Тому, що місто це -тісно
пов’язано історичними вузлами з етичними греками, яких і нині у Приазов’ї
чимало. А подібні обіцянки про допомогу закордонним одноплемінникам збільшують
електоральну конвертованість політика в себе на батьківщині…
А підвищена
дипломатична активність Макрона, серед іншого, пов’язана з тим, що в нього
попереду – другий тур президентських виборів і він на українській тематиці
прагне додати собі виборчі бали для перемоги в них.
Суттєва допомога
поляків пояснюється відразу двома чинниками. З одного боку, вони відчувають, що
можуть бути після нас наступною жертвою російської агресії (та ще з історичної
пам’яттю про чотири розділи Польщі за російською участю), а з іншого, в них
наступного року – парламентські вибори і правляча партія «Право та
справедливість» розраховує знову утриматися у владі, завдячуючи чиннику
зовнішньої безпеки.
- Чи вбачаєте ви за потрібне вносити зміни і
у внутрішнє українське законодавство, які
б могли б прискорити повоєнну відбудову та можливість людей відновити свої
оселі чи просто придбати житло на територіях громад, де подібне будівництво
буде відбуватися у найбільших масштабах?
- Гадаю, що наші
законодавці та управлінці у такій масштабній та потрібній суспільству місії
поряд із планово-проектною системною роботою мають використовувати й принципи
Ad hoc, тобто – використання в певних випадках спеціальних окремих способів
вирішення та розв’язання конкретних проблем та завдань.
Скажімо, вже зараз
у нас фактично відкрили митниці для одержання гуманітарної допомоги з-за
кордону та полегшили пересування біженців. Також відчувається максимальне
сприяння відбудовчим роботам, які в повній мірі розгорнуться, звичайно, по
завершенню бойових дій, коли для країни може бути виділена масштабна фінансова
допомога.
Кажуть, що у світі
багато т.з. зайвих грошей, але все одно їх розпорядники не будуть їх кидати на
вітер, особливо після того, як побачили масштаби руйнувань від агресії
рашистів.
- Тим паче, мабуть, їм потрібно бути впевненими, що
вкладені ними кошти працюють та одержати певні гарантії від міжнародних
лідерів, що подібна агресія не відбудеться на другий день після укладеного перемир'я?..
-Так, але подібної
гарантії зміцнення світової системи безпеки нині ніхто не дасть, не дивлячись
навіть на пропозицію Володимира Зеленського провести по закінченню гарячої
стадії військового протистояння мирної конференції в Києві, в тому числі і з
проблематики реорганізації ООН.
- Тож мабуть наш кращий гарант і дипломат – це наші Збройні
сили?
- Саме так, тож є резон
згадати стару істину, що найкращим союзником будь-якої країни є його власна
армія та флот!