Кандидат у депутати від партії "Сила і Честь" Іван Ступак: Моя головна мета – кардинальна реформа СБУ

Іван Ступак

Інформаційний портал "Моя Київщина" поспілкувався з депутатом Київської обласної ради Іваном Ступаком, який наразі є кандидатом у народні депутати від партії "Сила і Честь" Ігоря Смешка, про грандіозні плани з реформування Служби безпеки України

- Ви є чинним депутатом Київської обласної ради. Розкажіть, чому вирішили балотуватися у народні депутати?

- Завжди було таке бажання, але не заради статусу, зарплати, пенсії, посвідчення депутата та інших привілеїв. Перш за все, там є необхідна сила для того, щоб щось змінити у нашій країні. Зазвичай, коли говорять про кардинальну зміну всього, то все залишається так само, або стає навіть гірше. Я маю конкретну мету – змінити ту організацію, в якій працював. За 11 років служби в СБУ я своїми очима побачив, на скільки старою є ця структура, у якій укоренився атавізм, а механізми роботи взагалі не змінюються з часів Радянського союзу. Інші органи зазнали хоч якихось змін, а ось у Службі безпеки просто зробили "косметичний ремонт".

Все, що ми бачимо – гучні затримання, відмивання коштів, хабарі, торгівля наркотиками, контрабанда – це лише 10% від того, що відбувається насправді. Мене та колег, які ще працюють, або вже покинули роботу в структурі, це дуже пригнічує. Багатьом справам не дають хід, бо тебе не розуміє керівництво, або вважає "недалеким", ось це для мене дивно. Іноді не дають щось зробити, адже по цій справі вже є фінансові домовленості.

Я вважаю, що кожну структуру треба змінювати раз у якийсь термін. Потрібно покращувати механізми роботи, по-іншому обирати працівників. Це повинно робитись на рівні законодавства. Необхідно зробити так, щоб СБУ, Генпрокуратура, МВС, НАБУ, Антикорупційний суд працювали як злагоджений механізм, а не окремо, як це відбувається зараз. Тому моя головна мета – змусити цей механізм працювати на повну силу.

- Чи є зараз попередні напрацювання щодо реформи СБУ?

- Коли я розмовляв зі своїми колегами і запитував їхню думку щодо необхідності реформи нашого органу на законодавчому рівні, кожен висловлював свої ідеї, які ми зараз узагальнюємо. Поки що робимо це для себе. У травні ми звернулись до президента з пропозицією долучитися до реформи силового органу, тоді я би міг передати наші спільні з колегами ідеї.

- А якою була відповідь на Ваше звернення?

- Три абзаци із загальними фразами. Щось типу "дякуємо за звернення, але робоча група у складі СБУ вже працює, тому, на жаль, Ваша допомога нам не потрібна". На скільки мені відомо, ця група взагалі нічого не робить. То й не дивно, адже вона загалом складається з людей поважного віку, які вчились та працювали ще за часів СССР.

Цілі делегації їздять на навчання до різних країн, щоб перейняти їх досвід, але ніяких нових ідей не генерують. Їх бездіяльність також можна пов’язати з тим, що вони військові та звикли виконувати команди. Навіть вже була реакція із закордону, що наші пенсіонери постійно їздять, щось питають, але по факту нічого не роблять. Доки все буде робитися таким чином, ніяких реформ чекати не варто, бо система не буде змінювати себе з середини.

Ми, наприклад, хотіли б глобально змінити всю структуру – це довгий законотворчий процес, але цим потрібно зайнятися негайно. Якщо можна так висловитися, треба "розбирати поверхи" і готувати площу для капітального ремонту. "Розбирати поверх" – це прибрати генеральські звання. Цікаво, що деякі структури розраховані саме на звання, а я переконаний, що це неправильно, адже таким чином працює занадто багато людей, без яких можна з легкістю обійтись.

- А чи є якась світова модель силового органу, на яку потрібно рівнятися?

- Потрібно розуміти, що китайська розвідка сильна, а північнокорейська ще сильніша. Проте ми взяли західний вектор розвитку, тому повинні брати з них приклад. Для нашої країни краще взяти методи, які використовують у Великій Британії чи Німеччині. Але спочатку варто зі всіх познімати погони – це рудимент. Вони мають залишиться тільки у силових підрозділів. От, наприклад, для "Альфи" погони потрібні. Але загалом вони стримують працівників спецслужби та не дають нормально працювати, адже являються серйозним важелем психологічного тиску та свого роду шантажем. Співробітнику можуть затримувати звання, або ж навіть знімати, якщо він не буде виконувати накази, які можуть виходити за рамки правового поля.

- А реформа якимось чином повипливає на тих, хто тільки навчається?

- Я вважаю, що до правоохоронних чи військових структур треба йти усвідомлено. Тому що в армії вчать не думати, а виконувати накази. Ініціативи взагалі не повинно бути, адже вона не заохочується, а карається. Краще до спецслужб набирати людей, які вже мають освіту в цивільному вузі, тоді вони йдуть до силових органів зі сформованим світоглядом і твердою життєвою позицією. І, звичайно, потрібно змінювати навчальну програму, бо вона давно застаріла, а ми й досі нею користуємося.

- Як Ви гадаєте, можна позбутися корупції в силовому органі?

- За часів Кучми намагалися вести концепцію змагань серед органів, щоб не було монополізації у сферах діяльності. Концептуально все вірно, але по факту – ні. Поясню чому. У нас існують конвертаційні центри, а більшість силовиків знає їх керівників, бо їх не так і багато. СБУ, податкова міліція та Генеральна прокуратура з ним намагались боротись, але "конверти" досі працюють.

Свого часу була ситуація, коли ми інкогніто приїхали до Миколаєва з метою закриття такого центру. Звернулися до міського управління СБУ, щоб вони з нами співпрацювали. Але нам керівник відповів, що він особисто знає людину, яка тримає конвертаційний центр. Ми спочатку подумали, що хтось злив інформацію. Проте потім стало відомо, що вони роблять на цьому "конверті" показники. Спочатку одні закривають, доповідають про це в Київ, а потім по черзі так роблять інші спецслужби. Аналогічна ситуація із наркоторгівлею. Саме тому я вважаю, що потрібно ввести монополію для окремого силового органу на різні види злочинів, щоб потім розуміти, хто винен у їх процвітанні.

- Це точно не зможе викорінити корупцію. Чи є якийсь справді дієвий механізм?

- Всьому причина – безкарність. Існує впевненість, що за хабар нічого не буде. Тому багато хто "нагрібає" якомога більше грошей, щоб потім була змога відкупитися. Кого з народних депутатів посадили? Розенблата? Ні, зараз він дає прес-конференції на тему протидії корупції. Мосійчука? Він на камеру брав хабар, але залишився без покарання через не правильно відзняте відео. Реальний тюремний строк отримує рядовий працівник, а не верхівка. Для багатьох саме приклад покарання інших корупціонерів може стати вагомою причиною не брати хабарі.

- З реформою СБУ зрозуміло, а що ще хотілося б реалізувати?

- Ще одна з моїх цілей – це встановлення камер відеоспостереження по всій країні. І при цьому відеокамери повинні мати функцію розпізнавання облич, а база даних повинна бути відкритою для всіх силових органів. Бо у нас виходить парадокс. У Києві поставили багато камер спостереження, але, наприклад, правоохоронці з області не мають до них доступу, а необхідну інформацію отримують в індивідуальному порядку. Тому система відеонагляду має бути цілісною по всій країні.

- Що потрібно для реалізації цього проекту?

- Для початку розробити нормативно-правову базу, а потім провести чесні тендери із закупівлі технічного обладнання, бо для столиці закупили сотні камер, але заплатили за них, як за роздрібний товар.

Нам необхідна така система, адже це у першу чергу буде зроблено задля безпеки, а законослухняним громадянам немає чого боятися. Весь цивілізований світ користується камерами спостереження. У США, Китаї та в ряді інших країн вони встановлені, тому що там існує велика терористична загроза.

У нашому випадку така необхідність пов’язана з війною на Донбасі. Кожного дня лінію розмежування перетинає велика кількість громадян. Система розпізнавання облич дозволила б запобігти потраплянню на територію злочинців, які мають на меті дестабілізувати ситуацію на території нашої держави. Такі технічні засоби будуть корисними і в боротьбі з педофілією, адже всі злочинці, які були засуджені або підозрювалися у таких злочинах, будуть перебувати у єдиній базі даних. Система повідомить компетентним органам про появу такої особи поблизу навчальних закладів, щоб вони перерили мету його перебування.

- Чи не багато в Україні за останній час утворили силових органів?

- Занадто багато, адже вони починають дублювати функції одне одного. Погано у цій ситуації те, що не вдасться якесь із відомств ліквідувати. Нам вже потрібно навчитись працювати з ними. Але вони повинні бути єдиним механізмом, який служить народу України, а не захищає інтереси окремих людей.

- Чому Ви вирішили балотуватися від партії "Сила і Честь"?

- Коли оголосили про проведення виборів, у мене було два варіанти: залишитись працювати в облраді, або спробувати себе в якості депутата Верховної Ради. Відбулося багато співбесід, але на них все й закінчувалось. Там у мене просто просили резюме і не цікавились, що я прагну зробити. У цій партії все було по-іншому, після подачі резюме мене запросили на зустріч із Дмитром Гордоном.

- Як пройшла зустріч з Гордоном і яким чином відбувається відбір кандидатів?

- Мене дуже вразила саме його харизма, тому від нього всього лише за сім хвилин я почув такі питання, які мені до цього ніколи не задавали. Я дійсно хвилювався, коли на них відповідав. У мене таке відчуття було тільки перед першим ефіром на телебаченні. Цікаво, що характер питань швидко змінювався, від того, чи не буде попередній досвід служби впливати на мою подальшу кар’єру, і до того, чи почуваюся я щасливою людиною.

- Чому саме Гордон проводить співбесіду, а не інші члени партії?

- Напевно через те, що в нього було більше ніж 800 інтерв’ю, тому він у перші секунди спілкування може зрозуміти, яка людина перед ним. Через деякий у мене була ще одна зустріч з Гордоном, але вже у більш спокійній атмосфері. І тільки після цього сказали, що моя кандидатура їх влаштовує. Тоді я приїхав до Ігоря Смешка та Дмитра Гордона і вже третій раз повністю пройшов опитування. Питання про звільнення з органів їх цікавило дуже сильно. Я намагався пояснити, що не маю жодних офіційних документів, які б довели справжню причину звільнення. Проте вони відповідь на це питання вони знали і без мене, адже все досконало перевірили. Окремо зазначили, що вони ніколи б зі мною не зустрілися, якби я мав сумнівну біографію.

Також я сказав, що хочу займатися правоохоронною сферою, тому що в цьому я дійсно розуміюсь. Мене спочатку включили до списку партії під номером 20, але згодом я став 18, бо деякі кандидати вибули через різні причини, у тому числі після проведення повторної перевірки. Спочатку я думав, що дуже скрупульозно перевіряють тільки першу десятку, адже до них найбільша увага з боку суспільства. Але тепер я точно знаю, що усіх кандидатів досконало перевірили.

- Що Ви можете взагалі сказати про тих, хто потрапив до списку партії?

- Команда загалом різнопланова, туди потрапили не тільки колишні працівники СБУ. Зібралися люди із абсолютно різних галузей, кожен з яких є професіоналом у своїй справі. Ми йдемо до парламенту з конкретною ідеєю і розумінням, чим у подальшому будемо займатися. З усіма познайомитися не встиг, але найближчим часом це відбудеться. Точно можу сказати, що команда зібралася дуже сильна і різнопланова.

- У чому полягає ідеологія партії та чому на неї варто звернути увагу?

- Можливо, ще 10 років назад це було б не цікаво, але Смєшко позиціонує себе як дипломат, учений та військовий. Тоді військові не користувались великим попитом, адже ситуація в країні була інша та на це не концентрувалась увага. Та й дипломат ніби не був потрібний, адже загалом усе було гаразд. Проте зараз у нас багато проблем. Криму немає, Схід у вогні, дипломатичні стосунки з Росією майже зруйновані, а на Заході послаблюють санкції проти агресора. Я впевнений, що саме така людина, як Смєшко, потрібен зараз як ніколи. Як дипломат він може домовитись про підсилення санкції, а як військовий – сприяти припиненню війни на Сході не військовим шляхом.

- Чи є у партії ідея щодо зміни підходу до виборчого процесу?

- Є ідея створення двопалатного парламенту. Але вона глобальна, а для їй втілення треба багато чого зробити. Для початку треба заново розрахувати кількість депутатів до кількості населення, бо у нас дуже застарілі дані. Хоча за стандартами перепис населення повинен виконуватись раз на 10 років. Ми оперуємо даними за 2001 рік, які давно не відповідають дійсності.

- Існує враження, що мажоритарнику легше потрапити до парламенту, адже у його випадку працює "гречка". Що Ви думаєте про це?

- Якщо людина збирається йти у парламент, то для початку потрібно обрати конкретну ціль. Кандидати, які балотуються по мажоритарних округах, займаються піаром, часто викидаючи гроші просто на вітер. Після потрапляння до парламенту починається реклама за державні кошти, які насправді направляє Кабмін у вигляді субвенції, коли вони люблять розповідати про свою причетність до виділення коштів. У депутата зовсім інша функція – написання законів, не більше того. Звичайно, у окремих випадках, коли до нього звернулися його виборці щодо фінансового питання, яке потребує негайного вирішення, тоді він повинен підключитися і максимально сприяти виділенню коштів з бюджету.

А коли кандидат обіцяє своїм виборцям, що він буде їх захищати, то це маячня. У такому разі він не розуміє про що говорить, або навіть не знає, навіщо взагалі їде до влади. Захищати – це не його обов’язок. Для цього є компетентні органи, які зараз потребують реальних змін. Саме цим я планую зайнятися у парламенті, бо таким чином я зможу зробити більше корисного для людей, аніж всі мажоритарники разом взяті.