Кандидат у депутати Київської облради Юрій Цікаленко: Найперше – це допомога тим, хто її потребує

"Моя Київщина" напередодні місцевих виборів продовжує рубрику, де знайомить своїх читачів із кандидатами в депутати та на посади голів ОТГ області. Сьогодні розмовляємо з Юрієм Цікаленком – громадським діячем, відомим благодійником та заслуженим тренером України, який балотується в КОР від політичної партії "Наш Край"

- Пане Юрію, у Вас уже є досвід роботи в Київській обласній раді. Наразі Ви знову вирішили балотуватися саме в КОР. Тож для початку розкажіть, чим займалися в Київоблраді в попередні роки?
- У Київській обласній раді я очолював будівельну комісію. Насамперед хочеться відзначити напрямки розвитку спорту. Мені не без допомоги друзів та спонсорів, а також колишнього очільника КОДА Анатолія Присяжнюка вдалося побудувати спортивно-оздоровчий комплекс у селі Круглик Києво-Святошинського району. Цей комплекс є безкоштовним і діє для понад 100 дітей із Київської області. Там є секції греко-римської боротьби, бойового самбо, дзюдо та футболу.

Також із 2010 по 2014 рік на так званому Блакитному озері ми почали будівництво великого спортивного комплексу, де зможуть безкоштовно тренуватися біля 1000 дітей у понад десяти видах спорту, зокрема займатися художньою гімнастикою та баскетболом. Також плануємо відкрити секцію хокею і льодову арену.

Якщо чесно, мети стати депутатом – немає. Єдине – хочеться мати якомога більше можливостей, аби зробити те, що сьогодні вкрай необхідно людям.

- Тобто в Київській обласній раді нового скликання Ви плануєте приділити максимальну увагу саме спорту?

- Розбудові Київщини, я би так сказав. Я батько чотирьох дітей і хочу бачити їх здоровими, освіченими, вихованими, культурними. До речі, учора дивився статистику, яка свідчить, що сьогодні з 10 підлітків 8 вживають або алкоголь, або наркотики, або палять цигарки. Цього не можна ігнорувати, треба з цим боротися. Я вважаю спорт найкращим імунітетом і захистом від цих згубних звичок.

- Ви вклали кошти в будівництво спортивно-оздоровчого центру Олімпійського резерву, що в селі Круглик Києво-Святошинського району. Як відомо, наразі тут мешкають та займаються переселенці зі Сходу України, якими Ви активно опікувалися. Як усе розпочиналося?

- Улітку 2014 року, коли почалися масові бойові дії, ми почали отримувати тривожні дзвінки "підтримайте, допоможіть, нема де жити, залишилися без даху над головою, нема де тренуватися". Звичайно, що ми зголосилися допомогти. Мої друзі-"афганці" їздили на Схід особисто, привозили звідти по 20-30 дітей, із батьками зокрема. Селили, організовували харчування, купували нові зимові речі, бо приїхали влітку. Діти тренувалися в комплексі. Ми організували навчання в місцевих школах та садочках. Ніхто й подумати не міг, що все це затягнеться на шість років.

До речі, із тих дітей, яких забрали з Донбасу, ми виховали два чемпіони світу і три чемпіони Європи, що піднімають прапор України та престиж нашої держави на міжнародних змаганнях. А їхні друзі та ровесники беруть із них приклад, ведуть здоровий спосіб життя. Ці діти вступають у вищі навчальні заклади, хочуть працювати на благо нашої України.

- Це дороге задоволення утримувати спортивний комплекс і забезпечувати усім необхідним людей. Як знаходите можливість?

- Слава Богу, маю багато хороших друзів, які завжди готові прийти на допомогу. Прикладаю і свої сили та фінансові можливості. Ось так дружно, разом і тримаємо цей комплекс. Тобто і я допомагаю, і мені допомагають.

- Ви є головою громадської організації, яка називається "Союз православних сил". Розкажіть трохи про цю організацію, яка її роль і мета.

- Нині покійний блаженіший наш Архіпастир Володимир свого часу запропонував об’єднати молодь, щоб вона розвивалися не лише фізично, а й духовно. Я схвалив цю ідею, а він у свою чергу благословив. Так була створена організація "Союз православних сил".

Напрямки в нас такі: відродження духовності, допомога в будівництві храму, де ми можемо реально допомогти, спортивний розвиток, щоб діти розвивалися фізично, ну й соціально-культурний напрямок. За цей час, слава Богу, ми відремонтували школу мистецтв у селі Чабани, надали допомогу Боярці. Ось саме цим займається наша організація, і ми вважаємо це дуже важливою справою для дітей та молоді нашого краю.

 - Ви переймаєтеся спортивним вихованням. Які конкретно проєкти плануєте втілити в життя?

- Хочу розказати про свій великий проєкт "Православна спартакіада". Він започаткований із благословення блаженнійшого митрополита Онуфрія. Спартакіада об’єднала не тільки жителів Київщини, а й більше 1000 дітей із усієї України в понад десяти видах спорту.

Лише з гімнастики змагалися діти з Білорусії, Росії, Молдавії, Європи, Америки. На спартакіаді активні такі види спорту як: гімнастика, вільна боротьба, греко-римська боротьба, бокс, футбол, пляжний волейбол, дзюдо, теніс, бойове самбо та шахи. Ці змагання зібрали більше 700 учасників-спортсменів. Мені дуже подобається цей проєкт. Тому ми будемо його продовжувати. Важливо, що на таких заходах присутнє духовенство, а діти мають можливість слухати та брати правильний приклад для духовного розвитку, коли звучить напутнє слово блаженнішого Онуфрія, і молодь його сприймає. Маємо надію, що будуть позитивні результати.

- Ви є меценатом. Ви опікуєтеся фінансово тільки спортом чи є якісь інші напрямки?

- Найперше – це допомога тим, хто її потребує. Як мені не допомогти спорту, якщо саме завдяки ньому я став таким, як зараз є? Усі мої друзі із спорту – це люди, які досягли значних висот і в спорті, і в житті. Більша частина допомоги йде, звичайно, на спорт. Бо в цей важкий для нашої країни час дуже мало людей, які можуть фінансувати спорт, і не всі батьки можуть заплатити за гуртки.

Ми намагаємося зробити ці секції безкоштовними. Але також допомагаємо ветеранам, багатодітним родинам, малозабезпеченим, медичним закладам і переселенцям. Приміром, наш спортивно-оздоровчий комплекс у селі Круглик прийняв 77 дітей-переселенців, де вони проживали 4 роки. Допомагали ми переселенцям в інших місцях, де вони зупинилися. Тільки з приходом до влади Зеленського, коли заговорили про перемир’я, стали щось робити для миру, деякі люди змогли повернутися в ті регіони, де встановився мир.

 - Ви є заслуженим  тренером з греко-римської боротьби. Чи тренуєте зараз?
- Ні, зараз уже не треную. Немає часу.

- Скажіть, будь ласка, а чого, на Вашу думку, не вистачає на Київщині у плані спортивної інфраструктури та спорту в цілому?
- Київщині однозначно не вистачає спортивних арен та спортивних закладів. До прикладу, я був у Мінську, і мені дуже сподобалося це місто. Там на центральній вулиці міста стоять велетенські палаци для всіх видів спорту – клуб футболу, клуб тенісу, клуб боротьби та шахів. Невже білоруси змогли, а ми не можемо? Хотілося б зробити щось таке масштабне, щоб молодь вела здоровий спосіб життя, займалася спортом, розвивалася  фізично, інтелектуально та духовно. Це було би чудово для розвитку країни в цілому і для здоров’я молодого покоління зокрема.

 - Що для цього треба і хто, на Вашу думку, недопрацьовує, щоб було так, як у Білорусі?

- Керівництво. Ви ж розумієте, що все йде від керівництва. Якби влада була зацікавлена, то все б виконувалося. А для цього треба менше красти, а краще взагалі перестати красти. Важливо думати не лише про себе, але й про регіон. І тут я не можу не відмітити, що при Анатолію Присяжнюку спорт усіляко розвивався. Натомість сьогодні він занепадає, тож потрібна  допомога та підтримка. Тому і йдемо до влади, щоб мати можливість розвивати спорт.
- Ви займаєтеся бізнесом?

- Частково. Бізнесом більше займається дружина.

Діти зі спортивної школи, побудованої Цікаленком

- Скажіть, будь ласка, чого не вистачає в законодавстві України, аби бізнесмени більше допомагали спорту і як треба вирішувати це питання?
- Для цього треба прийняти спеціальний закон, як в інших цивілізованих країнах, коли бізнесмени, які допомагають спорту, звільняються від сплати податків. Цей закон був би дуже доречним, бо розвиваючи спорт, ми б економили на охороні здоров’я, адже ці речі взаємопов’язані між собою. Тому спорт - номер один у цій справі.

- Ви збираєтеся лобіювати це питання в обласній раді?
Треба зауважити, що вже, дякуючи Верховній Раді, кошти будуть залишатися  в місцевих бюджетах. Тому в нас буде право затверджувати рішення та втілювати їх у життя. І ми зможемо самі вирішувати, що фінансово зможемо побудувати, що вкрай необхідно для цього регіону. Саме цим ми будемо займатися та підтримувати місцеві ради в Київській області.
- Давайте зупинимося на основних проблемах Київщини. Зокрема, поговоримо про шляхи їх вирішення?

- Серед основних проблем – екологія, а саме 5 полігон твердих та побутових відходів у Підгірцях. Виділити також можна високі тарифи на проїзд, адже паливо здешевшало, а тарифи чомусь підвищилися. І як тут не сказати про високі тарифи за комунальні послуги. Високовольтні лінії шкодять нам і нашим громадянам, ТП приносять незручності. Чому кошти не надходять у бюджет?  Я вважаю, що треба підняти це питання. Бо якщо люди платять за тарифами, то Обленерго, будьте добрі, платіть за незручності, перераховуйте гроші в місцеві бюджети. Дуже важливе питання для мене це й колосальна нестача шкіл і садочків. Люди, які живуть у приміській зоні, а працюють у місті, там і платять податки, які залишаються в бюджеті міста. А я б хотів, щоб кошти надходили в місцевий бюджет, бо соціальне навантаження припадає саме на місце проживання, там де діти ходять до школи, садочків, лікарні.

- Які проблеми потрібно вирішувати терміново?

- Проблем дуже багато. Це і дороги, і відсутність місць відпочинку, парків, тротуарів. Як ви знаєте, у деяких селах немає навіть будинків культури, молоді немає де проводити дозвілля.

Саме ці недоліки сьогодні потрібно виправляти.

- Ви згадали про проблему 5-го полігону. Можливо, є вже якісь напрацювання в цьому питанні?

- Зараз разом із колегами з Європи, у яких схожі звалища були ще в 70- 80-их роках, розробляємо декілька проєктів. Вони перейшли на утилізацію сміття правильним екологічно чистим шляхом. Для цього нам, звичайно, потрібна державна, обласна та місцева підтримка.
- Ваша родина володіє заміським рестораном на Обухівщині. Як нині живеться ресторанному бізнесу, тим паче в умовах карантину?

- Дуже важко. У дружини  ресторанний бізнес, що зараз є на дотації. Упевнений, що це не тільки в нас, а у всіх рестораторів країни. Тому справді необхідно захищати й підтримувати малий і середній бізнес.
 - Скажіть, звідки береться весь отой бруд про Вас у деяких ЗМІ? Чому пишуть такі неприємні речі та хто за цим стоїть?
- Спочатку мені було дуже боляче через такі публікації. А потім, із часом, я заспокоївся і відпустив цю ситуацію. Дуже гарно сказав блаженіший Архіпастир Володимир: "Якщо про нас говорять погані слова, ми не маємо виправдовуватися. Ми повинні робити ті добрі справи, які робимо". До 2010 року, коли ми реально будували ігрові, спортивні та дитячі майданчики, надавали допомогу школам та садочкам купуючи обладнання та роблячи ремонти, наклепів не було. А потім опоненти не придумали нічого кращого, як писати всякі дурниці. Але Бог їм суддя. Собаки гавкають, а караван іде.
- Тобто Ви пов’язуєте це із активним політичним рухом?
- Звичайно, це основне. Якщо чесно, не хочу навіть у цьому бруді копатися. Наклеп – це страшний гріх. Вони пишуть – вони й будуть відповідати перед Богом. Не хочу навіть розпилятися на це, шукати хто і що. А ми як допомагали, так і будемо допомагати людям.

- Розкажіть  виборцям про те, чому саме Ви вирішили балотуватися до Київської обласної ради та дещо про команду, із якою йдете на вибори.
- Час зараз дуже складний, тому мети стати депутатом у мене немає. Є велике бажання послужити та допомогти громаді, принести користь. Але зрозуміло, що наші можливості обмежені, якщо ми не при владі. Для того ми йдемо, щоб мати можливості втілити наші бажання та плани, вирішувати проблемні питання в комплексі.

- Ви колись балотувалися у Верховну Раду. На Ваш погляд, що відбувається зараз на центральному рівні? Чи хотіли б Ви зараз працювати у Верховній Раді?

- Звичайно, ні. Ви ж самі бачите, який там безлад. Я б хотів працювати у тій команді професіоналів і господарників, яку зараз зібрав голова партії "Наш край" на Київщині Анатолій Присяжнюк. Ось із такою командою мені приємно працювати. Якщо ж буде воля наших громадян обрати нашу команду до Верховної Ради, то з такою командою я би хотів попрацювати і у Верховній Раді.