Керівник Центру допомоги учасникам АТО Світлана Шеповалова: Нашу діяльність саботують в Київській ОДА

Журналіст порталу "Моя Київщина" поспілкувалася з керівником Центру допомоги учасникам АТО та їх сім'ям Світланою Шеповаловою. Про проблеми учасників АТО, забезпечення ветеранів ліками, відмови у видачі законних земельних ділянок читайте у сьогоднішньому інтерв'ю

- Розкажіть про функціонал Центру допомоги учасникам АТО та їхнім сім'ям, які завдання перед ним стоять?

- Завдання Центру передусім полягають в тому, щоб скоординувати державну владу і недержавні структури для надання ефективної допомоги учасникам АТО та сім'ям загиблих, що ми безпосередньо й робимо ось уже майже 3 роки. Ми мали організувати роботу Центру за принципом "єдиного вікна", але не змогли цього зробити через певні причини. Перша – це відсутність фінансування. Вона тягне за собою те, що ми не можемо взяти потрібну кількість людей, спеціалістів, які могли б працювати в Центрі. І друга – це те, що наша установа не має певних повноважень. Ми є консультативно-дорадчим органом. І для того, щоб вибудувати мережу в області, районах, містах обласного значення, селах, в нас немає повноважень, тому ми підтримуємо зв'язок з місцевими громадськими організаціями, які займаються ветеранами, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Є такі питання, які не можна відкладати, їх треба вирішувати тут і зараз, тому в нас часто немає вихідних, святкових днів. Був випадок, коли Різдво я провела в Бориспільському районі, тому що відбулася НП. Саме тому ми налагодили роботу гарячої лінії на виконання наказу Президента №150 від 18 березня 2015 року. Її ми створили на базі CRM-системи, там є база знань, яку ми акумулювали, та база пільг, яка надається місцевою владою чи в районі, чи в місті, чи в області, в тому числі й державні пільги. Оператор отримує дзвінок, заносить проблему в систему CRM-обліку і перенаправляє її на того чи іншого координатора.

Центр існує з жовтня 2015 року. Нам ніхто не дав ніяких інструментів, і ми на свій розсуд, методом спроб і помилок налагодили роботу. І за цей час, майже три роки, пророблена велика робота. Нам на гарячу лінію надійшло більше 14 тисяч звернень. У день у нас в середньому 30 дзвінків.

- Наскільки нам відомо, адміністрація мала взяти Центр на свій баланс?

- У нас проблеми кожного дня якісь виникають, але наразі найбільша – це супротив і саботування з боку керівників адміністрації. Я написала проект-положення про створення комунального закладу і передала його ще в березні 2017 року в адміністрацію для доопрацювання. Ми знаємо, як це має працювати. Це має бути повноцінна структура, "єдине вікно", куди людина може прийти, здати свій пакет документів і отримати інформацію про те, коли вона може отримати ту чи іншу пільгу. Їй не потрібно буде ходити по інших кабінетах. До того ж це все має бути на місцях, щоб в районному центрі це теж можна було зробити. Якщо ж там щось не виходить, районний центр повідомляє про це нам, і ми, у свою чергу, налагоджуємо координацію, щоб прискорити процес.

Якщо говорити про внутрішню структуру, то вона мала бути така: гаряча лінія, відділ правової допомоги, відділ забезпечення соціальних питань, відділ працевлаштування та перекваліфікації, відділ комунікації та взаємодії з громадськістю та районними центрами, адміністративний відділ, бухгалтер, відділ психологічного та медичного супроводу, і, як на мене, найголовніший – відділ аналітично-інформаційний, який збирає всю інформацію, аналізує і пропонує внесення змін чи то до обласного, чи до місцевого бюджетів, чи до законопроектів, чи до постанов Кабінету Міністрів. Він бачить де, що не так працює, і як можна було б більш ефективно використовувати державні чи місцеві кошти з користю для людей та розвитку економіки області в цілому. Така структура планувалася, але адміністрація саботує це.

- З якими найпоширенішими проблемами до Вас звертаються учасники АТО та члени їхніх сімей?

- На початку, у 2015-2016 рр, були дуже великі проблеми з отриманням статусу учасника бойових дій. Зараз, дякувати Богу, ця проблема вирішена і виникає рідко.

Медичні проблеми – найболючіші. В програму обласного бюджету не закладені кошти на медичне забезпечення АТОвців та їх родин. Тому доводиться працювати так: ми телефонуємо головному лікарю, домовляємося, і тоді людину приймають. У 2016 році в нас була можливість надрукувати плакати з номером телефону нашої гарячої лінії. І вони досі висять в маршрутках, в лікарнях, в районних/міських адміністраціях, військкоматах. Люди часто користуються цим і звертаються до нас.

Наприклад, нещодавно до нас зателефонувала Спілка АТО Бориспільського району і попросила допомоги. Жінка учасника АТО, який служить з 2014 року і досі є діючим військовослужбовцем, з дитиною потрапила до Боярської лікарні. Вона витратила 5 тис грн на лікування дитини, але все одно потрібної допомоги не отримала. Дитина задихається, кашляє, а педіатра ніхто не викликає. Тому ми підключили Боярську спілку, вони пішли з лікарями поговорили, і все вирішилося. Нам дуже допомагає координація з Центрами в інших регіонах, в інших областях. Часто до нас звертаються за допомогою. Ми допомагаємо їм тут, а вони нам допомагають нам там.

Не знаю, з чим це пов'язано, але, на жаль, дуже багато захворювань на онкологію. Десь місяць тому ми були в онкологічному диспансері Київської області, домовлялися про те, щоб бійця поклали лікуватися. Його сім'я вже дуже багато витратила на хіміотерапію, грошей не вистачає, тому що в них 5 дітей. Головний лікар диспансеру відверто сказав, що для чорнобильців гроші виділяються, а для АТОвців ні. Тому ми шукаємо препарати медичні, щоб пролікувати людину безкоштовно.

- А як щодо реабілітації учасників АТО?

- Те, що виділяється Міністерством соціальної політики через Держслужбу у справах ветеранів – виділяється адресно. Що це означає? Людина самостійно обирає санаторій, в який може поїхати на реабілітацію, і їй на це виділяють 6800 грн. Але, ви ж розумієте, що цього замало, щоб оплатити 21 день. Обласний бюджет при цьому нічого не доплачує, і до того ж те, який рівень цього санаторію в плані реабілітації, теж під великим питанням. Більше того, у 2015-2016 році Служби соціального захисту не розповсюджували навіть цю інформацію, їм було байдуже. А бюджет наступного року нараховується відповідно до бюджету, який було витрачено в минулому році. Вони побачили, що грошей було витрачено небагато, а, отже, це не так вже й потрібно. І, відповідно, у 2018 році дуже велика нестача грошей для направлення хлопців на реабілітацію. Тому її, як такої, немає – кошти в обласній програмі для цього не передбачені.

Психологічна реабілітація залишається на тому ж рівні, на якому й була. Коли вже до нас телефонують і просять допомогу, ми підключаємо волонтерів, психологів, які працюють з цими людьми. Якщо це запій чи наркотики, то відправляємо у Кічеєве (Ворзель) на детоксикацію. Але лише за згодою людини. Наприклад, був такий випадок, коли довелося навіть підключати голову районної адміністрації та командира бригади, в якій служив боєць. Вони для нього є авторитетом, тому змогли АТОвця вмовити. Але це все точково, не комплексно.

- Допомога сім'ям загиблих надається?

- Це обласний бюджет більш-менш передбачив в комплексній програмі. Одноразова грошова допомога сім'ям військовослужбовців, які загинули у зоні АТО – 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та щорічна грошова допомога сім'ям військовослужбовців, які загинули у зоні АТО – 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Тут державна пільга дійсно чітко виконується. Звісно, іноді бувають проблеми: наприклад, військова частина не завжди відповідає своєчасно, буває документів якихось не вистачає. Тоді ми теж підключаємося, підключаємо Міністерство оборони і спільними зусиллями прискорюємо процес. Субвенція, що виділяється на купівлю житла для родин загиблих та інвалідів першої та другої груп теж більш-менш налагоджена та працює. Якщо людина приносить весь необхідний пакет документів, то після засідання комісії, гроші перераховуються їй на відкритий рахунок відповідно до вартості і кількості квадратних метрів, які необхідні для родини.

- Наступна, не менш важлива проблема – земельне питання…

- Якщо говорити про земельні питання, то там все досить цікаво. Якщо зайти на сайт Держгеокадастру, то в них там все гарненько розписано – близько 13 тисяч земельних ділянок вони виділили учасникам АТО. Яким учасникам АТО – незрозуміло. Ми давали запит, але нам інформацію так і не надали. Тим більше, ділянки в Київській області можуть отримувати АТОвці не лише з Київської області.

Насправді, мало хто може отримати земельну ділянку. Якщо її й виділяють, то це "на тобі небоже, що нам негоже". А хлопці, зазвичай, хочуть отримувати в межах населеного пункту під будівництво. А це дуже важко. Тим більше, якщо це місто чи село, яке близько знаходиться до Києва.

Ми не раз зверталися з листом до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, ми виробили такий собі алгоритм, з допомогою якого можна тиснути на сільських голів, які виділяють земельні ділянки своїм, але не виділяють при АТОвцям. Вони, звісно, це дуже приховують. Ми давали декілька запитів про те, скільки земельних ділянок було виділено в період 2014 року, тому що в нас за цей час є 60 заяв учасників АТО про те, що ні один не отримав земельну ділянку. Вони нам відповідали різними відмовками про те, що вони не мають права розголошувати персональні дані. Але ця земля належить громаді, тому дані мають бути у відкритому доступі, щоб люди бачили, кому надали земельну ділянку.

Вони прекрасно розуміють, чому я в них це запитую. У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко прописано, що ветеран війни має першочергове право на отримання земельної ділянки. А черга ніде не ведеться, немає ніякого журналу обліку, і навіть коли виникають такі елементарні питання про те, скільки і кому було виділено земельних ділянок, вони прикриваються захистом персональних даних. Але в даному випадку нас підтримав Уповноважений Верховної Ради з прав людини і сказав, що це порушення прав людини. Громадяни мають право знати, це має бути відкрита інформація.

Загалом земельні питання – в досить складній ситуації. Хоча в порівнянні з 2014-2015 роком все почало трохи налагоджуватися. Щоправда, ще соціальних працівників варто було б навчити працювати з цією категорією людей. Вони не вміють, реагують типу: "Я тебе туди не відправляла". Варто пам'ятати, що сильний воїн – це соціально захищений воїн. А в нас поки дуже багато медичних проблем і багато проблем у родин.

- Зараз існує багато організацій, які допомагають учасникам АТО, наприклад, "Федерація учасників АТО", "Всеукраїнська асоціація учасників АТО та бойових дій". Як Центр з ними співпрацює?

- Якщо в нас з'являється якась інформація, наприклад, про наявність відпочинку для дітей, ми повідомляємо їм, і вони розповсюджують її по своїх каналах. Це робиться для того, щоб максимальна кількість людей була охоплена, і ця допомога прийшла в потрібні руки. Якщо є якесь питання по певному району чи селу, ми звертаємося до тих, хто є на місцях.

У нас налагоджений з ними зв'язок. І нам легше працювати, тому що не потрібно виїжджати на місце. Там є місцеві ветеранські організації, які зможуть вирішити це питання. Співпрацюємо також з "Юридичною сотнею", з "Психологічно-кризовою службою України" – це психологи, які нам допомагають працювати. Вони отримали грант від Мальтійського ордену і їздили по Київський області, працювали з соціальними працівниками, працівниками військкомату та сім’ями АТОвців, тобто з тими людьми, які мають безпосередній контакт з бійцями.

Розмову вела Юлія Стрільник, "Моя Київщина"