Київщина історична: Богуславський район
«Моя Київщина» продовжує серію розповідей про історію створення районних центрів та міст області під назвою
«Київщина історична». Бо хто не
знає свого минулого, той не вартий свого
майбутнього. На черзі – історія створення, минуле та сучасне Богуславського району
Богуславський район заснований 7 березня 1923. До 1962 року він входив до складу Таращанського району, в 1965 році до Миронівського, а 8 грудня 1966 року його було відновлено у повному сучасному вигляді. Він розташований в південній частині Київської області в межах Придніпровської височини правобережного лісостепу України. Відстань до Києва 123 кілометри. На території древньої богуславської землі зустрічаються пам’ятки 11 археологічних культур від епохи міді-бронзи до раннього середньовічч. Особливо відомі серед них поселення трипільської культури (Медвин, Гута), скіфські могильники (Медвин, Дибинці), укріплені городища давніх слов’ян (Половецьке, Саварка, Момоти), змієві вали (Саварка, Москаленки, ур. Безодня).
Згідно з відомостями Літопису Руського за Іпатієвським списком відомо, що 1032 року Ярослав Мудрий «почав ставити города по Росі». Очевидно тоді був заснований Богуслав (старовинна назва міста Буслав, Богуславль), коли Ярослав Мудрий проводив інтенсивне будівництво направлене на зміцнення Пороської оборонної лінії Давньоруської держави. Вперше Богуслав згадується в давньоруському літописі під 1195 роком у зв’язку з посяганнями на нього суздальського князя Всеволода Велике Гніздо. 1240 року Богуславський край був зруйнований монголо-татарськими ордами. У 1362 році він потрапив під владу Литви, а після Люблінської унії 1569 р. його захопила шляхетська Польща. У 1591 році король Сигізмунд III віддав місто Богуслав у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства. У 1620 році він одержав магдебурзьке право і герб - прапор з зображенням зелених берегів і блакитної річки з трьома скелями та жовтими хрестами. Найвідомішими Богуславськими старостами були Степан Снопковський (1621-22 роки, управитель), Мартин Казановський (1622 -32) та Олександр-Домінік Казановський (1632-48 роки), похований у Богуславі. Hа той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини та дві поташні буди. Містечко Медвин також за королівськими привілеями 1620 і 1650рр. отримало магдебурзьке право. Місто мало власні землі і управлялося обраними старостами і суддями.
Населення Богуславщини брало участь у повстанні під проводом Криштофа Косинського 1591-1593 років, Северина Наливайка 1594-1596 років, П. Павлюка і К. Скидана (1637), Д. Гуні і Я. Острянина (1638). Поблизу Медвина в урочищі Черкес - долині Остапом Дашкевичем 1546 (26) року було розбито татар та відбувалися бої між селянсько – козацькими загонами під проводом С.Наливайка (1596 р. ), П.Павлюка і К.Скидана (1637) та польсько-шляхетськими військами.
Козацьке військо регулярно розташовувало у Богуславі на зимових квартирах артилерію і коней. Про це свідчить лист Гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, написаний богуславському підстарості Вільяму 12 червня 1620 р. Переважна більшість міщан Богуслава пішли в козаки до війська Богдана Хмельницького. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан. Крім Богуслава до Корсунського полку входили козацькі сотні з Медвина та Синиці. З 1648 Богуслав - сотенне місто Білоцерківського полку.
Сам гетьман Богдан Хмельницький кілька разів обирав Богуслав місцем своєї стоянки з військами. Був він тут в 1651, 1654, 1655 та 1656 роках. Влітку 1654 року зустрічав тут антіохійського патріарха Макарія, що їхав до Москви. Павло Алеппський, який супроводжував і описував подорож патріарха, високо оцінив Богуславський замок: « …наблизились до великого міста з укріпленнями і цитаделлю на ім’я Богуслав…. Що ж до згаданої фортеці Богуслава, то вона дуже сильна, оточена двома стінами, одна всередині другої, і двома ровами. Вежі її численні, і з південного боку вона тягнеться краєм гори. Під нею тече вищезгадана річка, з якої стирчать величезні скелі. У фортеці є високі й пишні палаци, що належали ляхам, і поблизу них церква, яка теж їм належала». Укріплені замки також були в с. Синиця та Медвин, які позначені на карті Боплана, виданої в 1650році.
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуславщина відійшла до Польщі. Протягом 16-17 століть Богуславський край зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. У 1674 році козацькі полки полки на чолі з гетьманом Лівобережної України Іваном Самойловичем вщент розбили війська татар та брата гетьмана Правобережної України П.Дорошенка Григорія, які дотримувалися протурецької орієнтації. Медвинці відкрили ворота козацькому війську на чолі з І. Самойловичем в лютому 1674 р.
Юрій Хмельницький в 1678 зруйнував Богуслав, а населення міста віддав у ясир своїм союзникам — туркам. У 1685 Богуслав був зайнятий військом козацького полковника Самійла Самуся, було створено Богуславський полк. Самусь за весь час існування полку був єдиним полковником Богуславського полку, одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. У 1685-1692 роках Самійло Самусь відбудовує Свято-Миколаївський монастир у Богуславі. 1712 року Богуславський полк ліквідовано. У 1740-1750 рр. тут діяли загони повстанців-гайдамак під керівництвом Деркача, Лоба, Щученка, Гриви, а пізніше Блакитенка, Невінчаного, Беркута і Середи. В 1750 році під Богуславом знаходилися загони Івана Подоляки та Олексія Письменного. В червні 1768 р. Максим Залізняк з смілянським полковником Шилом підійшов до Богуслава. Богуславські осавули Кушнір і Гладкий, Радченко, Червоноященко, що знаходилися на службі у шляхти з своїми підрозділами перейшли на бік Залізняка й відкрили його військам ворота замку. Там він провів нараду із своїми побратимами і сили повстанців розділившись на кілька груп, вирушили в різних напрямках. Богуславське староство в 1775 році переходить в дідичне право польському королю. Він дарує його своєму племіннику Станіславу Понятовському, а той продає його графу Кс. Браницькому в 1785 р. за 4 мільйони злотих (документи оформлено в 1799 р.)
У 1793 році після другого поділу Польщі Богуслав увійшов до складу Росії. З 1796 року місто Богуслав став центром Богуславського повіту. У 1837 році повітові установи були переведені до Канева, Богуслав став заштатним містечком. У 1846 році сталася велика пожежа в Богуславі, в зв’язку з цим він втратив статус міста і входив до складу Канівського повіту як волость. 1863 року місто стало одним з центром підготовки польського повстання в Київській губернії. У післяреформений період на Богуславщині інтенсивно розвивалися капіталістичні відносини. Виникли нові промислові підприємства в місті: суконна та воскобійна фабрики (1866 р.). У 1811-1828 рр.в с. Дибинцях була створена фаянсова фабрика, на якій працювало 105 майстрів-кріпаків. Про дибинецьких майстрів «Русское слово» в 1909році писало, що вони одні з найвправніших майстрів не тільки в Київській губернії, а й у всій Російській імперії. Тут працювали цілі династії майстрів-гончарів, зокрема Масюків.
Прагнучи здобути волю, населення не раз піднімалося на боротьбу проти гноблення. Особливої гостроти вона набула в 1855 році під час Київської козаччини. Саме з Медвина почалось у Канівському повіті селянські заворушення. 13 березня 1855 року селяни зібравшись біля церкви, примусили священика Левицького записати їх у козаки . Одним із активних учасників цього руху був селянин Дорофей Рак, який був висланий до Сибіру. У другій половині ХІХ ст. в Богуславі продовжувала зростати промисловість та торгівля. В 1910 р. тут налічувалося 6 підприємств фабрично-заводського типу. В 1913 році в місті діяли три суконні фабрики, машинобудівний, пивоварно-медовий і цегельний заводи, цукеркова фабрика, три млини. Після встановлення радянської влади, Богуслав в 1919-1923 роках знову став центром Богуславського повіту Київської губернії, з 1923 - Богуславського району.
Під час Визвольних змагань с. Медвин та Ісайки стали одним із центрів антибільшовицького повстання на Богуславщині в 1919-1920 рр. Селяни героїчно захищали своє село від місцевих більшовицьких груп. Героїчна Медвинська республіка 1920 року втримала українську владу всього лише місяць, але показала небачений героїзм, нескореність, прояв віковічного прагнення українців до свободи. Лише кадрова більшовицька дивізія зламала опір селян і оволоділа селами. Загалом більшовики знищили більше 6000 медвинців. На місці страти заручників, порубаних будьонівцями в урочищі Ковтунів лісок, медвинці насипали курган і встановили пам’ятник. Дослідники, вивчаючи вік страчених більшовиками медвинців, відзначили , що переважно це були молоді особи, сильні і відважні, які не побоялися стати на захист своєї землі.
Не обминув Богуславщину і Голодомор 1932 -1933 рр. Повальне вимирання населення почалося у січні 1933 року. Найбільша смертність була в березні-червні і переважала кількість народжень у кілька разів. У Богуславському районі втрати населення від Голодомору становили понад 14%.
26 липня 1941 Богуслав і район окупований німецько-фашистськими загарбниками. 10 лютого 1944 р. , після звільнення с. Іванівки була завершена військова операція по звільненню Богуславського району від німецько-фашистських загарбників. 5379 богуславців полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни.
У вересні 1991 року над приміщенням райвиконкому і міської ради піднято прапор незалежної України. Із Богуславом тісно пов’язані життя і творчість відомих діячів культури. Відоме ім’я художника Алімпія Галика, котрий народився в сім’ї богуславського ремісника в 1685 року, пройшов шлях від простого маляра до керівника іконописної майстерні Києво-Печерської лаври. У Богуславі 14 червня 1807 року народився і провів дитячі роки художник Іван Максимович Сошенко, який відіграв виняткову роль у житті Т.Г.Шевченка. Бував у Богуславі і сам Т.Г. Шевченко в дитинстві (1822 р.) та у зрілому віці (1845 р.). Жив тут і Іван Семенович Нечуй-Левицький. Упродовж 1847-1852 рр. навчався в Богуславському духовному училищі, а згодом вчителював там (1860-1861 рр.). Майже дев’ять років прожила на Богуславщині видатна українська письменниця Марко Вовчок (1885-1893 рр.). Тут вона відновила літературну діяльність, друкувала ряд нарисів про свавілля місцевих багатіїв, спілкувалася з селянами, інтелігенцією. З 1884 р. по 1890 р. здобував освіту в Богуславському духовному училищі Олександр Кошиць, пізніше відомий хоровий диригент, етнограф. Саме в Богуславі формувався світогляд митця, визначилась схильність до хорового мистецтва. Жив і працював на цій землі класик єврейської літератури Шолом-Алейхем (Шолом Рабинович), у 1902 році в Богуславській міністерській школі вчителював український письменник Степан Васильченко.
На Богуславщині налічується 34 пам’ятників історії, культури і архітектури. Серед них – пам’ятки архітектури: «кам’яниця» початку ХУІІІ ст., будинок фабриканта Покраса ХІХ ст., православний храм Троїцької церкви ХІХ ст. Серед пам’яток історії – будинок в якому з 1885р. проживала письменниця Марко Вовчок, в ньому розташований її меморіальний музей, на подвір’ї встановлено погруддя, а в мальовничому селі Хохітва зберігся будинок садибного типу, в якому проживала письменниця в 1887-1893 роках і є пам’яткою архітектури. У Богуславі, в будинку в якому в 1807 році народився і провів дитячі роки художник І.М. Сошенко, в трьох кімнатах знаходиться меморіальний музей художника, на подвір’ї встановлено погруддя знаменитого земляка.
Музей історії Богуславщини, що розташований на вулиці Шевченка, має понад 6000 оригінальних експонатів. На цій вулиці встановлено погруддя Т.Г. Шевченка ( березень 1989 р.), пам’ятний знак Алімпію Галику (2008 р.), пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи (2006 р.) та пам’ятник засновнику міста Ярославу Мудрому (2008 р.). На території педагогічного коледжу в 1989 р. встановлено погруддя І. С. Нечую-Левицькому, а його ім’я присвоєно цьому навчальному закладу. Легендарній Марусі Богуславці в травні 1981 р. також відкрито пам’ятник. Із метою збереження пам’яті і вшанування видатного хормейстера О. Кошиця народній самодіяльній хоровій капелі педагогічного коледжу присвоєно його ім’я. Богуславщина багата і на природні «скарби»: в заповідному урочищі «Турчин ліс», площею - 327 га., ростуть дуб, ялина, модрина, вік яких досягає 100 – 400 років. Живописні ділянки з трав'янистою рослинністю, яка занесена до Червоної Книги України, чергуються з каскадом ставків. Урочище - колишня літня резиденція графів Браницьких. Нащадок графа Ксаверія Браницького граф Ксаверій- Владислав-Олександр-Констянтин-Анджей-Леон Браницький і його дружина Анна з Потоцьких замовили проєкт резиденції італійському архітектору Леандро Марконі, який створив його в 1889-1890 рр. Будівництво було завершене в 1896р. Резиденція Браницьких простояла до 1917 р., і була знищена і розграбована під час революційних подій.
Регіональний ландшафтний парк «Богуславль» створений відповідно до Рішення Київської обласної ради в грудні 2008 р. і знаходиться на березі р. Рось в центрі міста. Тут збереглися популяції реліктового виду – шоломниці високої та малопоширеного в регіоні виду – воронця колосистого. В межах території знаходиться геологічна памятка природи місцевого значення «Відслонення Богуславських гранітів», площею 4 га, створеної в 1994 р. Гора Тотоха поблизу с. Медвин, Київської області є пам'ятником археології й охороняється законом. Ще Тотоху називають: «Відкритий канал», або «місце сили». Така назва пов'язана з існуючим думкою, що на горі є три точки, які вражають своєю енергією і розташовані так, що створюють трикутник. Вважається, що енергія на горі Тотоха може зрівнятися з Алтаєм, Тибетом і Байкалом. Вчені-уфологи стверджують, що це місце є прямим каналом з космосом, про що і свідчить встановлений реріховськой прапор (знак тріади) на вершині, запропонований Реріхом як символ Миру.
Сучасний Богуславський район є аграрно-промисловим, тобто підприємства сільського господарства спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрового буряка та тваринництві, а серед галузей промисловості розвинуті легка та переробна. На території району працює дев'ять промислових підприємств, а також функціонують: ДП «Богуславське лісове господарство», підприємства легкої промисловості — ТзОВ «Богуславський текстиль», ТзОВ «Бавовняно-прядильна фабрика» та ТзОВ «ЮТА-стиль», що були створені на базі колишньої фабрики «Богуславка» ВАТ «Укрхудожпром». Вироби цієї фабрики у свій час були відомі далеко за межами України.
Славиться Богуславщина своїми творчими колективами, співочими гуртами та добре розвиненими клубною і бібліотечною системами. До речі, бібліотечна система району двічі занесена до довідника кращих бібліотек Європи. Нащадки богуславських козаків та медвинських патріотів продовжують славетні традиції рідного краю, захищаючи свободу і незалежність Батьківщини у неоголошеній війні на сході України.
Читати "Моя Київщина" у Facebook