Київщина історична: Миронівський район
«Моя Київщина» продовжує серію розповідей про історію створення районних центрів та міст області під назвою «Київщина історична». Бо хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. На черзі - Миронівський район
Миронівський район — це вже колишній район у південно-східній частині Київській області. Центром району було місто Миронівка. Територія району становить 904 км².
Історія району зберегла багато згадок про визначні події та людей, які їх творили. Під час національно-визвольної війни у 1648 році на території Миронівщини зі своїм військом перебував Богдан Хмельницький.
Т. Г. Шевченко відвідав Миронівщину на канікулах під час навчання в Петербурзькій Академії мистецтв у 1845 році. Багато віршів написалося під час цієї подорожі. Також Шевченко малював портрети селян та краєвиди України коли жив у селі Потоки у панському маєтку . Ще відвідав села Расаву та Карапиші.
Визначною подією вважається заснування цукрового заводу у 1858 році в період падіння кріпосного права та інтенсивного розвитку цукроваріння в Україні. Згідно документів завод належав удільному відомству і орендувався «Товариством Романівських цукрових заводів».
Нинішня залізнична станція «Миронівка» започаткована будівництвом залізничної станції біля села Миронівка у 1876 році.
В селі Потоки в 1898- 1902 році жив та вчителював відомий Український письменник Степан Васильченко ( Панасенко).
7 березня 1923 р. згідно постанови ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Київщини», 14 повітів Київської губернії були замінені на 7 округів, а 247 волостей — на 111 районів, а ще однією постановою «Про новий адміністративно-територіальний поділ України» від 12 квітня 1923 р. було затверджено новий поділ республіки на округи та райони, внаслідок чого утворився Миронівський район, який в свою чергу увійшов до Корсунського округу.
Наступною постановою ВУВЦК від 3 червня 1925 р. «Про ліквідацію губерній і перехід до триступеневої системи управління» був завершений перехід від чотириступеневої (центр-губернія-повіт-волость) до триступеневої (центр-округ район) системи (з 1 серпня 1925 р.). До Київського округу увійшло 25 районів, серед них був Кагарлицький район, до складу якого і увійшла територія колишнього Миронівського району.
Потім було перейменування округів в області.
З 2 серпня 1948 року до 1962 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про увічнення пам'яті заступника голови Ради Міністрів Української РСР В. Ф. Старченка» Миронівський район Київської носив назву Старченківський.
Ще були постанови про укрупнення та розукрупнення сільських районів Української РСР, згідно яких то ліквідовували, то знову створювали райони¸в тому числі, й Миронівський.
Основними сферами діяльності підприємств району є торгово-посередницька діяльність, будівельно-ремонтні роботи, виробництво промислової продукції, галузь громадського харчування та сфера побутового обслуговування, вирощування сільгосппродукції, продукції птахівництва та тваринництва.
На теренах району збереглися та фукціонують такі історичні пам’ятки, меморіали, пам’ятні дошки та кургани-насипи:
Храм Різдва Богородиці (1779-84 рр., с. Тулинці).
Храм Покрови Пресвятої Богородиці (1904—1911 рр., с. Македони).
Свято-Михайлівський храм (1863 р., с. Шандра).
Храм Різдва Богородиці (1910 р., с. Владиславка)
Храм Різдва Богородиці (1906—1907 рр., с. Зеленьки, перенесена)
Свято-Михайлівський храм (1908 р., с. Козин).
Свято-Миколаївський храм (1752 р., с. Росава) (церква згоріла 11 липня 1995 року)
Меморіал радянським воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Ходорів)
Меморіал радянським воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Малий Букрин)
Меморіал радянським воїнам та місцевим мешканцям, які загинули та були розстріляні під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Юхни)
Пам'ятник на братській могилі воїнів Червоної Армії, які загинули під час оборони с. Юхни в липні 1941 р. від німецько-фашистських загарбників (с. Юхни)
Меморіальна дошка Приймаку Іванові Кузьмовичу — командиру партизанського з'єднання ім. В. І. Чапаєва (с. Юхни)
Дерев'яний вітряний млин (поч. ХХ ст., с. Яхни
Кургани або Козацькі могили (с. Грушів)
Кургани або Козацькі могили (с. Юхни)
Миронівська земля народила багатьох видатних особистостей. Серед них:
Василь Батура (1912—1991 рр.) — Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства, працював прокурором Миронівського району, пізніше головою колгоспів — ім. ХХІІ з'їзду КПРС (с. Маслівка) та ім. О. Г. Бузницького (м. Миронівка).
Петро Борисенко — Герой Соціалістичної Праці, заслужений агроном України, головний агроном колгоспу ім. ХХІІ з'їзду КПРС (с. Маслівка)
Олександр Бузницький — Герой Соціалістичної Праці, нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, очолював колгосп імені Жданова (нині СТОВ ім. О. Г. Бузницького).
Анатолій Даниленко — академік Української Академії наук національного прогресу, доктор економічних наук, нагороджений орденами «Знак Пошани», Святого Нестора — літописця, «За заслуги» ІІІ ступеня, а також Золотою та двома Срібними медалями ВДНГ СРСР. Народився в с. Карапиші.
Григорій Денисенко — доктор наук, професор, член кореспондент АН УРСР, Заслужений діяч науки і техніки України, Герой Соціалістичної Праці, ректор Київського політехнічного інституту. Народився в с. Ходорів.
Василь Ремесло — двічі Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки України, Академік АН СРСР і ВАСГН, Лауреат Ленінської і Державних премій СРСР і УРСР, перший директор Миронівського науково-дослідного інституту насінництва і селекції пшениці.
Своєрідними символами Миронівки стали хліб і вода, адже вона відома пшеницями селекції місцевого інституту насінництва і селекції пшениці та цілющими радоновими джерелами, на яких базується лікувальний процес у водолікарні – комунальному закладі Київської обласної ради « Обласна лікарня відновного лікування». Спеціалізація радонової водолікарні - це реабілітація і фізіотерапевтичні послуги для дорослих, лікування захворювань опорно-рухового апарату та периферичної нервової системи, особливо неврологічних проявів остеохондрозу хребта, сердечно-судинної системи, шкіри та статевої сфери.
17 липня 2020 року район було ліквідовано внаслідок адміністративно-територіальної реформи.
