Київщина на старті передвиборчої кампанії: чому нас чекає не лише цікавий перебіг виборів, але і післявиборчого життя

Нинішня виборча кампанія обіцяє бути досить цікавою,  тим паче, що Київщина має свою специфіку

Київщина на старті передвиборчої кампанії великою мірою повторює загально-національну тенденцію розчарованості у партії «Слуга Народу». В першу чергу через низьку активність обраних депутатів-мажоритарників. Тут з усіх округів, лише один Микола Бабенко виграв мажоритарний округ не від «слуг», а від власної партії «Біла Церква разом».

Як і в інших областях, новообрані «слуги» мало з’являються на округах, не ведуть активної кампанії (за винятком Олександра Дубінського, який все одно більш зосереджений на національному порядку денному, а не на локальному). Проте, на відміну від інших областей, де активно проявляються локальні політичні проекти, або національні «франшизи» (на кшталт «За майбутнє», «Рідний дім», «Пропозиція» тощо), в Київській області таких проектів потужно не проявилось. І наразі ті голоси, які в інших областях перетікають у такі «локальні проекти», в Київській області,  або пішли до тих, хто «не визначився», або перерозподіляються по старих партіях. Таким чином можна спостерігати зростання «Батьківщини» в сільських територіях, «Євросолідарності» в більш урбаністичних.

Тут варто відмітити, що ці голоси – це не стільки голоси «ЗА» певну партію, скільки голоси «проти» інших. А такі голоси – категорично нестабільні. Просто тому, що якщо виборець голосує за вас тому, що він готовий проголосувати да будь-кого, аби не за «Слуг»/«ПЄС»/«ОПЗЖ», то він, залишаючись вірним ідеї ПРОТИ кого він голосує, легко змінює позицію щодо того, ЗА кого він проголосує.

Таким чином, місце для нових сил, локальних сил, та різного роду франшиз на Київщині навіть більше, аніж в інших областях, де відповідні ніші зайняли інколи по декілька проектів (як, наприклад, в Чернівцях, де разом з франшизою «Пропозиції», з’явився локальний проект «Альтернатива»).

Ще однією важливою частиною мотивації виборців (і тут Київщина цілком в національному тренді) – бажання обирати людей і категоричне несприйняття «партійної» системи виборів. Відповідно, перед голосуванням, виборець буде якщо не вивчати, то, принаймні дивитися на прізвища. І обирати тих, хто йому більше подобається. Відповідно і партію. Незалежно від мотивації, через яку обирається той, чи інший кандидат, від його особистості залежить більш ніж багато. Тож, залучення поважних людей до лав кандидатів стає основною задачею будь-якої партії. І тут виникає нова проблема. Справа в тому, що діюча система виборів гарантує прохід лише першій людині зі списку. Тобто основному інвестору. Результат решти може бути цілком випадковим. Тобто кандидат не отримує не те, щоб гарантії успіху, а навіть більш-менш пристойної імовірності.

Внаслідок цього, багато хто з реально впливових гравців відмовляється від участі у виборах, розраховуючи недорого скупити тих більш-менш випадкових людей, що опиняться при мандатах. Все це гарантує дуже цікавий перебіг не лише виборів, але і післявиборчого життя. Особливо часу, коли «лідери» партій зрозуміють, що «їх депутати» перестали бути «їх депутатами», хоча і залишились у складі відповідних фракцій.

Єдине, про кого можна говорити більш-менш чітко – це про голову ОТГ. «Середній» голова ОТГ – це, наразі, людина, яка скористалась грошима, що отримала в наслідок децентралізації. На ці гроші в містечках було вирішено багато нагальних проблем, а також побудовано/відремонтовано парки, дитячі/спортивні майданчики та іншу інфраструктуру відпочинку. А в деяких ОТГ навіть почали ремонтувати «підземну» частину міста – каналізацію, водогони тощо. В кожного міста свої особливості. Але всюди є ремонти. І тепер, міські/сільські голови, які вирішили безліч дрібних і великих міських проблем. Саме вони, вочевидь будуть підтримані на посади голів. І лише там, де є потужна опозиція або голова фізично більше не хоче чи не може (наприклад за станом здоров’я, або через вік) працювати, буде активна боротьба за посаду голови.

І наостанок. На цих виборах, КОЖЕН голос за кандидата в депутати реально важливий. І хто виграє від партійного списку буквально залежить від кожного голосу. Тож, якщо ви хочете, щоб саме ВАШ представник опинився у раді, то голосуйте. Вибори виграє тільки той, хто на них ходить.

Андрій Єременко, соціолог, засновник дослідницької компанії ActiveGroup