Київщина пам’ятає: Євген Синявський із Таращі загинув на Донеччині
Стрілець-снайпер 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч 2167 Євген Синявський загинув 5 липня 2022 року поблизу селища Новолуганське Донецької області внаслідок отриманих поранень, несумісних із життям
Євген Синявський народився в місті Тараща 22 січня 1993 року. Навчався в середній школі №2, а після 9-го класу вирішив опанувати професію кухаря в Богуславському ПТУ. Любив інколи готувати вдома, практику проходив у Залізному Порту (готував обіди відпочивальникам). Згодом поїхав на роботу до Києва та працював кухарем у "Пузатій хаті".
Строкову службу Євген проходив поблизу Одеси: прослужив у військах зв’язку півтора роки. 24 лютого ввечері він уже був у Білій Церкві, де формувалися військові батальйони та частини, що відправлялися на фронт. Їхній батальйон брав участь у боях за визволення Київщини, зокрема села Демидів.
На початку травня Євген востаннє приїздив додому (на два дні побачитися з рідними), а 5 липня загинув. Ворог обстріляв позиції батальйону Євгена в Бахмутському районі, біля населеного пункту Новолуганське, касетними боєприпасами. Євгена та його побратима Сашу важко поранило. Саші посікло осколками ноги, а Євген отримав поранення руки та грудей. Побратим Саша ще підхопився на поранених ногах, аби допомогти Жені, але було вже пізно...
У родині Синявських два сини захищали Вітчизну. Старший брат Віталій брав учать в АТО, служив у Слов’янську. Непроста служба далася взнаки – Віталій важко захворів. Спочатку лікувався в Києві, згодом поїхав до Італії, але його так і не врятували. Через хворобу передчасно пішов із життя батько, померла бабуся. Мама залишилася з малолітнім сином Олегом та стареньким батьком. Жінка бідкається:
Було нас семеро в хаті, тепер лише троє.
Вона віддала Батьківщині
найдорожче, що мала, – своїх синів.
У Жені залишився добрий та вірний товариш – двоюрідний брат Іван, із яким часто ходили по гриби, знали найкращі грибні місця, любили займатися риболовлею. Він згадує про Героя так:
Я скажу так, що Женя був скромними хлопцем і якби він був живий, він би не дуже хотів, щоб про нього писали.
Ось такі скромні та непоказні, сміливі та віддані сини та доньки України тримають над нами небо, кладуть свої молоді життя на вівтар свободи та незалежності України.
Вічна та вдячна пам’ять герою!
