Київщина пам'ятає: бійці, що полягли в бою за Авдіївку – Олександр Тищенко, Дмитро Гура, Олесій Вовченко, Василь Путаненко

Сьогодні, 13 квітня, минає четверта річниця з того страшного дня, коли чотири Герої Київщини, обороняючи наш із Вами мир, потрапили під безбожний обстріл російськими військовиками українських позицій і загинули на місці

Тищенко Олександр Миколайович

Він народився 12 червня 1977 року в селі Мигалки Бородянського району, а проживав у смт Бородянка. Одружився, у 2010 році в подружжя з'явилася донечка. До війська Олександр Тищенко пішов із перших днів війни добровольцем. Був солдатом 1-го відділення зенітного артилерійського взводу 1-ї роти охорони зведеного загону "Дика качка" Повітряних сил ЗСУ. Відтак, відряджений у зону бойових дій з 40-ї бригади тактичної авіації.

13 квітня 2015 року під час одного з обстрілів терористами українських позицій (опорний пункт "Зеніт") поблизу Авдіївки уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з набоями в бліндажі. Від вибуху Олександр миттєво загинув. Його впізнали за експертизою ДНК і 23 вересня 2015 року поховали в рідному селі.

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Герой був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Гура Дмитро Іванович

Він народився 18 березня 1988 року в місті Узин Білоцерківського району Київської області, де згодом закінчив загальноосвітню школу №1. У 2006 році Дмитро Гура - випусник Білоцерківського професійного ліцею за спеціальністю "слюсар з ремонту автомобілів".

Строкову військову службу проходив у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних Сил України. 1 серпня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України, де служив номером обслуги 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України.

А з 5 листопада 2014 року Дмитро Гура був у складі зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України "Дика качка". Відтак, Герой брав участь в антитерористичній операції на сході України під позивним "Старий".

13 квітня 2015 року під час чергового обстрілу українських позицій на опорному пункті "Зеніт" поблизу міста Авдіївка Донецької області уламок снаряду 120-міліметрової міни влучив у ящики з боєприпасами в бліндажі, де перебували військовослужбовці. Унаслідок вибуху загинуло 5 бійців зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України "Дика качка", серед них і солдат Дмитро Гура. Упізнання тіла проводилося за експертизою ДНК. 12 серпня 2015 року Героя поховали на Новому міському кладовищі в Узині.

Дмитру Гурі присвоєно нагрудний знак "За взірцевість у військовій службі" III ступеня (НГШ), а також уже посмертно відзнаку за "За оборону Донецького аеропорту".

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Герой нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Спільним розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації та Білоцерківської районної ради від 12.10.2015 року № 585/07-о для увічнення пам'яті мешканців району, які віддали життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність України прийняте рішення про занесення імені Дмитра Гури до Книги почесних громадян Білоцерківського району "Золотий фонд району" (посмертно).

У жовтні 2015 року в місті Узин на будівлі загальноосвітньої школи №1, де навчався Дмитро Гура, йому відкрито меморіальну дошку. Також 5 травня 2016 року його ім’я було увічнене на пам’ятній дошці загиблих під час проведення антитерористичної операції на сході України випускників Білоцерківського професійного ліцею.

На Алеї пам’яті, що розташована на території 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України в місті Васильків встановлено меморіальний знак Дмитру Гурі.

Вовченко Олексій Анатолійович

Він народився 16 березня 1976 року в селі Дибинці Богуславського району. Там і закінчив загальноосвітню школу. Був мобілізований до лав Збройних Сил України, де служив водієм-номером обслуги 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. У складі зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України "Дика качка" Олексій Вовченко брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Загинув 13 квітня 2015 року поблизу міста Авдіївка Донецької області від вибуху боєприпасів у бліндажі, у який влучив уламок снаряду 120-міліметрової міни. Упізнання тіла Олексія Вовченка проводилося за експертизою ДНК. У серпні 2015 року похований на кладовищі рідного села.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

На території 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України в місті Васильків на Алеї пам’яті встановлено меморіальний знак Олексію Вовченку.

Путаненко Василь Миколайович

Він народився 8 червня 1976 року в селі Кузьминці Кагарлицького району, де й закінчив 8 класів середньої школи. У 1994 році Василь Путаненко – випускник професійно-технічного училища №28 міста Ржищів за спеціальностями "тракторист-машиніст широкого профілю" та "водій автомобіля".

У 1994-1996 роках Василь Путаненко проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Він служив у військовій частині Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, що була розташована на авіаційній базі Багерового (Ленінський район Автономної Республіки Крим).

У 1996-2003 роках працював трактористом у колективному сільськогосподарському підприємстві "Славутич" у рідному селі, а після ліквідації господарства – у фермерському господарстві "Вікторія" в селі Великі Пріцьки.

Також Василь Путаненко був машиністом-бульдозеристом у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Кузьминецький цегляний завод", а з грудня 2011 року – охоронцем у Приватному акціонерному товаристві "Кондитерська фабрика "Лагода" (місто Кагарлик). Був одружений із Путаненко Ольгою Миколаївною.

4 серпня 2014 року Кагарлицьким районним військовим комісаріатом Київської області мобілізований до лав Збройних Сил України, де служив номером обслуги 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Із 6 квітня 2015 року, у складі зведеного загону Повітряних Сил Збройних Сил України "Дика качка", брав участь в антитерористичній операції на сході України.

13 квітня 2015 року під час одного з обстрілів терористами українських позицій (опорний пункт "Зеніт") поблизу Авдіївки уламок снаряду 120-мм міни влучив у ящики з набоями в бліндажі. Від вибуху сержант Василь Путаненко загинув на місці. Упізнання тіла Героя проводилося за експертизою ДНК. 12 вересня 2015 року Василь Путаненко похований на кладовищі села Кузьминці.

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

15 грудня 2015 року на будівлі загальноосвітньої школи, де навчався Василь Путаненко, йому відкрито меморіальну дошку. Ім’ям Героя названі вулиці в місті Кагарлик та в селі Кузьминці. У місті Васильків на території 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України на Алеї пам’яті встановлено пам’ятний знак Василю Путаненку.