Київщина пам'ятає: боєць 72-ої ОМБР ім. Чорних запорожців Олександр Шкурко

Сьогодні, 5 серпня, Київщина вшановує пам'ять Героя, який до останнього стояв за Україну та заплатив за наш мир своїм життям, артилериста 72-ї окремої механізованої бригади, Шкурко Олександра Вікторовича

Він народився 7 лютого 1979 року в Краснопіллі на Сумщині, там і пішов до загальноосвітньої школи. Після її закінчення вирішив стати військовим і вступив до Інституту артилерії при Сумському державному університеті. У червні 2000 року отримав диплом за спеціальністю "Інженерна механіка", погони лейтенанта і разом із зірочками направлення в місто Біла Церква до 229-го механізованого полку на посаду командира артилерійського дивізіону.

У вересні 2003 року був призначений командиром артбатареї 72-ї бригади, а у 2005 році – начальником штабу, першим заступником командира артдивізіону 55-ї окремої бригадної артилерійської групи 72-ї ОМБр. У грудні 2012 року Олександр отримав призначення на посаду старшого помічника начальника артилерії. Пізніше був старшим помічником начальника штабу бригадної артилерійської групи.

З 1 травня 2014-го майор Шкурко брав участь у бойових діях – під Авдіївкою, Сонцевим, Сніжним. 26 липня в районі населених пунктів Григорівка і Тарани його машину було обстріляно, і важкопоранений Олександр потрапив до полону проросійських бойовиків. З ним у машині перебували ще дві особи – рядовий, якого у серпні 2014 обміняли на одного з бойовиків і капітан Анатолій Романчук, який помер у лікарні міста Сніжне. Олександр перебував у тій же лікарні – у нього було важке поранення черевної порожнини, опіки 30% поверхні тіла. У бійця була висока  температура і сильні болі, проте лікування як таке було відсутнє. 5 серпня важкопораненого Олександра бойовики забрали з лікарні під приводом переводу в "комендатуру" міста Сніжне, відвезли на сповідь і стратили. Так Київщина втратила ще одного Героя, що до останнього боровся за Батьківщину.

Військовий був похований на околиці Сніжного. Пізніше поховання відшукали волонтери гуманітарної місії "Чорний тюльпан".

На зв'язок з дружиною Олександра виходили представники "ДНР" та пропонували обмін, в тому числі й після смерті Олександра. Дружина зверталася вже у всі інстанції, однак, за її словами, не отримала ніякої допомоги.

10 грудня 2015 року в Білій Церкві на алеї Слави кладовища "Сухий яр" відбулося перепоховання бійця.

Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", Герой нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.

Взимку 2016 року Олександру Вікторовичу було присвоєно військове звання – підполковник.

4 травня 2016 на фасаді Краснопільської школи І-ІІІ ступенів загиблому було відкрито меморіальну дошку.