Київщина пам'ятає: боєць 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Володимир Козак

Цими днями українці вшановують пам'ять кіборгів – сміливих бійців, які полягли під час захисту Донецького аеропорту. Оборона старого та нового терміналів летовища почалася 26 травня 2014 року й тривала 242 дні. Бої за аеропорт стали свідченням героїзму та незламності українських військових, адже весь цей час наші бійці мужньо обороняли позиції і до останнього протистояли ворогу. Серед хоробрих захисників України був і житель Київщини – Козак Володимир Миколайович

Він народився 12 квітня 1968 року в селі Мала Антонівка Білоцерківського району. Там провів своє дитинство й у 1983 році закінчив загальноосвітню школу. У 1983-1986 роках навчався у Володарському середньому професійно-технічному училищі, після закінчення якого проходив службу в армії на Закарпатті в прикордонних військах. Після повернення Володимир працював водієм-машиністом у Білоцерківському ШЕУ, а також верстатником на меблевому виробництві.

28 серпня 2014 року чоловіка мобілізували. Старший солдат з позивним "Козак" проходив службу на посаді старшого водія 9-ої роти, 3-ого батальйону, 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. У ніч проти 14 січня 2015-го року він з боєм прорвався в Донецький аеропорт на підмогу своїм товаришам. Йому вдалося пережити газову атаку. 16 січня під обстрілом терористів він сам утримував позицію майже добу до прибуття підмоги.

Дочка бійця Ольга Безносікова в інтерв’ю виданню «Gazeta.ua» розповідала: «У ніч із 13 на 14 січня разом з іншими хлопцями з боєм прорвалися в Донецький аеропорт. За кілька днів подзвонила батькові й кажу: "Слава Україні!". Не відповів на привітання, тільки говорить: "У нас все дуже погано". Розповів, що їх сильно обстрілюють, техніки не вистачає. На прощання сказав: "Не знаю, чи доживемо до ранку. Якщо подзвоню, значить – вистояли". Всю ніч із мамою молилися, а вранці пішли до церкви. Батько таки зателефонував. Майже тиждень після цього дзвонив двічі на день – уранці та ввечері. Просив, щоб новинам не вірили. "От сьогодні передали, що за ніч трьох наших хлопців убили, – розповідав. – Та зараз біля мене десятеро вбитих лежать". Говорив тихо через гази, якими їх труїли. Востаннє, вранці 20 січня, від нього почула: "Скоро має прийти підмога й нас вивезуть". Після цього зв'язок пропав. Увечері з новин дізналася, що аеропорт підірвали вдруге».

Володимир двічі був поранений в руку, та коли вивозили поранених, залишився в аеропорту. «На похороні дізналася, що в Пісках, перед від'їздом в аеропорт, батька поранило в руку. Нам про це нічого не казав. Мав їхати в госпіталь, але не зробив цього. В аеропорту його ще раз поранило в ту ж руку. Один хлопець розповів: "За кілька днів до вибуху звідти забирали поранених. Дав твоєму батькові потримати свій автомат і сказав: "Зараз загрузимо важкопоранених, а тоді й ви заскочите". Не встигли всіх погрузити, як почали обстрілювати. Машина поїхала, аби хоч когось врятувати. Батькові твоєму кричав, щоб заскакував. Та він з місця не рушив. Так і залишився стояти з моїм автоматом"», – поділилася дочка Героя.  

20 січня Володимир Козак загинув після другого вибуху у новому терміналі. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК. Воїна поховали 17 квітня в Малій Антонівці. 

Указом Президента України № 461/2015 від 31 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Герой був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), а також нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). Окрім того, почесною медаллю 122 Окремого Аеромобільного батальйону, відзнакою командира 80 ОДШБр, медаллю за жертовність і любов до України.

Міською Радою чоловікові присвоєно звання — почесний громадянин Білоцерківського району. Спільним розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації та Білоцерківської районної ради від 12.10.2015 року № 585/07-о для увічнення пам'яті мешканців району, які віддали життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність України прийняте рішення про занесення імені Козака Володимира Миколайовича у Книгу почесних громадян Білоцерківського району "Золотий фонд району" (посмертно).

У пам'ять про загиблого встановлено меморіальні дошки у центрі міста Біла Церква, у військовій частині міста Львів, та в рідному селі АТОвця.