Заповідники та музеї Київської області: чого бідні – бо дурні, чого дурні – бо бідні
«Моя Київщина» вирішила розібратися, як насправді йдуть справи у різноманітних закладах культури, парках та заповідниках Київщини і чому найкращі з них не працюють на благо області
Київщина – природньо, історично, етнографічно та археологічно багатий регіон України, про що свідчать артефакти численних музеїв, флора та фауна заповідних місць та парків області
У доброго господаря все має давати прибуток: і земля, і воли, і корови. І навіть кури не мають нестися у сусіда, бо ж їдять і шкоду роблять удома.
А вже з цього прибутку можна спланувати і сякий-такий ремонт, і покупку справити, і дещо припасти назавтра. Такий закон життя. Але в житті якраз трапляється все навпаки.
От має нині на балансі, тобто, на господарстві, Київська обласна рада такі заклади культури:
КЗВО КОР «Академія мистецтв»
КЗ КОР «Київські обласні курси підвищення працівників культури»
КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для дітей»
КЗ КОР «Київська обласна бібліотека для юнацтва»
КЗ КОР «Київська обласна музично-театральна бібліотека»
Вишгородський історико-культурний заповідник
КЗ КОР «Меморіальний музей-садиба І.С. Козловського»
КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей»
КЗ КОР «Яготинський історичний музей»
КЗ КОР «Ржищівський археолого-краєзнавчий музей»
КЗ КОР «Меморіальний музей К.Г. Стеценка»
КЗ КОР «Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»
КЗ КОР «Київський обласний археологічний музей»
Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини
КЗ КОР «Київський обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи»
КП КОР «Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім..П.К.Саксаганського»
КП КОР «Симфонічний оркестр «Академія»
І всі ці заклади існують та працюють на кошти з обласної казни.
Про деякі з цих закладів, а саме, про Київський обласний музично-драматичний театр ім. П.К. Саксаганського наше видання писало свого часу, як про арену запеклих боїв за керівну посаду та за можливий канал відмивання грошей з обласного бюджету.
Слід зауважити, що крім підпорядкованих облраді закладів культури, на території області у складі 74 музеїв функціонують також музеї районного підпорядкування. Серед них варто згадати музей села Медвин нині Білоцерківського району, який існує радше на папері. Приміщення музею аварійне, експонати зберігаються невідомо де, але це не заважає директору музею котрий рік поспіль отримувати заробітну плату. На прохання розповісти про цю ситуацію, директор скромно відмовчався. Згідно останньої інформації, нове керівництво ОТГ запросило екперта для оцінки стану приміщення та можливості ремонтних робіт. Тобто, справа зрушила з мертвої точки. Подібний приклад можна навести і про Макарівський краєзнавчий музей, всередину якого так і не вдалося потрапити нашому кореспонденту, позаяк в звичайний робочий день музей був закритий. Двері підпирали порожні пляшки від спиртного та купи сміття, а комуністична символіка на обдертих стінах справила гнітюче враження навіть без огляду внутрішнього начиння музею.
В тому, що ще багато закладів культури області мають такий жалюгідний стан винне як місцеве керівництво, яке не дбає про духовний розвиток населення, так і вищестоячі органи керування, у яких, як завжди, «руки не доходять»...
Але мова сьогодні йтиме не лише про це. На теренах області є й сучасні, чудово облаштовані парки відпочинку, як, наприклад парк «Острів сакур» у Володарці, тюльпановий «Добропарк» у Мотижині на Макарівщині, (але це приватні володіння!), а також цілі заповідні комплекси, як от Національний природний парк «Залісся», що більш як півсторіччя був закритим від громадськості колючим дротом по периметру. І хоча нині він офіційно є природним парком, але фактично – залишається президентською резиденцією, лісомисливським господарством, яке знову ж таки не приносить ніякого прибутку в бюджет області, на землях якої воно й розкошує.
Варто згадати також про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав».
Наразі Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»– один з найбільших провідних наукових та культурно-освітніх закладів України. Статус національного закладу йому присвоєно Указом Президента України від 01.06.1999 р. № 598/99. Заповідник заснований на базі комплексу визначних пам’яток історії та культури, різноманітних музейних колекцій, що мають велике історичне й художнє значення. До складу заповідника «Переяслав» входять 371 нерухома пам’ятка історії та архітектури українського народу: Михайлівський собор та Спаська церква ХІ ст.; національного значення: Вознесенський собор (1696-1700 рр.), Переяславський колегіум (1753 р.), дзвіниця Вознесенського собору (1776 р.), Михайлівська церква (1666 р.), дерев’яна козацька церква (1606 р.), будинок А. Й. Козачковського (1820 р.), де в 1845 і 1859 роках жив Т. Г. Шевченко. У складі заповідника діють 26 тематичних різнопрофільних музеїв: церкви, колишні міщанські та поміщицькі будинки, селянські хати, а в їхніх фондах зберігаються близько 170 000 експонатів.
Питання: чому комлекс, територіально та історично належний області, працює не на її благо, тобто, не стоїть на балансі обласної ради, і відповідно, не приносить прибутку безпосередньо в обласну казну?
Те ж саме питання стосується ще однієї обласної перлини – державного дендрологічного парку Національної академії наук України «Олександрії».
Парк розташований у північно-східній частині Правобережного лісостепу, за 80 км на південь від Києва на північно-західній околиці міста Біла Церква. Це найбільший (400га) архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні, який знаходиться на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків. Парк було створено понад 200 років тому родиною великого землевласника, графа Франциска Ксаверія Браницького, як предмет родинної гордості та магнатської величі. Нині колекція парку налічує близько 2500 видів, різновидностей та форм рослин.
«Олександрія» — зразок ландшафтного парку з елементами романтизму та сентименталізму. На території парку знаходиться 11 ставків.
Історія парку тісно пов’язана з історією Білої Церкви. «Олександрію» у різні роки відвідували Г.Р. Державін, О.С. Пушкін, Т.Г. Шевченко, Адам Міцкевич та сотні інших видатних людей минулих століть.
Коли парк створювали меценати Браницькі, вони й гадки не мали, що він не приноситиме дивіденди їхній вотчині – Білій Церкві.
Це немов у паршивенького господаря: півгороду взяв та й засіяв ниву чужий дядько, дарма, що господар є власником земельки. А врожай дядько збере, бо він дужчий...
