#

Коли на Київщині з’явиться своя партія

10.05.2017 07:25
Коли на Київщині з’явиться своя партія

Як показали останні вибори до об’єднаних територіальних громад, на місцевому рівні майбутнє – за регіональними партіями. Єдина проблема – у столичному регіоні таких проектів до сих пір не існує

У звичайного українця, який щодня дивиться загальноукраїнські канали, читає центральні газети та Інтернет-ЗМІ, може скластися стійке враження, що політичне життя в Україні вирує лише навколо Києва, а всі події обмежені периметром урядового кварталу. Де-не-де у ЗМІ з’являються повідомлення про події в регіонах, але фактично, мова йде не про загальний стан ситуації в тих чи інших областях чи районах, а про ситуативні події, як-то пожежі, ДТП, стрілянини тощо. Медійно все політичне життя в Україні крутиться навколо п’ятірки «топ-партій» та двох десятків політиків та «експертів». А далі – немов випалена земля…

Тим часом, на місцях продовжують жити своїм життям: відбуваються вибори до об’єднаних територіальних громад, обговорюються «спущені з гори» реформи. Утім, схоже, що в Києві на це навіть не зважають. Так, поза увагою ЗМІ лишається створення локальних політичних проектів на місцях, яких з кожним роком потроху стає все більше. Зрозуміло, що переважна кількість з них є суто кишеньковими, ручними проектами. Тим не менш, навколо деяких з них справді об’єднуються місцеві «еліти» та громади.

Чи не першою спробою створення суто локального регіонального проекту стала партія «Єдність» тодішнього мера Києва Олександра Омельченка, яка позиціонувала себе як суто столична політична сила. І регулярно потрапляла у Київську міськраду. Щоправда пізніше, франшизу на цей бренд почали брати в інших регіонах України зі змінним результатом…

З останніх яскравих прикладів регіональних проектів варто виділити партію «Вінницька Європейська стратегія», яку пов’язують з чинним прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом. На місцевих виборах 2015 року ця партія виборола перше місце у Вінницькій міськраді. Вочевидь, цей проект розрахований на те, щоб в майбутньому стати «прототипом» загальноукраїнського проекту, у разі якщо Гройсман все ж таки вирішить вийти з-під президентського крила.

Впливовим регіональним політпроектом стала партія «Єдиний центр» на Закарпатті. Створена ще за часів президентства Віктора Ющенка тодішнім головою Адміністрації Президента Віктором Балогою, попри адмінресурс політсила так і не змогла стати загальноукраїнською силою, і в подальшому зосередилася на роботі у закарпатській «вотчині» сім’ї Балог. У 2015 році ЄЦ зайняв перше місце у Закарпатській облраді, набравши майже 30 відсотків голосів. А на виборах до Іршавської ОТГ, які сталися 30 квітня цього року, партія Балог знову виборола перше місце.

Чудово себе почуває на Хмельниччині і партія місцевих латифундистів, колишніх регіоналів та нинішніх власників мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» Герег - «За конкретні справи». На місцевих виборах 2015 року вони теж перемогли і зараз активно працюють по ОТГ у цій області.

Схожий політичний проект створено на Черкащині, де активно діє політична партія «Черкащани», яку пов’язують з колишнім нардепом від БЮТу Анатолієм Семиногою. У 2015 році вони посіли друге місце на виборах до Черкаської облради, а на нещодавніх виборах до Шполянської ОТГ взагалі показали найвищий результат. Існують свої регіональні проекти на Полтавщині, зокрема варто виділити кременчуцьку партію «Поруч», а також полтавську політсилу «Рідне місто». Подейкують, що скоро локальний проект з’явиться і на Сумщині, яким буде заправляти одіозний екс-регіонал Андрій Деркач.

Утім, картинка регіональних проектів не була б повною без згадки ще кількох проектів. Так, протягом останніх трьох років в Україні відбулося становлення трьох квазі-регіональних політичних сил, які перетворилися на притулок для колишніх «регіоналів», скандально відомих магнатів та представників старої «совкової» партійної номенклатури. Йдеться про:

  • «Наш край», який контролюється напряму з Банкової і є противагою для «Опоблоку» на місцях в центральних та південно-східних областях України;
  • «Відродження», яка фактично є форпостом харківського клану «регіоналів» на чолі з мером обласного центру Геннадія Кернеса та керується чинним нардепом, екс-регіоналом Віталієм Хомутинником. Франшиза на «Відродженя» є у закарпатського екс-регіонала Михайла Ланя;
  • «Аграрна партія», яка також є технічним проектом Банкової та майданчиком для потрапляння у владу великих латифундистів та їх людей в місцеві ради.

Утім, якщо говорити про ситуацію на Київщині, то у регіоналів під вивіскою «Наш край» та «Відродження» особливих успіхів не спостерігається. Саме тому тут активно просувають «Аграрну партію», яка фактично перетворилася на бізнес-проект очільника обласного осередку АПУ Олега Корбана, який не має жодного стосунку до столичного регіону і з’явився на Київщині лише в 2014 році, коли його було призначено заступником голови Київської облдержадміністрації Володимира Шандри. Останній приклад піар-технологій за участі «Аграрної партії» - суботні святкування з нагоди відзначення дня міста Тетієва, які проходили під вивіскою цієї політсили. Розрахунок АПУ зроблено на те, щоб на неї «повелися» селяни, яким пообіцяють допомогу та гроші місцеві латифундисти.

Фактично ж відстоювати інтереси обласної громади на Київщині – нікому. І це прекрасно розуміють місцеві активісти, які не хочуть іти в технічні проекти, де треба грати під «дудочку» влади. Також, не мають вони жодної гарантії і у так званих топ-партіях. Адже великі партії неодноразово «зливали» своїх людей на місцях. Так, усі чудово пам’ятають історію, коли на місцевих виборах 2010 року тодішній голова Київського обласного осередку «Батьківщини» Володимир Майбоженко «клонував» свою політсилу та фактично продав її «Партії регіонів».

Майже аналогічна історія відбулася на місцевих виборах 2015 року, коли в останній момент з виборів до облради знявся «Народний фронт». В результаті цього велика кількість політиків з Київщини опинилися «за бортом». Знаючи специфіку української політики, немає жодних гарантій, що на найближчих виборах до об’єднаних громад на Київщині не буде використано такі ж фінти.

Є й інша проблема – наявність імперативного мандату: будь-який «бідний родич», який пройде до тієї чи іншої ради за списками якоїсь відомої політсили, у будь-який момент може бути позбавлений депутатського мандату центральним партійним органом, якщо його дії підуть у розріз з «генеральною лінією» партії.

Озброєний той, хто може себе захистити партійно й структурно. Іншими словами, негативний досвід з анулюванням списків, позбавленням депутатських мандатів (до речі, цю процедуру вже активно використовують деякі політичні сили на місцях), вимагає від «представників громад» нового підходу для участі у виборах.

Вочевидь, чи не найкращий механізм для цього стало б створення нового регіонального політичного проекту, який би опікувався виключно питаннями Київської області, і в якій не було б випадкових «варягів». У іншому випадку, за результатами чергових виборів Київщина ризикує отримати «стару пісню про головне»: чергові політичні ігри між старими можновладцями, які по п’ятому колу стають депутатами в місцевих радах, штучно заморожуючи політичне життя столичного регіону.

 

Читати "Моя Київщина" у Facebook