#

Концесія Білоцерківводоканалу: як велика афера почалась з маленької брехні

19.02.2020 06:00
Концесія Білоцерківводоканалу: як велика афера почалась з маленької брехні

Про концесіонера «ТОВ Білоцерківвода» говорили і писали дуже багато. Різні мас-медіа розбиралися в історії концесії, її доцільності, якості водопостачання тощо. Приводів для цього було не мало: місцеві жителі неодноразово висловлювали обурення через неякісне та «золоте» водопостачання, а численні підприємці скаржилися на те, що концесіонер поводить себе абсолютно нецивілізовано та неправомірно по відношенні до представників бізнесу. Зокрема, чималого резонансу набули публікацій і сюжети про злив нечистот у річку Рось. Недивно, що серед містян популярною є думка про абсолютно неефективного концесіонера, який до того ж грабує містян та набиває кишені окремим представникам політично-бізнесової групи. Тому «Моя Київщина» розпочинає цикл матеріалів, присвячених концесії Білоцерківводоканалу. І для початку розповість про те, як і з якими зухвалими порушеннями відбувалася схема з захоплення даного підприємства

Процедура передачі в концесію одного з найбільших комунальних підприємств Білої Церкви – міського водоканалу – заслуговує на окрему розповідь. Старт даній афері дало рішення Білоцерківської міськради 28 грудня 2011 року, коли депутати проголосували за концесію Білоцерківводоканалу. Наступний крок – в листопаді 2012 року Білоцерківська міська рада затвердила результати конкурсу, на який очікувано виставилася лише одна компанія - ТОВ «Білоцерківвода», яка і стала переможцем. До речі, проведення конкурсу тільки за участі однієї юридичної особи є одним з перших грубих порушень процедури конкурсу. І далеко не єдиним.

Справа в тому, що згідно з умовами конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу КП БМР «Білоцерківводоканал», у концесіонера, тобто у фірми, яка претендує на участь у конкурсі, мав бути досвід в управлінні «одного чи більше підприємств водопостачання та водовідведення щонайменше 2 роки». (фото 1). Натомість ТОВ «Білоцерківвода» було зареєстровано 28.02.12, тобто за 9 місяців до конкурсу, відповідно ані досвіду, ані капіталу не мало. (фото 2). При цьому «Білоцерківвода» позиціонує цю угоду, як першу успішну в Україні концесію водоканалу. І не приховує, що це підприємство було створено виключно «під» передачу цілісного майнового комплексу в рамках державно-приватного партнерства.

Цікаво, що засновником «Білоцерківводи» є компанія «Хімічно-промисловий альянс» і саме це підприємство внесло 1 млн грн до статутного капіталу білоцерківського концесіонера.  Між іншим, засновник «Білоцерківводи» неа той момент провів концесію у Сєверодонецьку, і нібито успішно реалізовава цей проект. Схоже, це було яким-ніяким прикриттям, шпариною, якою скористались концесіонери «Білоцерківводи» для того, щоб хоч якось обґрунтувати свою перемогу: мовляв, «Хімічно-промисловий альянс» має досвід в управлінні аналогічними підприємствами. Проте даний аргумент юридично абсолютно нікчемний: на конкурс подавалося безпосередньо ТОВ «Білоцерківвода», в особі директора Ольги Бабій.

До речі, невиличкий відступ - «Хімічно-промисловим альянсом» володіє кіпрський офшор "Діренс Вентурес Лімітед" і Антон Чернецов. Батько Антона Чернецова Олександр Чернецов є головним інженером Рубіжнянського казенного заводу "Зоря", яким раніше керував екс-міністр енергетики, а тепер лідер Опозиційної платформи - За життя Юрій Бойко.

Але повернемося до юридичних моментів. Дві ключові умови конкурсу - конкурентність та наявність досвіду - дотримано не було. Але й це не все. Справа в тому, що Управління комунальної власності БМР вперше залучило представників Громадської ради до обговорення Умов конкурсу до передачі  Білоцерківводоканал в концесію на засіданні круглого столу 9.04.2012 року. І це після того, як ці Умови були погоджені майже місяцем раніше Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України. Такі дії виконавчої влади грубо порушили процедуру розгляду даного питання.

Ще одне порушення: з місцевими жителями при передачі водоканалу в концесію ніхто не радився, хоча за умовами мали б проходити громадські слухання.  

Врешті-решт, концесійний договір було укладено 25 березня 2013 року і термін його дії завершиться 25 березня 2028 року. Простими словами, відбулась передача державного майна приватному власнику в користування терміном на 15 років. Залишається відкритим питання, за що голосували депутати міськради, чому дозволили концесію з порушеннями, куди дивились контролюючі органи та громадська Рада при виконавчому комітеті.  Така одностайність навколо майбутнього стратегічного підприємства викликає лише одне питання: хто і наскільки був зацікавлений в концесії, аби не помітити явних порушень в процесі передачі комунального майна в приватні руки? З огляду на вищевикладене, сьогодні це може бути приводом для порушення кримінальної справи (а може – й не однієї) проти депутатів міської ради і концесіонера, а також приводом розірвання договору концесії.

8 років тому за концесію проголосували 42 депутати. Лише кілька представників депутатського корпусу не підтримали концесію «Білоцерківводоканалу». Противники угоди запевняли, що рішення було прийнято з грубими порушеннями та являє собою крадіжку в громади «золотої жили» і зраду інтересів містян. Були застереження і щодо значного підвищення тарифів та звільнення чималої кількості працівників водоканалу, що зрештою і сталося. Підприємство зараз юридично знаходиться у власності міста, але операційна діяльність здійснюється приватними особами, які по суті формують тариф. Справа в тому, що саме концесіонер здійснює розрахунок та подає тариф на затвердження НКРЄКП, тобто має більшу можливість зменшувати чи збільшувати тарифи. До речі, в Білій Церкві один із найвищих тарифів на водопостачання в Україні.  А багаторічний директор водоканалу Бабій минулого року дивним чином опинилася у складі НКРЄКП. Такий от дивний збіг обставин…

Як стверджують незалежні фахівці з питань ЖКГ, за повної монополії жоден концесіонер не зацікавлений модернізувати обладнання, прокладати нові комунікації тощо. Достатньо просто утримувати систему в робочому стані, створювати видимість модернізації та отримувати прибутки.

По суті, місцева політична «еліта» разом з тодішнім директором підприємства Ольгою Бабій взяли на себе відповідальність за належне надання послуг водопостачання та водовідведення. Така зміна власника виправдана, наприклад, у випадку банкрутства підприємства, коли інші заходи з відновлення його діяльності вичерпано. Але «Білоцерківводоканал» ким-ким, а банкрутом не був. Як свідчать власні джерела, комунальне підприємство навмисно та штучно банкрутили під концесію представники однієї місцевої політично-бізнесової групи.

У багатьох проінформованих осіб з Білої Церкви є стійке враження, що Ольга Бабій зовсім не випадково очолила підприємство-концесіонер. Відомо, що вона є людиною екс-нардепа Володимира Полочанінова, група якого на місцевому рівні лобіювала передавання в концесію комунального  майна.  Більше того, абсолютно різні джерела стверджують, що головним вигодонабувачем в  концесії водоканалу є саме Полочанінов. Не останню роль в цій історії зіграла дружба екс-нардепа із Юрієм Бойком, який багато років поспіль контролює НАК «Нафтогаз України». Власне тому угоду з передачі Білоцерківського водоканалу  приватним особам вже давно нарекли «Концесією імені Бойка». Про це ми також розповімо у наступних матеріалах.

Окремо треба згадати, що в рамках декількох журналістських розслідувань два роки тому «Моїй Київщині» вдалося з’ясувати, що вода, яка тече з-під крану, якщо не є отруйною, то точно за своїм станом є технічною. Це відбулося тому, що якщо раніше водоканалом було задіяно декілька процесів очистки, то зараз цього не відбувається. А далі на водоочисних спорудах вода не обеззаражується та не очищується до ГОСТу, а просто зливається в річку Рось. Про процеси так званої очистки води та інші нюанси в роботі нам особисто розповідали працівники підприємства. Також вдалося дізнатися що «Білоцерківвода» ймовірно є джерелом зливу нечистот у Річку Рось.  Детальніше про це можна прочитати тут.

У березні 2019 році відносно ТОВ Білоцерківвода було порушено кримінальну справу (№  42019111030000048) за ч.2 ст.242  КК України (порушення правил охорони вод). за фактом забруднення річки Рось стічними відходами внаслідок господарської діяльності підприємства. На той час підприємство очолювала депутат обласної ради Ольга Бабій. На умовах анонімності, джерело повідомляє, що згідно з інформацією, яку йому надали правоохоронні органи, відносно Бабій свого часу було порушено кримінальну справу за шахрайські дії на одному із комунальних підприємств, де раніше працювала ця жінка. Оскільки у відкритому доступі нам не вдалося знайти відповідну інформацію, то вона або не відповідає дійсності, або, скоріш за все, просто ретельно підчищена. Власне тому, редакція звернулась до депутатів Київської обласної ради, аби ті направили відповідні запити до правоохоронних органів.    

Неякісна вода, злив нечистот, високі тарифи, конфлікти з місцевими жителями, ОСББ, приватними підприємцями та загалом сумнівна діяльність концесіонера давно змушує замислитись: навіщо місту управлінець, котрий по суті нічого не покращує та судячи з усього завдає шкоди річці Рось.    

За  майже 8 років з певною періодичністю серед місцевого політикуму звучали пропозиції про розірвання концесійного договору в судовому порядку, але такі заяви ні до чого, окрім пустих балачок, не призвели. Дивуватися тут нічому, адже у питанні концесії водоканалу велику роль відіграє політична складова. Про неї ми детально розкажемо в наступних матеріалах.

Антон Болбочан, «Моя Київщина»

Читати "Моя Київщина" у Facebook