Микола Дашкевич: Ми вже 26 років займаємося благодійністю у Білій Церкві

«Моя Київщина» поспілкувалася з депутатом Білоцерківської міськради Миколою Дашкевичем, директором Міжнародного благодійного фонду «Друзі - дітям Чорнобиля», який став кандидатом в депутати на окрузі №90 в Білій Церкві.

- Микола Володимирович, насамперед розкажіть про міжнародний благодійний фонд  «Друзі – дітям Чорнобиля», директором якого ви є.  Як давно він функціонує та кому допомагає?

- Спочатку, у 1993 році, був створений Міжнародний Фонд «Відродження Чорнобиля», котрий охоплював усі питання, пов’язані з благодійною допомогою, лікуванням і оздоровленням. А у 2005 році був створений Міжнародний благодійний фонд «Друзі – дітям Чорнобиля» який займається благодійною діяльністю. Основне його направлення – лікування дітей за кордоном, допомога освітнім і лікарняним закладам та отримання гуманітарної допомоги  для малозабезпечених верств населення. Це можливо завдяки матеріальній допомозі спонсорів з Німеччини, котрі є моїми друзями.

Впродовж багатьох років я налагоджував та зміцнював партнерські стосунки з благодійниками з Німеччини. Вже 26 років ми працюємо через їхні  організації і надаємо допомогу лікарням, будинкам сиріт, садочкам, школам тощо.

Також ми допомагаємо Чорнобильським та ветеранським організаціям, багатодітним сім’ям та бездомним дітям. Здебільшого це онкохворі та  інсулінозалежні діти, а також і дорослі люди. Я за 26 років роботи для цих цілей не взяв жодної бюджетної копійки. Загалом якщо порахувати всі суми, які мною були введені в місто, то це близько півмільярда гривень. 

- А в чому конкретно полягає допомога цим людям, установам та організаціям?

- Якщо говорити про дітей, то за весь цей час близько 10 тисяч дітей з Білої Церкви  я відправив до Німеччини на оздоровлення.  З огляду на те що в нас є багато постраждалих чорнобильців,  ліквідаторів, афганців та тепер уже АТОвців і волонтерів,  відповідно їхніх дітей записуємо в першу чергу і також відправляємо в Німеччину на оздоровлення.

Для міських лікарень ми зробили також чимало: обладнали центр гемодіалізу та два інсультних блоки, переобладнали ліжка в пологовому будинку, районній, інфекційній та першій лікарні. В лікарні Сімашка ми зробили в євроремонт вже на чотирьох поверхах, так само повністю переобладнали ліжка.  Зокрема, для міста з Німеччини було придбано  4 швидкі допомоги та реанімобіль. Звісно трохи ще не вистачає коштів на першу лікарню та районну лікарню, але ми продовжуємо над цим працювати.

Опікуємося ми і закладами освіти, наприклад  у Білоцерківському інтернаті для глухих дітей ми повністю поміняли кухню, а у школу №19, де навчаються діти із вадами здоров’я, привезли парти. По можливості намагаємося придбати все що тільки можна і привезти сюди. Також спільними зусиллями з міською владою ми зробили територіальний центр на  базі молочної кухні дитячої лікарні. Люди там можуть отримати медичну допомогу, харчування, одяг тощо. Ось там дійсно Європа, любо-мило глянути, що зроблено для різних верств населення. На жаль, не можемо охватити все, адже є проблеми з розмитненням через наше недолуге законодавство. 

- Ви багато років поспіль є депутатом Білоцерківської міської ради. Як  міська влада опікується цими категоріями населення та організаціями?

- Так, я – депутат у Білій Церкві з 1998 року. Мушу сказати, що ми працюємо із владою в унісон, і сьогодні з мером міста Геннадієм Диким  мені дуже комфортно, тому що він як ніхто розуміє ці проблеми. Інше питання, що не завжди бюджетні кошти дозволяють це робити, адже в нас велике місто з дуже великими проблемами.

Але коли наші німецькі делегації приїздили, то вони були в захваті від того, що наше місто міняється. Я так само як і мер – від партії «Самопомочі», і мені подобається те, що в нас немає шкурних питань. Я був і при мерах  Геннадії Шуліпі, і при Василю Савчуку, вони всі допомагали місту.  Але зараз робиться, я думаю, набагато більше.     

- Тож я так розумію є багато подальших планів соціального спрямування?

- Звичайно, наприклад зараз ми працюємо над створенням територіальних центрів по районах міста. Також моя рожева мрія - створити будинок для людей похилого віку з хоспісом. Я чудово знаю цю проблему і ми її також обов’язково  вирішимо. Вже у планах зробити його на базі колишнього учбового комбінату. Знову ж таки, дякуючи друзям з Німеччини, туди вже завезена сантехніка та меблі. Ми зробимо там справжню красу та комфорт.  А потім, звісно,  ми підемо далі. Найближчим часом приділимо увагу і дітям сиротам. Я дійсно це роблю від щирого серця, нічого на цьому не маю і кайфую тоді, коли бачу результат.

- Щодо пільг. Наскільки відомо, в країні зменшилась соціальна підтримка, зокрема чорнобильців…

- Так , сьогодні  пільг для чорнобильців і афганців немає, вони пішли в нікуди.  І саме головне що заморожені їх пенсії. З міського бюджету виплати для цих людей не вділяються,  адже це не наша парафія. Зараз багато людей, зокрема  багатодітні сім’ї толком не знають, які в них є пільги.  Це питання покрито темрявою.  Зараз дуже скрутне становище  –  маємо війну, люди гинуть, чи повертаються інвалідами. Держава почала опікуватися цією категорією людей, хоча не так як обіцяла. Я не бачу жодних зрушень.  Але  коли гідні люди підуть у Верховну Раду, тоді це може стати їхньою боротьбою за повернення пільг . 

- Чим може допомогти міська влада?

- Між іншим я працюю в комісії програми соціального забезпечення та соціального захисту населення м. Біла Церква «Турбота». Вона працює дуже потужно – десятки мільйонів виділяється на допомогу людям, які потребують допомоги. Приміром 7750 людей у Білій Церкві є онкохворими. І це тільки ті, що стали на облік. Так само є дуже багато хворих дітей.  Програма «Турбота» звичайно не може осилити цю категорію населення, але ми при наданні всіх документів, виписок, чеків тощо  повертаємо 10% від суми. Ми не можемо компенсувати більше, адже йде багато документів. Ми також допомагаємо із депутатських коштів, а саме з депутатського фонду. Наприклад, в мене 60 тисяч розлітається приблизно за два місяці.

- Ви балотуєтесь до ВРУ від «Самопомочі». Чому вирішили йти до парламенту?

- По-перше, йду від «Самопомочі», бо я людина, яка ніколи не зраджувала своїм принципам. Мені пропонували йти по мажоритарці  без партії, від партії  «За життя».  Але остання для мене неприпустима: партія, яка привела війну, перефарбувалась в партію «За життя» і сьогодні йде в парламент.  Тому я твердо визначився йти від «Самопоміч». Це моя команда, яку я не покидаю, і яка далеко не найгірша партія в Україні. 

Сьогодні ви побачите людей із «Самопомочі» в першій десятці партії «Совість і честь» Ігора Смешка, декілька чоловік які зараз йдуть від партії  «Голос», так само в команді Зеленського. 

Так, сьогодні популярний бренд Зеленського, але ж ви подивіться, хто туди прийшов.  Я це ненавиджу, адже на генному рівні привитий від корупції. Я не шукав нічого іншого і не збираюсь, як-то кажуть,  перевзуватись на ходу. 

- Які законопроекти будете ініціювати на рівні ВР?

- Я нещодавно вперше побачив скільки у ВР комітетів і страшенно сміявся з того, яка кількість людей знаходиться в кожному з них. У бюджетному комітеті  близько 40 чоловік, у земельному так само близько 40 чоловік, а у комітеті соціального захисту громадян – 6 чоловік. Все тому що там немає «бабла». То ж я піду туди, але також трохи хочу пов’язати себе з медициною. Деякі законопроекти обов’язково будуть стосуватися медицини і дітей. Дуже багато є питань, які треба негайно вирішувати, а не наживатися на дитячому горі.

Чого тільки варта фармацевтична мафія, нестача ліків тощо.  І я  буду йти з відкритим забралом, бо в мене немає шлейфу – я нікому не давав гроші і я їх відпрацьовувати не буду.

Звісно, може виникнути питання, яким коштом я йтиму до ВРУ.  Є домовленість з моїми друзями, вони мене підтримають і не скажуть ані слова, що я повинен буду ті гроші відпрацювати. 

А взагалі я займаюсь не тільки соціальними питаннями, але й вивчаю інші. Наприклад, бюджетні. Вважаю, що для збільшення бюджету, як варіант, треба увести податок на виведення капіталу. Так із тіні повиходили б мільярди гривень.  Цього немає, а  це, до речі,  є вимога партії «Самопоміч».   Тут не було корупціонерів і товстосуми не потрапляли в цю партію. Але ж їх все одно обгажують, бо вони нікому не вигідні.

- Нещодавно партія Медведчука «За життя» анонсувала відновлення програми по оздоровленню дітей «Україна–Куба». Чи не є це політичним ходом напередодні виборів, і що вам про це відомо?

- Варто відзначити що в 1993 році, коли я тільки починав благодійну роботу,  ми через Київську ОДА відправляли на Кубу онкохворих дітей. І ця програма працювала до 2007 року. А всі ці розповіді – виключно під вибори. Скажу відверто: в мене алергія на партії, які пов’язані з Медведчуком.  Де були ці Льовочкіни, Бойки, Шуфричі та інші в 2014 році після втечі Януковича та з початком війни? Зібралися б і поїхали в Москву, де б їх вислухали. А хто там був?..

Війна триває шостий рік і сьогодні вони виступають миротворцями.  Нажаль,  значна кількість депутатів у ВРУ -  це люди, які при «кориті» та ще й живуть в Україні, не будучи при цьому українцями…

Надія Савчук, «Моя Київщина»