Молочні ріки "бабла": хто робить мільйони на отруєнні жителів Яготина

Фото з мережі Інтернет

Ставлення наших громадян до екології - парадоксальне. З одного боку, ми всі хочемо жити в безпечному середовищі, з іншого - зачасту нічого для цього не робимо. Звісно, від звичайних людей потрібно не багато – сортувати й правильно утилізувати побутове сміття, не палити листя восени. Здавалось би дрібниці, але результат був би помітний дуже скоро. Але найбільшими забруднювачами залишаються промислові об’єкти, діяльність яких має регламентуватися законодавством. "Моїй Київщині" стали відомі деякі подробиці діяльності "Яготинського маслозаводу" – одного з лідерів виробництва молочної продукції, якому місцева влада "пробачає" серйозні порушення. Звісно ж, не просто так

Як відомо, "Яготинський маслозавод" входить до складу "Молочного альянсу" – промислового гіганта, який покриває велику частину українського ринку молочних продуктів. Зауважимо, що маслозавод був заснований у 1956 році та працював як державне підприємство. Після розпаду Радянського Союзу завод став акціонерним товариством, а в 2006 році ввійшов до складу "Молочного альянсу". Засновниками групи компаній були Олександр Деркач і Федір Шпиг (останній загинув у ДТП 31 березня 2020 року). Альянс наразі об’єднує шість молочних заводів по всій Україні, які успішно реалізують продукцію під різними брендами. Проте мало хто знає, якою є ціна успіху…

Генеральним директором "Яготинського маслозаводу" 31 рік поспіль був Олександр Сіренко, але цьогоріч він утратив посаду. Сіренко – авторитетна у Яготині людина, почесний житель міста, двічі депутат обласної ради (у 2010 році від "Партії регіонів", а в поточному скликанні представляє "Наш край"). Але чомусь багато хто забуває, що саме на ньому лежить персональна відповідальність за погіршення екологічної ситуації в Яготині, яку покривають місцеві чиновники.

За даними відкритих джерел, чистий прибуток "Яготинського маслозаводу" постійно зростає, не дивлячись на нестабільну економічну ситуацію у країні та світі (у 2016 році завод заробив щонайменше 129 млн грн чистого прибутку). Компанія нарощує темпи виробництва, а відповідно – збільшується кількість промислових відходів. Утім, замість того, щоб частину прибутку витрачати на утилізацію своєї життєдіяльності, їх просто зливають в каналізаційну мережу.

Як зазвичай прийнято в цивілізованому світі, діяльність заводів строго контролюється відповідними органами, а найменші порушення несуть за собою величезні штрафи. Проте не варто забувати, що ми живемо в Україні, тому екологічний контроль за діяльністю підприємства – питання досить умовне. Заводи сплачують екологічні податки та акцизи, платежі за користування природними надрами, забруднення середовища та багато іншого, але зазвичай тарифи – мінімальні.

У випадку з "Яготинським маслозаводом" ситуація склалася наступним чином. Успішне підприємство, яке щороку приносить надприбутки для його власників, не змогло за 15 років встановити очисні споруди. На папері кожного року завод зливає в міську каналізацію понад 200 000 м³ стічних вод, але міський водоканал не може впоратися з таким навантаженням, тому нечистоти потрапляють просто в річки, отруюючи все навколо. При цьому тарифи на водопостачання та водовідведення міська влада встановлює на мінімальному рівні, тому бюджет недоотримує чималі кошти.

Нашому виданню стало відомо, що реальний об’єм скидів стічних вод може бути в декілька разів вищим. При цьому міський водоканал, за наказом мера Яготина Наталії Дзюби, не фіксує порушень, хоча визнає, що "маслозавод" постійно зливає нечистоти понад встановлену норму. Відповідно до чинного законодавства, водоканал має складати протоколи і вимагати від заводу грошову компенсацію, що розраховується за спеціальними формулами. Якщо в стічних водах є перевищення хоча б за кількома показниками забруднення, то сума збільшується в десятки разів.

У розпорядженні видання є протокол результатів визначення якості стічних (зворотних) вод №8 від 14.11.2018 року. Дослідження проводилося за 12 показниками, половина з яких були вище норми. Зокрема зафіксовані перевищення ХСК (хімічного споживання кисню), БСК₅ (біохімічного споживання кисню), завислих речовин, азоту амонійного, нітритів та нітратів. Якщо розраховувати все відповідно до встановлених формул, то в міський бюджет мали б надходити мільйони гривень кожного місяця тільки за порушення екологічних норм. Так чому цього не відбувається?

Пояснення може бути лише одне: керівництво міста та заводу перебуває у злочинній змові, тому на всі порушення закриваються очі. Замість того, щоб наповнювати бюджет міста, розвивати його та дбати про екологію, Дзюба та Сіренко роками набивали власні кишені за рахунок нехтування законодавства. Заводу не вигідно постійно сплачувати шалені штрафи, адже набагато дешевше носити хабарі в міську раду.

Цікаво, що імітація боротьби з порушником все-таки була. Формально міська влада зобов’язала завод привести до норми стічні води шляхом побудови очисних споруд. Вони мали з’явитися ще в 2019 році, але в інтерв’ю виданню "Моя Київщина" ексдирекор Сіренко повідомляв, що в 2020 році таки планувалося встановлення очисних споруд вартістю 200 млн грн. Варто зауважити, що жодної інформації про стан реалізації даного проєкту на офіційному сайті заводу немає. Більш того, зважаючи на карантин та погіршення економічної ситуації, схоже, очисні споруди ніхто будувати не збирається, а жителів міста й надалі труїтимуть небезпечними відходами, заробляючи гроші на здоров'ї людей.

Цікаво, що міська голова Яготина Наталія Дзюба, яка в 2010 році прийшла до влади під прапорами "Партії регіонів", а в 2015 обиралася від "Нашого краю", вирішила балотувати втретє. Цього разу їй настільки потрібна партійна підтримка, що довелося купувати бренд "Слуги народу". Зауважимо, що Дзюбу ситуативно підтримує колишній керівник "Яготинського маслозаводу" Сіренко, якому вигідне її перебування при владі. За умови обрання Дзюби на черговий термін, ніхто не буде заважати безконтрольно зливати нечистоти, збагачуючись на здоров’ї яготинців…