Надія Красножон: Треба вірити в щастя, цінувати його, берегти здоров’я та бути оптимістом

"Моя Київщина" сьогодні розповідає про письменницю Надію Красножон із села Перемога, якій 4 листопада 2021 року виповнилося 85 років

4 листопада 2021 року відсвяткувала свій 85-літній ювілей  письменниця Надія Григорівна Красножон – резидент відділення  стаціонарного догляду для постійного та тимчасового  проживання села Перемога Баришівського селищного територіального центру соціального обслуговування, яке  коротко називають будинком пристарілих.
Народилася Надія Красножон 4 листопада 1936 року в селі Ядлівка на Чернігівщині (нині село Перемога на Київщині). З діда-прадіда  козацького роду. Батько Григорій Олеcейович (1905-1941 р.н) та мати Христина Панасівна (1905-1983 р.н.) були колгоспниками. У сусідньому селі Русанові дівчина закінчила семирічку, згодом Київський  геологорозвідувальний технікум. П’ятнадцять  років працювала в геологорозвідувальних експедиціях поза межами України, а після закінчення Новосибірського  електротехнічного інституту працювала на підприємствах ВПК. Пише Надія Григорівна з дитинства. Але надзвичайно плідний період її творчості припав саме на останнє десятиліття. Перша  книга поезій "Межа"  вийшла  у 2008  році,  друга –  "Навколишній світ" – у 2016  році, третя збірка "Букет" побачила світ у 2017 році, четверта книга "Осінь" – у 2019 році, а нещодавно, буквально, до ювілею авторки, вийшла друком п’ята книга поезії та прози "Озон". Надія Красножон – член  Всеукраїнської творчої спілки "Літературний форум".
За сухою статистикою цих  подій, цифр  і  дат, насправді, стоїть  довге, важке, цікаве, сповнене  творчого неспокою, несподіванок, пригод, успіхів  та негараздів, життя. Життя,  в якому було все, крім  розчарування. Життя, гідне  подиву  та наслідування.
З  інтерв’ю з  Надією Красножон, взятого Фондом "Наша Перемога", який успішно  опікується мешканцями будинку пристарілих, а також  підтримує конкретно Надію  Григорівну в питанні  надрукування  та реалізації її книг, кошти від якої авторка щиро  передає на потреби  закладу, в якому  проживає:
"Нещирість – найстрашніше в людині. Намагайтеся бути подалі від таких людей. Потрібно постійно пам`ятати, що вони можуть у будь-який момент підвести, що не завжди можна їм довірятись.
А якщо зустрів щиру людину, то бережи стосунки з нею.
Чи може людина бути щасливою? Аякже! Не завжди, але більшу частину свого часу людина може бути щасливою: це особисті відносини, це задоволення своєю діяльністю, цікавість навколишнім світом, наукою, літературою, містецтвом, мрії про те, що ти хочешь побачити та відчути. Людина, яка всім цим наповнена - щаслива. 
Якщо мені вдається реалізувати те, що я задумала, то це безумовно викликає шастя. Я надихаюсь оточуючим світом, в мене є досвід спілкування з різними цікавими людьми, я багато бачила - майже всю Україну, і Схід, і Сибір. Це настільки захопливо, що залишилось і у враженнях, і залишається у віршах.
Бувають, звісно, розчарування та втрати. Якщо немає сили пережити це, то людина страждає. Але я вірю, що неможливо розчаруватися в цілому житті. Є невдачі, є біль, але потрібно йти далі. 
Вірити в щастя, цінувати його, берегти здоров’я та бути оптимістами".
Надія Красножон – оптиміст  в житті і в творчості, доки дозволяло здоров’я, брала активну участь у соціальному житті, різноманітних творчих заходах, довгий час грала в  місцевому самодіяльному театрі,  зберегла  теплі дружні стосунки  з вчителями та учнями  місцевої школи в с. Перемога  Баришівського  району і тепер, коли доля  розпорядилася так, що  Надія Григорівна  живе  в  будинку пристарілих, то саме учні приносять їй потрібну  літературу з бібліотеки,  разом з вчителями вітають з днем народження, святами, допомогають  в організації та беруть активну участь у організації та проведенні  презентацій її книг. А ще  рішенням педколективу місцевої  школи до шкілької програми задля ознайомлення та вивчення включено вірші Надії Красножон. Пісні на її вірші  виконують сільські творчі колективи.
Надзвичайно  працелюбна,  вона черпає натхнення там, де його, по правді  кажучи, могло й не бути,  де практично не буває тиші, так потрібної для  Музи, творення, осмислення, співставлення, де акумульовано  скільки людського горя, болю, самоти, що мимоволі відсувається  на задній план щось особисте, незначне  й мізерне.  
Творчості Надії Красножон притаманні розлогі  філософські поетичні роздуми про життя, про ситуацію в країні, про війну, про хліб щоденний та рідну  землю, про пори  року, про стихії, рослини, особливо квіти,  про міста  й села, про  звичайний букет  на вікні  та річку, цікаві, дотепні, зрозумілі віршики для дітей, про шкільні  предмети, зрештою, про  все, що нас оточує,  на чому  в щоденній суєті  можемо і не спинити погляд.
Проза Надії  Григорівни  коротка, але, напрочуд, змістовна і щемлива, цікава з наукової точки зору. В цієї  невеличкої  жінки  слабке тіло, але міцний дух, твердий характер, м’яке та щире  серце, яке відчуває та цінує  все прекрасне, що нас оточує, забуває образи та пам’ятає добро, творить  і пише, незважаючи ні на що.

Україні

П’ять хвиль української влади

на цьому клаптеві землі.

Олег Ольжич

Україно, Україно,
На землі моя єдина,
І багата,  і красива –
Твоя доля нещаслива,
Бо тобі не вистачає,
Хто всі сили поєднає.
Кожна сила вгору пнеться
І довкруж не озирнеться.
І шматують Україну –
Творять їй лиху годину.
Українські добрі сили
Для свого народу милі.
Ви зберіть козацьку раду,
Пропонуйте тому владу,
В кого дух сильніший плоті.
Не схибить на повороті,
Твої сили об’єднає,
Якщо кожну поважає.
А вже радники знайдуться
В різних справах і науці.
Встане правова держава.
Повернеться наша  слава!

Надія Красножон