Наймолодший Генеральний: що чекати від ексголови Київської ОДА на головній правоохоронній посаді

Руслан Кравченко

У вівторок парламент погодився призначити Руслана Кравченка генпрокурором, і зараз на нього чекає чимало важливих справ. Кримінальних, звісно. Про те, чим буде займатися ексголова Київської області, читайте у матеріалі «Моєї Київщини»

"Я обіцяю, що свій професіоналізм, моральність направлю на покращення ситуації із законністю у державі, на виконання тих вимог, які ви ставите як Президент по побудові правової держави, по координації діяльності правоохоронних органів. І ми разом усі – прокуратура, МВС, СБУ, і всі інші правоохоронні відомства зробимо все, щоб захистити економіку держави, конституційні права громадян, щоб реформувати правоохоронні відомства і всі нові закони, які ви ініціювали, були направлені тільки для покращення життя людей України". Це цитата з виступу Віктора Пшонки у Верховній Раді перед призначення генпрокурором 4 листопада 2010 року.

Чому згадалася ця постать? В Україні за роки незалежності генеральними прокурорами було 15 осіб, тільки Святослав Піскун – тричі, а Олександр Медведько – двічі. Ще дев’ятеро виконували обов’язки генпрокурора. За президенства Володимира Зеленського Кравченко – п’ятий генпрокурор, точніше, четвертий з половиною, бо Юрій Луценко ще кілька місяців перебував на посаді після втрати влади Порошенком. Нового генпрокурора порівнюватимуть з попередниками, серед них були дуже одіозні. А були й не дуже. В якому з таборів він опиниться?

Виступаючи перед нардепами Кравченко серед своїх ключових завдань назвав повернення довіри до органів прокуратури як з боку суспільства, так і міжнародних партнерів, Верховної Ради. Обіцяв дотримуватися закону і справедливості. Нічого нового в цьому нема, таке обіцяли всі до нього. То ж навчене минулим громадянське суспільство мірятиме ефективність роботи Кравченка за трьома критеріями: буде чи не буде він виконавцем забаганок Банкової, буде чи не буде підтримувати політично мотивовані справи, буде чи не буде покривати діючих можновладців у дуже високих кабінетах. «Щодо мене особисто – я не гнусь та не ламаюся. Тому раджу всім не витрачати час та забути про тиск», - заявив Кравченко. Сказане обнадіює. Та є і те, що засмучує.

Перше: кількість привітань з призначенням від політиків, депутатів, особливо з Київщини. З одного боку це можна зрозуміти, адже Руслан Андрійович очолював Київську обласну військову адміністрацію і з цими людьми працював. З іншого… можна передбачити сюжет наступного журналістського розслідування «кого з депутатів, чиновників, радників і помічників Президента та просто заможних і впливових бачили в офісі на Різницькій».

Друге: крайнощі в оцінках Кравченка – від «проявив свою ефективність на різних ділянках роботи» до «провалився на конкурсах до НАБУ і САП, але отримав посаду, на яку конкурс непотрібний». Щодо першої оцінки. Вона частково правильна. Будучи прокурором у Бучі Кравченко якісно робив свою роботу після деокупації. Завдяки злагодженій роботі правоохоронних і силових структур було зібрано масу доказів про російські злочини. Новий генеральний обіцяє не залишити непокараним жоден зі злочинів окупантів, у його пріоритетах збір доказів для Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Це абсолютно правильний шлях і тут Кравченко, безумовно, має досвід.

Стосовно його роботи на посаді керівника Київщини, то її варто оцінювати без емоцій. «Моя Київщина», яка передбачила призначення Кравченка генпрокурором, неодноразово аналізувала здобутки і недоліки в його діяльності, він посідав верхні позиції у ТОП-100 найвпливовіших людей регіону. Дійсно, проявив себе ефективним управлінцем, зібрав непогану команду, запровадив перевірку тендерів на відбудову.

Актуально: ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини 2024 року

Проте Руслан Андрійович прийшов не у відсталий і депресивний регіон, який потрібно витягати з болота, а в одну із найбагатших та економічно розвинутих областей. Це, по-перше. По-друге, його попередники на посаді також чимало зробили для розвитку Київщини, він це продовжив і десь посилив. По-третє, у нього не було конфліктів з обласною радою та мерами, оскільки за час повномасштабного вторгнення місцеве самоврядування не чинить опору та не йде наперекір позиції центральної влади. Ці люди готові дружити і голосувати за все.

Читайте також: Не лише з Київщини: хто бореться за крісло Генерального прокурора

Що ж до його роботи на чолі Податкової, то її оцінювати складно. Кравченко пробув на посаді менш ніж півроку, про свої успіхи звітував, але для того, щоб переламати ситуацію в цьому відомстві, мабуть, все ж потрібно там пропрацювати довше.

Окремо – про намагання знаходити скелети в шафі Кравченка. Він розповідав, чому його зрізали на конкурсі на директора НАБУ. Кравченко не зміг надати документи, які підтверджують доходи батьків, ці документи були знищені окупантами в родинній квартирі в окупованому Сіверськодонецьку. Члени комісії - не повірили. Далі – про отримання службової квартири та її продаж. У цій історії потрібно дивитися на юридичний бік, мав право на квартиру чи не мав, були застороги щодо її продажу чи не було. Але цей «грішок» Кравченку ще згадуватимуть.

Простіше кажучи, засмучує полярність сприйняття особи нового генпрокурора вже на старті високого кар’єрного стрибка. На позитивному полюсі – завеликі очікування від нього, а на негативному – спроба кинути тінь. Мовляв, любимчик Банкової, інакше б цю посаду не отримав. «Неприпустимо, щоб людина ставала об’єктом кримінального переслідування лише для того, щоб хтось виконав план, виправдав своє перебування на посаді, чи «засвітив» гучну справу у ЗМІ. Посада і статус не можуть бути приводом для демонстративного правосуддя», - заявив Кравченко. Опозиція піймала його за язика і тепер очікує, що він робитиме зі справою Порошенка.

Третє, що засмучує – забагато «Я» у заявах. Ось цитата: «За моїми плечима колосальний прокурорський досвід – 11 років, попри те, що два останні роки я не працював в цій системі. Я розслідував і підтримував обвинувачення у найскладніших провадженнях. До анексії Криму працював слідчим в прокуратурі Севастополя, був на Сході та АТО, в прокуратурах Рівненщини, Львівщини, військовій прокуратурі. Вів справу Януковича. Саме за роботу у цій справі слідчий комітет росії та басманний суд москви оголосили мене у розшук. Повномасштабну війну зустрів на посаді керівника прокуратури Бучі. Де більшість не могли дивитися – там я працював».

Це він ще не згадав, що був обвинувачем у справі російських розвідників Александрова та Єрофеєва, захоплених українськими військовими у 2015 оці під Щастям на Луганщині. Справа була дуже складна, проте зрештою росіян засудили до 14 років тюрми. А потім обміняли на Надію Савченко.

Але, по-перше, 11 років – не колосальний досвід. По-друге, перелік Кравченком своїх звитяг може свідчити про завищену амбітність. Це не дуже хороша риса, вона стимулює підлеглих вирощувати культ особи шефа, щоб підігрівати його амбіції. По-третє, під час виступу нового генпрокурора та у подальших його коментарях у дуже загальних рисах про його плани щодо змін у прокурорській вертикалі. А вони – на часі. Скандал із прокурорами-інвалідами на Хмельниччині, точніше, з тим, як прокуратура рятує честь мундиру, один із доказів потреби в реформах. Натомість українці почули від Кравченка нагадування нардепам про обіцянку прокурорам «вирівняти зарплату». Хотів сподобатися колегам по прокурорському цеху, та чи доцільно зараз публічно говорити про підвищення зарплатні прокурорам? Громадянське суспільство переважно вважає, що – недоцільно.

Одним із перших і водночас найважливіших випробувань для новопризначеного Генерального прокурора Руслана Кравченка стане розслідування щодо Олексія Чернишова — його колишнього колеги, який також очолював Київську обласну адміністрацію. Саме ця справа стане індикатором того, якими будуть реальні пріоритети Кравченка на новій посаді.

Публічні заяви про вирівнювання зарплат прокурорам — це умовно «пряник», елемент внутрішньої реформи системи. Але зовсім інший рівень відповідальності — це ведення гучних і чутливих справ, які зачіпають політичні еліти. І справа Чернишова — не єдина.

Окремої уваги заслуговує також справа п’ятого президента Петра Порошенка. Подальший розвиток цього провадження, так само як і потенційні наслідки, напряму залежатимуть від позиції нового Генерального прокурора. Таким чином, перші рішення Кравченка покажуть, чи стане він незалежним керівником прокуратури — чи залишиться у зоні політичного впливу.