Народний депутат Валерій Колюх: Після закінчення війни прийде час, коли з кожного спитають, де він був і що зробив заради перемоги

Валерій Колюх

Про шість місяців повномасштабної війни, всебічну допомогу територіальним громадам Білоцерківського району та освітні питання, "Моя Київщина" поспілкувалася з народним депутатом України Валерієм Колюхом

- Як Ви оцінюєте дії влади після початку повномасштабної агресії росії проти України 24 лютого?

- У першу чергу хотів би прокоментувати ефективність дій влади з точки зору громадянина України, а не народного депутата. Для мене з початку військової агресії стало очевидним, що Президент України Володимир Зеленський став не просто президентом держави, а справжнім героєм, лідером нації і Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Незважаючи на потенційну загрозу своєму життю і здоров’ю, життю та здоров’ю членів його родини, він із перших днів війни залишився в Києві, та продовжив виконувати свої обов’язки як Президента та Верховного Головнокомандувача. На мою думку, цей вчинок мобілізував усіх – представників влади і військовослужбовців, український народ, який об’єднався заради протистояння збройній агресії, не оглядаючись на різні політичні погляди, вподобання та ставлення до влади.

Народні депутати України в перший день з початку активних бойових дій не розбіглись за кордон або більш безпечні регіони України, а зібралися у стінах Верховної Ради України, проголосили воєнний стан і загальну мобілізацію. Крім того, парламентом було прийнято ряд звернень до міжнародних організацій та інституцій з питання засудження військової агресії. Ми продовжуємо постійно збиратися на пленарні засідання, оперативно та консенсусно ухвалювати необхідні законопроекти і постанови, в тому числі щодо збільшення видатків на Збройні Сили України, матеріальне забезпечення військовослужбовців.

Уряд, у свою чергу, зміг ухвалити низку радикальних, але ефективних рішень, які допомогли стабілізувати державний бюджет, забезпечити всім необхідним Збройні Сили України, сприяти евакуації громадян із зон бойових дій. На сьогодні саме Уряду належить заслуга вчасної виплати пенсій, заробітних плат працівникам державної сфери. Разом з Національним банком України Кабміну вдалося стабілізувати курс гривні та уникнути її стрімкого обвалу. Продовжує працювати банківська система та обслуговувати населення.

- Якими є результати Вашої діяльності на гуманітарному фронті?

- Із перших днів війни я, як народний депутат України, обраний за округом Київщини, який не зазнав окупації, координував діяльність із забезпечення продуктами харчування, обмундируванням військовослужбовців, які стояли на захисті столиці України, сприяв у забезпеченні лікарень ліками, які приймали поранених у тилу. Безмежно вдячний головам територіальних громад Білоцерківського району, які на мої заклики, оперативно допомагали у забезпеченні всім необхідним постраждалі громади Київщини.

Крім того, разом з іншими народними депутатами, ми організували у Чернівцях гуманітарний штаб «Слава Україні», який приймав гуманітарну допомогу від європейських держав та розподіляв її в гарячі точки України, в тому числі до територіальних громад Київської області. Нашим завданням, як народних депутатів, стало налагодження контактів із західними партнерами для отримання гуманітарної допомоги, організація її доставки та розподілу, інколи особисте супроводження вантажу та фінансування палива, особливо в період його дефіциту та перебоїв із постачанням.

За результатами моєї роботи я отримав велику кількість подяк від закладів охорони здоров’я та військових частин. Втім, я вважаю, що демонстрація суспільству цієї діяльності не потребує зайвої уваги та піару, адже це мій обов’язок як народного депутата України – допомагати нашим громадянам. Знаю, що після закінчення війни прийде час, коли з кожного спитають, де він був і що зробив заради Перемоги.

- Як Ви прокоментуєте те, що Міністерство закордонних справ анулювало дипломатичні паспорти 225 народним депутатам і Вам зокрема?

- Варто зазначити, що Міністерство закордонних справ України не анулювало паспорти, як це представляється багатьма засобами масової інформації. Своїм внутрішнім розпорядженням Міністерство зобов’язало Адміністрацію Державної прикордонної служби України вилучати їх при перетині державного кордону. Відповідно до внутрішньої інструкції Міністерства закордонних справ, дипломатичні паспорти після відрядження за межі України мають повертатися на зберігання до Міністерства. Проте, на мою думку, ця інструкція явно суперечить Закону України «Про статус народного депутата України», яким гарантується наявність дипломатичного паспорту у кожного народного депутата на період його депутатської діяльності.

Маючи паспорт,я жодного разу не використовував його у приватних поїздках, а перетинав державний кордон, маючи офіційне відрядження від Верховної Ради України. Більше того, депутати, які використовували дипломатичний паспорт в особистих інтересах, мали проблеми із НАЗК, адже у таких випадках складався корупційний протокол щодо зловживання службовим становищем.

Втім, варто задатись питанням, що дає депутатам дипломатичний паспорт? Найголовніше, це право безперешкодного позачергового перетину державного кордону та відвідання усіх парламентських інституцій Західної Європи та світу. Серед тих депутатів, у яких вилучили дипломатичні паспорти, є члени Парламентської Асамблеї Ради Європи від України, що є прямою перешкодою їх діяльності. Для «доброзичливців» мушу зазначити, що народні депутати України мають право перетинати державний кордон, маючи звичайний закордонний паспорт. Тому тут немає приводу для зловтішання і вважаю, що резонанс від теми вилучення дипломатичних паспортів народних депутатів є наслідком брудної політичної компанії з дискредитації Парламенту України, так само, як і тема повернення народним депутатам надбавок до заробітної плати.

- Чому напередодні повномасштабного вторгнення росії Ви не підтримали включення до порядку денного в парламенті законопроекту про збільшення фінансування ЗСУ?

- Не варто шукати «зради» у моєму голосуванні. Зазначу, що даний законопроект було внесено нашими політичними опонентами, в ньому без жодного фінансового обґрунтування пропонувалось збільшити видаткову частину на потреби Міністерства оборони України у розмірі 50 млрд гривень. Де взяти ці гроші, з яких статей видатків державного бюджету їх зняти – на ці питання не було надано відповіді. На той час, це виглядало як популістське рішення опозиційних сил парламенту. Разом з тим, після початку військової агресії ми вже тричі в парламенті вносили зміни до нинішнього державного бюджету і збільшували видатки на потреби Збройних Сил України, Національної гвардії, територіальної оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань. Остання зміна до бюджету передбачала скерування на військові потреби додаткових 270 млрд гривень.

- Які важливі для країни в умовах воєнного стану законопроекти варто якнайшвидше ухвалити, аби врятувати економіку?

- Точкові рішення Уряду і Верховної Ради України, такі як: повернення акцизу на пальне, мита на ввезені автомобілі, крім тих, які ввезені для потреб Збройних Сил України, на жаль, не вирішать радикально проблему наповнення державного бюджету. На сьогодні залежність від зовнішньої фінансової підтримки наших західних партнерів досить вагома. Я не економіст та не можу прорахувати наслідки, але вважаю за потрібне розглянути можливість поставити питання списання зовнішнього боргу України. Тому що війна – це форс-мажорні обставини, і це дає нам право вимагати від партнерів списання зовнішнього боргу.

- Які робочі візити за кодон під час повномасштабної війни Ви здійснювали? Якими є результати поїздок?

- Після проголошення воєнного стану я здійснив два відрядження за межі України. На початку липня цього року з робочим візитом я відвідав місто Бергамо Італійської Республіки, де особисто подякував українській діаспорі Італії за надану гуманітарну допомогу для внутрішньо переміщених осіб та потреб збройних сил. Результатом цієї поїздки стало направлення на потреби Київщини, в тому числі Білоцерківського району значної кількості гуманітарної допомоги – продуктів харчування, ліків, засобів гігієни, одягу тощо.

Під час другого закордонного відрядження я відвідав Республіку Польща на запрошення колег з польського Сейму. Під час зустрічі ми обговорили питання підтримки українців в Польщі, зокрема надання можливостей нашим школярам, студентам, які вимушено виїхали за межі України, навчатися в закладах освіти Польщі, в тому числі вивчати предмети українською мовою, сприяння працевлаштуванню вчителів та викладачів в освітніх закладах Польщі.

- Окресліть нагальні проблеми жителів Вашого округу та шляхи їх урегулювання.

- По-перше, я б хотів розділити це питання на загальні проблеми територіальних громад та індивідуальні проблеми громадян. Серед проблем територіальних громад найбільш вагома – розблокування постанови Кабміну № 509 щодо заборони казначейству фінансувати капітальні видатки навіть у випадку, якщо на рахунках громад є кошти.

На сьогодні вже розблокована можливість здійснювати фінансування ремонту доріг, а також підготовка територіальних громад до опалювального сезону. На останньому засіданні Комітету з питань освіти, науки та інновацій, членом якого я є, ми прийняли рішення вимагати від Уряду та подали пропозиції до Міністерства фінансів розблокувати фінансування придбання шкільних автобусів, комп’ютерів та підручників для потреб закладів освіти, а також ремонту бомбосховищ для безпечного навчання, в тому числі за рахунок залишків освітньої субвенції.

Другою нагальною проблемою територіальних громад, яка сьогодні є найважливішою – це підготовка закладів освіти, дошкільних навчальних закладів до навчального процесу, оскільки це стосується безпеки наших дітей і потребує неабияких видатків на облаштування бомбосховищ.

Крім того, необхідно вносити зміни до законодавства щодо підняття верхнього ліміту здійснення закупівель за бюджетні кошти без проведення тендеру через систему Prozorro. На сьогоднішній день цей поріг унеможливлює громадам оперативно здійснювати термінові закупівлі. У Парламенті вже зареєстрований законопроект від депутатів провладної фракції, яким спрощуються процедури закупівель для громад шляхом підвищення порогу, який буде прийнято найближчим часом.

Щодо індивідуальних проблем жителів мого округу. По-перше, в окрузі зареєстрована чи не найбільша кількість внутрішньо переміщених осіб у Київській області. Тож нагальною є необхідність надання гуманітарної допомоги саме цій категорії осіб. Це включає в себе їх розселення, надання продуктових наборів, медикаментів, допомога у працевлаштуванні та розміщенні дітей.

Вкрай болючим є питання реабілітації наших військовослужбовців, які отримали поранення в місцях бойових дій. Якщо раніше просили бронежилети та захисні шоломи, то зараз, є запит на протезування наших поранених військовослужбовців. Забезпечення їх протезами потребуватиме окремої державної програми і відповідних видатків бюджету. Сьогодні це можливо робити за рахунок направлення на реабілітацію і протезування за кордон. Проте більшість урядових програм наших західних партнерів під реабілітацією розуміють лікування, а не протезування. Потрібно шукати приватних донорів задля допомоги військовослужбовцям.

Окремої уваги потребують також родини загиблих військовослужбовців. Зрозуміло, що жодними словами і допомогою не можна втішити смерть близької людини, але сім’ї мають мати вагому підтримку держави, в тому числі, страхові виплати за загибель члена сім’ї.

- Як Ви особисто ставитеся до виходу школярів і студентів на очне навчання?

- На сьогодні Міністерство освіти і науки України рекомендує освітнім закладам будь-якого рівня самостійно визначати форму навчального процесу. У школах і дитячих садочках відповідь на це питання лежить у площині рішень батьківських комітетів. Наскільки мені відомо, більшість освітніх закладів Київщини вирішило розпочати навчальний процес з 1 вересня в очному форматі. Проте не варто забувати, що на першому місці сьогодні стоїть питання забезпечення безпеки наших дітей. Державна служба України з надзвичайних ситуацій має жорстко слідкувати за наявністю облаштованих бомбосховищ та можливостей розміщення осіб в них відповідно до прийнятих вимог.

Міністерство освіти і науки України пропонує закладам освіти три форми навчання: очна, дистанційна та комбінована. У тих закладах освіти, які не зможуть гарантувати безпеку дітей і відсутні бомбосховища – варто запроваджувати дистанційну форму навчання. Ті заклади, які не мають можливості розміщення всіх школярів та вчителів в безпечних місцях можуть запроваджувати комбіновану (змішану) форму навчання. У будь-якому випадку, кожна відкрита школа чи дитячий садочок – це наша Перемога в тилу, і це повернення дітей та вчителів на Батьківщину з-за кордону, де вони перебувають і можуть навчатися дистанційно. Маючи гіркий досвід дистанційного навчання в період дворічного карантину, я особисто схиляюся до необхідності очного навчання. Адже саме за майбутнє наших дітей воюють наші військові.

- Наскільки ймовірно, що студентам денної форми навчання закладів освіти України таки дадуть можливість перетинати державний кордон?

- На сьогодні студенти денної форми навчання, як закладів вищої освіти, так і професійної, не підпадають під дію закону про мобілізацію. Проте їм дійсно не дозволено перетинати державний кордон. Разом з тим, студенти вітчизняних навчальних закладів опинилися в нерівних умовах із студентами закордонних вищих навчальних закладів. Профільний Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, я особисто, а також більше 50 народних депутатів України, неодноразово зверталися до Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України з проханням внести на розгляд Кабінету Міністрів України зміни до Правил перетину державного кордону та усунути дискримінаційну норму, яка не дозволяє студентам вітчизняних вузів, перетинати державний кордон і навчатися дистанційно у більш безпечних умовах.

Наскільки мені відомо, Головнокомандувач Збройних Сил України звернувся з відповідним клопотанням до Міністерства оборони України з проханням переглянути Правила перетину державного кордону і дозволити перетин кордону окремим категоріям чоловіків призивного віку. Останнє слово за Кабміном, сподіваємось, що він прислухається до думки Головнокомандувача та народних депутатів України.

- Чи є у Вас якісь прогнози або побоювання щодо закінчення війни та майбутнього нашої держави?

- Мене особисто лякає лише одна думка – що війна затягнеться і наше суспільство втомиться та почне вимагати від влади підписання умовного «Мінську-3» або будь-якого іншого договору. І тоді влада може постати перед непростим вибором…

Але я вірю в Збройні Сили України! Принагідно вітаю кожного українця з величним національним святом – Днем Незалежності! Мирного неба, добробуту і процвітання нашій рідній землі! Все буде Україна!