Орест Васкул: Життя – подвиг, гідний поваги та пошанування
На 94-му році життя після важкої затяжної хвороби закінчив свій земний шлях Васкул Орест Петрович
– український політичний та громадський діяч, колишній політв’язень ГУЛАГу, доброволець
дивізії СС«Галичина» та учасник
збройного підпілля ОУН, голова Київського крайового братства ОУН-УПА, незламний
борець національно-визвольного руху
Народився Орест Васкул 28
травня 1928 року у селі Серафинці (нині Городенківського району, Івано-Франківської
області, тоді Городенківський повіт) у сім'ї вчителів.
Взірцем для нього був батько — Васкул Петро (6 травня 1895 — 2
серпня 1941), четар УСС, сотник УГА, член
Проводу ОУН. Мати Марія Яшан, народжена 20 листопада 1900 р.,
померла молодою у віці 30-ти років, коли Оресту минуло лише два роки.
Чотирнадцятирічним юнаком Орест Васкул вступив у лави Юнацтва ОУН, а за рік
став членом ОУН (б).
Шістнадцятирічний випускник Коломийської гімназії, він добровільно записався у
дивізію «Галичина». Після вишкілу у Польщі поблизу Дембіци у німецьких таборах
«Гайделягер» та «Нойгамер» потрапляє до елітного підрозділу «фітелір батальйон» Дивізії
зброї СС «Галичина». В бою під Бродами отримав контузію та потрапив
у радянський полон. Разом з іншими полоненими його проганяють по Хрещатику на
«параді» 7 листопада. Був засланий для відбуття покарання до Башкирської АССР у
місто Бугульма, де працював на
залізничній станції.
Разом з двома побратимами здійснив звідти зухвалу втечу. А вдома його чекали холод, голод,
міліцейські перевірки, хвороба товариша, відмова друзів йти в УПА і самотність.
З рідних жива лише тітка Ольга, у якої він зупинився тільки на добу, і знову повернувся
в УПА.
У липні 1947 року Орест – зв’язковий УПА, був зраджений «побратимом», він сонним
потрапляє у полон, та ні допити, ні тортури,
ні знущання катів НКВС не зломили дух і
волю героя.
Вдруге засуджений до 25 років таборів з позбавлення на 5 років усіх прав. Більшу
частину терміну покарання відбував в БПРах — бараках посиленого режиму. 25
червня 1956 року був звільнений згідно з рішенням Президії Верховної Ради
Після звільнення повернувся до України, де піддавався прихованиму
переслідуванню. Його відмовлялися прописати, тому змушений був повернувся назад
до Воркути. Лише за 12 років зміг перебратися в Україну. З 1968 року
проживав у селі Ясногородка Київської області.
У 1980 році Орест Васкул вступив на заочне навчання у Ризький
будівельний інститут, але не закінчив навчання через черговий арешт, бо 8
лютого 1984 року його знову заарештували за антирадянську діяльність.
Суд виніс вирок: одинадцять років в'язниці, які відбував у тюрмі м. Алчевськ
Луганської області. Звільнений 27 грудня 1987 року.
Під час виборів до Верховної Ради України 2006 року балотувався у списку ВО «Свобода» під N 5.
Орест Васкул у 1995—2010 роках був членом Головного Проводу ОУН(б)
та головою Теренового Проводу ОУН(б) в Україні, згодом став головою Київського крайового братства ОУН-УПА та членом головної
Булави Всеукраїнського братства ОУН-УПА.
У липні 2017 року про життєвий шлях Ореста Васкула знято
документальний фільм "Орест"— перший фільм проєкту "Жива УПА".
Батько трьох синів, двоє з яких померли за трагічних та нез’ясованих обставин. Найстарший
син — Ігор (нар. 1957), проживає у Сиктивкарі, археолог, має
вчений ступінь кандидата історичних наук. Середній син — Любомир (1960)
був убитий у Воркуті 15 лютого 2007 року. Наймолодший син Петро (1977) — правозахисник,
депутат Ясногородської сільської ради Макарівського району Київської області,
голова районної організації ВО «Свобода» помер передчасно з
незрозумілих причин, 30 -річним, похований 25 вересня 2009 року.
Нагороджений орденом «За заслуги III ступеня».
У 1986 році Комісія Дешена представила уряду Канади матеріали розслідування фронтового шляху дивізії СС «Галичина». Згідно зі звітом комісії жоден з учасників Дивізії Ваффен-СС «Галичина» не був визнаний винним у скоєнні воєнних злочинів під час Другої світової війни.
13 червня у Михайлівському Золотоверхому соборі в місті Києві відбудеться прощання із Головою УПА Київщини
Орестом Васкулом.
