Не лише в Броварах: що "тітушки" витворяють в Узинській ОТГ

Погляд з неба на Узин - місто колишніх військових авіаторів, а нині - епіцентр екологічних проблем

У тому, що "тітушки" мають величезну владу на місцях, на власному досвіді протистояння місцевим князькам із депутатським мандатом, але з напівкримінальними звичками, таким як Дмитро Киришун,  переконалася громадська активістка з Узина Оксана Кучма

Не складно виявляти свою громадську активність у столиці, де завжди можна розраховувати на підтримку однодумців та великих правозахисних структур. Зовсім інша ситуація - боротися за справедливість та відстоювати інтереси земляків у провінційному місці, де кругова порука серед можновладців майже завжди перевищує роз’єднанні голоси тих, кого звикли вважати пересічним українцем і чиї соціальні та майнові права постійно порушуються на користь перших.

Оксана Кучма - дипломований еколог, працювала бухгалтером, юристом, має досвід державної служби в Шевченківський районній адміністрації столиці, займалася підприємницькою діяльністю, тож, коли у місті розпочалась епопея з музичною школою, за свій кошт возила діточок на міжнародний фестиваль у Чорногорію.

Спілкувалися ми з нею телефоном відразу після суду над її однодумцем - ще одним місцевим громадським активістом Артемом Нерубайським, який публічно підняв болючу та проблемну тему захисту наших медиків в умовах пандемії, за що й отримав вирок суду. З’ясувалося, що позов на нього подало керівництво лікарні за репост в соцмережі інформації про слабку базу протистояння з коронавірусом. Нині Артем готує апеляцію.

- Пані Оксано, а  Ви у школі працюєте?

- Ні, я захищаю музичну школу, яку голова ОТГ (Віталій Гринчук, - Ред) хотів закрити. До речі,  він закрив дитбудинок. Наші депутати  причетні до закриття, і в мене є документи з поіменним голосуванням на сесії громади.

 - Серед усіх проблем реформаторського поступу України фінансова децентралізація та утворення ОТГ визнана експертами чи не найуспішнішою справою. Але згодом  з’ясовується, що не все так просто на місцях…

- Дійсно. Щодо утворення ОТГ в Узині, зауважу, що децентралізація – процес абсолютно новий, люди не знали всіх нюансів і до чого все призведе. Представники влади агітували за об’єднану громаду, роблячи акцент на тому, що «ви самі будете вирішувати свої справи». Натомість зараз можна стверджувати, що настала диктатуру керівництва у прямому сенсі. Розпочалися масові затримки заробітної плати по два-три місяці у працівників бюджетної сфери та комунальних підприємств і погрози про неприпустимість скарг до Києва. Мовляв, будете скаржитися - звільнимо.

Із самого початку утворення ОТГ у 2018-му було закрито декілька закладів, зокрема й Будинок школяра, потім дипломатичну школу, що діяла в приміщенні колишнього Гарнізонного будинку офіцерів. Зауважу, що свого часу нардеп Рудьковський допоміг укласти такий договір між педагогами та формальними засновниками міста, який унеможливлював перепрофілювання будівлі. Так заклад просто закрили.

Наприкінці 2017 року 8 кандидатів боролися за посаду голови новоутвореного ОТГ, серед них два були основні - Олександр Охрименко (ексмер Узина) та Віталій Гринчук (голова Білоцерківської райради, який балотувався від Радикальної партії Олега Ляшка, хоча до цього був у лавах Партії регіонів, а нині відверто тулиться до правлячої партії «Слуга народу»). На мою думку, він переміг, оскільки був близький до керівництва цукрозаводу.

Нині можна констатувати, що Гринчук перетворив Узин просто в помийну яму. Дихати тут нема чим. Окрім цукрозаводу, в ОТГ є ще одне підприємство - свинокомплекс, навколо якого панує суцільний сморід. Громада прагне проведення громадських слухань, а її голова всіляко ухиляється від цього.

Я організовувала збір підписів, зверталася до колишнього першого заступника міністерства енергетики та екології Віктора Вакараша, який ще до того, як очолював Київську область,  був  моїм керівником у Шевченківському районі столиці.

- До речі, про екологічні проблеми Узина досить регулярно висвітлювали регіональні ЗМІ. Більше того, наш портал кілька разів – минулого та позаминулого року брав інтерв’ю у пана Гринчука, у яких на словах він говорив про свою стурбованість екологічною ситуацією в регіоні...

- Знаєте, влада реагує, коли громада б’є на сполох.. Більше того, навіть намагається попіаритися на цьому. Торік після візиту до міста двох ексгубернаторів була утворена комісія й цікаво було дивитися, як після завершення одного з її засідань колишній народний депутат Віталій Гудзенко та його тезка - голова ОТГ Віталій Гринчук - на різні телекамери розповідали, як саме вони дбають про довкілля.

- Скажіть, може Вам це лише потрібно, а людей все задовольняє? Тим паче, хай і небезпечні підприємства, але вони дають роботу людям…

- Люди здебільшого дійсно мовчать, бо залякані. А екологія й справді найперша проблема округи, оскільки вона тісно пов’язана зі здоров’ям людей. Адже за рівнем онкологічних захворювань ми лідируємо в регіоні. Тому є негласна вказівка керівництва - не псувати статистику та не надавати в область і міністерство повну інформацію про рівень захворювання на рак. На кладовищі вже місця немає, а смертність у чотири рази перевищує народжуваність.

- У радянські часи цукрозаводи були в кожному районі, чим же Вам рідний не догодив?

- Річ у тім, що із середини 90-х років на базі колишнього цукрового заводу існує нове оцетно-дріжджове виробництво, на якому виготовляють етанол  хімічним способом, і за цією технологією використовується циклогексан, ортофосфорна  кислота,  карбамід, сірка,  амоній. Сморід такий стоїть, що не знаєш куди дітися та очі виїдає. До речі, ця сировина серед іншого прямує на підприємства Коломойського, тож у лобістів небезпечного виробництва нестачі немає.

Парадоксально, що завод (засновником якого була родина Моїсеєнків, а нинішній формальний власник знаходяться за кордоном - у Хорватії) перебуває у стадії банкрутства, тобто санації, працює, але податки не сплачує, до того ж розширяє свою потужність, а значить і рівень споживання води.

- Воно у Вас поряд із свинофермою - єдине екологічно небезпечне підприємство?

- На жаль, ні. Метрів триста від нього знаходиться скандально відоме підприємство «Візит» (займається виробництвом м'яса, - Ред), діяльність якого теж суттєво погіршує стан екології в місті. Оскільки  відходи виробництва їхньої продукції – органіка, попередньо керівництво виділило їм земельну ділянку для їхнього захоронення. Можна собі уявити, як воно там навколо дихати.

- До речі, подейкують, що депутат ОТГ, герой однієї з наших попередніх публікацій - Дмитро Киришун, який намагається нині, напередодні місцевих виборів, прилаштуватися під знаменами «Слуг народу», теж подбав про землю… Між іншим, до якої комісії він входить?

- Будете сміятися - до екологічної. Тож у районі т.з. Восьмого кілометра, де залишилося кілька десятків приватних будинків, він віджав землю, яку місцеві мешканці використовували для власних потреб. Спершу тут були зрубані  дерева, земля змінила свій статус, і тепер Киришун планує влаштувати тут смітєспалювальне підприємство,  а ця ділянка має вже окремий кадастровий номер.

- Жодна громада не поляблює сміттєпереробні заводи, але, погодьтеся,  вони все ж таки потрібні регіону?

-Так, але для цього потрібно обрати оптимальне місце, а не ту місцевість, де людям і без цього важко дихати! До речі, неподалік міста в одному з наближених сіл маємо ще бійню! А ще у планах виробничників - побудувати на в’їзді до міста курятник…

- Але ж перед приватизацією господарі, які поклали око на ласий шматок землі, окрім тиску, зазвичай  обіцяють людям ще й якісь приманки. Що обіцяв Киришун людям?

- У цій місцевості відчувається проблема з водою, тож він, перед виборами завірив їх,  що влаштує кожному артезіанську свердловину, а згодом уже прагматично заявив, щоб готували по шість-вісім тисяч із двору, тоді хоч завтра зроблять! Тож на всяк випадок балотувався від іншого округу. До речі, кажуть, що на сходці він розпочав із агресивно-самовпевненого тону, але, коли почув, що його пропозиція сприймається досить скептично, почав бити на жалість, я мовляв був сиротою, виховувся лише мамою та всього в житті домігся самостійно…

Натомість ось, що мені пишуть люди звідси зараз:  «Ми вже заспокоїлися та не хочемо того городу, а Киришун, кажуть, уже у «Слугу народу» прорвався та й із «тітушками» знайомий. То це трохи небезпечно з ними зв’язуватися, це бандюги ще ті. Ми тут на полі самі, а він нам ще тоді загрожував. Мовляв, як хочете спокійно жити, то й не рипайтесь. То в нас пропав інтерес до тієї землі відразу».

- Між іншим, він же сам - із Білої Церкви...

- Дійсно. Загалом, зауважу, що серед депутатів облради від Білоцерківського району більшість із цього потужного  міста та не завжди дослухаються до проблем узинчан, про що свідчить наші  переважно невдалі апеляції до них. Але повернемося до цього депутата Узинського ОТГ.

- До  речі,  цими днями відбулася сесія  ОТГ. Через карантин  накопичилося чимало питань, зокрема й земельно-майнових. Як відбувається прийняття рішень за ними?

- Як правило, такі питання приймаються пакетним голосуванням та одностайно. Коли ж виникає потреба в обговоренні питання, усе одно після цього всі голосують в унісон. Тож після одного з таких пакетних голосувань з’ясувалося, що депутати без суттєвого обговорення дали добро на відведення землі для Киришуна.

Між іншим є в нас занедбана територія закритої першої школи. Оскільки Дмитро Киришун очолює екологічну комісію, він кинув гасло "Давайте облаштуємо цю територію". Не інакше, як готують до передачі у чиїсь руки…

Зауважимо, що самій Оксані Кучмі не раз погрожували, але вона переконана, що громадським активістам доцільно бути не на підтанцьовці в бізнесових та політичних структур, а зануритися в буденну роботу проблем власних громад, зокрема й у частині контролю за використанням бюджетних коштів.

P.S. Як виявилося, Киришун, якого пов'язують із "тітушками" ще з часів Антимайдану, цього року завершив навчання у... Національній академії внутрішніх справ, де отримав заочно спеціальність "Публічне управління та адміністрування". Таким чином, теоретично пан Киришун може оформитися у відділок поліції в Білій Церкві чи Узині...