Пам’яті Олександра Марченка
7 березня у бою з російськими окупантами в Пущі-Водиці
загинув
депутат Верховної Ради VIII скликання Олександр Марченко, який багато років
прожив у Білій Церкві.
Мені, як
парламентському кореспонденту «Моєї Київщини», з народним депутатом України
8-го скликання від Київщини Олександром Марченком, спілкувався довелося
переважно в кулуарах Верховної Ради.
Відразу зазначу,
що його не потрібно було шукати через помічників, він оперативно брав слухавку,
або відповідав SMS-кою:
мовляв, зараз зайнятий, відповім через півгодини. Охоче спілкувався з нашими
колегами-журналістами, але зайвий раз перед телекамерами (як більшість парламентаріїв) не хизувався.
А загалом, його,
серед колег по парламенту восьмого скликання можна було назвати не надто
типовим законодавцем. Він був мажоритарником від Білоцерківського виборчого округу, проте представляв
«Свободу», одну з небагатьох партій, з чітко окресленою політичною ідеологією.
Тим не менш, на відміну від парламенту сьомої каденції, у восьмому скликанні
власної фракції у Верховній Раді «Свобода» не мала, оскільки семеро депутатів
не мали змогу утворити окрему партійну силу. Натомість, патріотизму «свободівцям»
позичати не треба.
Свого часу, як
бізнесмен, Олександр Марченко активно брав участь у волонтерському русі та був
добровольцем 72-ї ОМБР.
У 2018-му році, в
інтерв’ю для нашого порталу він, говорячи, про особливості тодішнього
протистояння з Росією, не занадто дипломатично (для періоду проведення ООС в епоху гібридних воєн) зазначив:
«З самого початку в нас йде
московсько-українська війна. І це не операція об’єднаних сил і не
антитерористична операція, а сама звичайна війна. Особливо останні дні ми
спостерігаємо, що збільшилась кількість обстрілів забороненими калібрами.
Тільки-но світова спільнота починає турбуватись - все затихає, переходять на
фронтальні позиції. Але наші бійці пристосувались і повірте, ворогу вони теж
можуть влаштувати справжній кошмар».
Поблизу міста
Красний Луч, що на Луганщині, Олександр Марченко отримав поранення, а після
лікування зосередився на законодавчій роботі в парламенті.
Бізнесмен та будівельник
за фахом він був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури у
складі профільного парламентського комітету з питань будівництва,
містобудування і житлово-комунального господарства. Але мало хто знає, з якою
завзятістю він захищав інтереси професійно-технічної освіти, оскільки в період оптимізації галузі була загроза
масової ліквідації вітчизняних ПТУ та технікумів (масово перейменованих у ліцеї
та коледжі) та входив до керівництва відповідних асоціації педагогів-технарів.
Пам’ятаю, як
домовилися зустрітися біля полотна про проголошення Незалежності України. Доки
у сесійній залі завершувалося важливе голосування, - перекинувся кількома
словами з народним депутатом першого скликання Миколою Поровським, який
зображений на цьому історичному панноґ. Поруч з В’ячеславом Чорноволом. Пан
Микола, як ветеран АТО, був у військовій формі.
Офіцери палко
привітали один одного. Пам’ятаю, що Микола Поровський зауважив, що серед
нардепів восьмого скликання – чимало ветеранів АТО, таких як Марченко, а ось
серед депутатів попередніх скликань – їх було одиниці…
У моєму
аудіо-архіві залишилося декілька інтерв’ю з Марченком та його коментарів на
злобу дня. Сподіваюсь, після нашої безумовної Перемоги відновити їх для
публікації, особливо ті фрагменти спілкування, які не потрапили до стрічки
агенції. А сьогодні – хотілося пригадати саме про ту останню бесіду, записану
мною 11-м квітня 2019-го року.
Це інтерв’ю
(повністю його можна прочитати
тут) він дав для нашого часопису, у перерві між двома турами президентської
кампанії, коли депутати восьмого скликання, на фініші своєї каденції досить мляво,
з низькою депутатською явкою, постатейно
розглядали законопроект «Про функціонування української мови». Я тоді висловив
думку, що подібна процедура багатьма виборцями сприймається, як штучне
затягування часу.
«Дивна річ, постатейний розгляд важливого закону
вважати за аномалію… Загалом у нашій каденції це лише третій законопроект (був
ще закон про судоустрій та карно-процесуальний кодекс) який
розглядається настільки ретельно. Натомість більшість приймається як на
конвеєрі – за скороченою процедурою, що не завжди сприяє загальній якості
нашого законодавства… Але виборці мають права чути – що саме приймається в цій
залі…»,- відповів тоді законодавець.
А ще він
критикував ту форму децентралізації, яку тоді запроваджувала влада, бо
інституції ОТГ не має в Конституції.
Оцінюючи
результати першого туру президентських виборів Олександр Марченко тоді
зазначив, що «Нині ж маємо здебільшого
технологічні піар-проекти. На нинішніх президентських виборах мали майже чотири
десятки таких прикладів, коли за більшістю з них не стоїть ані ідеологія, а не
українська ідея, а лише акумуляція невдоволення людей станом речей. Однак, попри
величезну кількість технічних кандидатів, можна сміливо робити висновок: вибори
влада провалила. І це - оцінка тим реформам, які вона здійснює. Українці проголосували
ногами, решта здебільшого орієнтувалася
на телевізор».
В контексті
можливого майбутнього протистояння «фіналістів» парламентських виборів, я
наприкінці нашого спілкування поцікавився думкою Олександра Марченка щодо
імовірності появи нового Майдану, вірніше – загрози того, що конфліктом наших
еліт знову може підступно скористатися
Кремль. Ось що тоді відповів законодавець:
«Оскільки я – депутат з Білої Церкви, на
прикладі нашого краю вимушений констатувати, що можливий повтор подій сторічної
давнини. У 1918-му для захисту молодої держави січові стрільці під орудою
Євгена Коновальця вийшли до Фастова та Великої Мотовиловки. Але зараз заради
збереження територіальної цільності нам слід утриматися від радикальних проявів
своїх громадянських відчуттів, бо на кону стоїть держава».
Як бачимо, для
Кремля, і не потрібно було придумувати виправдання для початку війни. Добре, що
українці, забувши про свої чвари, об’єдналися для опору агресору. Шкода, що в
цій війні гинуть як мужні воїни, яким був український офіцер та патріот України
й Київщини, Олександр Марченко, так і
мирне населення…
