Пам’яті великого українця – Олександра Марченка

Олександр Марченко загинув під час боїв за Київ

Трагічна звістка про загибель «свободівця», екс-нардепа, патріота, підприємця з Білої Церкви -Олександра Марченка, який захищав Київщину від російських окупантів, надійшла 7 березня 2022-го. З огляду на те, що фізичного підтвердження загибелі досить довго не було, донька Олександра Марченка продовжувала пошуки батька в надії на те, що він може перебувати в полоні. Втім, 02.04.22 стало достеменно відомо, що тіло Олександра Марченка знайдено. На жаль, дива не сталось…

Олександр Марченко героїчно загинув в боях з російськими окупантами в Пуща-Водиці. Він – уродженець Вінницької області, але мешкав у Білій Церкві, яку любив не менш за свою малу батьківщину. Власне, у Білій Церкві неодноразово обирався депутатом міської ради. У 2014 році був обраний народним депутатом України 8 скликання від ВО "Свобода"у виборчому окрузі № 90 Київської області. Але, насамперед його знали не тільки як політичного діяча, а й як великого патріота, мецената, волонтера, підприємця. З початку не проголошеної війни на Донбасі Марченко, у складі 72-ї ОМБР імені Чорних Запорожців, пішов захищати східні кордони від бойовиків. Офіцер, ветеран російсько-української війни після поранення у серпні 2014 року як міг допомагав нашим військовим на фронті вже у якості волонтера. Одним словом, робив все для перемоги. Одразу, 24 лютого, коли прийшло усвідомлення, що Батьківщина в небезпеці, Олександр Марченко знову вирішив битися з ворогом. Але, цього разу ворожа сила скоїла непоправне, - ще один Герой віддав своє життя за свободу та незалежність України! У січні 2022 йому виповнилося 57 років. Назавжди....

Раніше колега Моєї Київщини Олександр Воронін присвятив статтю пам’яті Олександра Марченка.

Редакція ІА «Моя Київщина» висловлює свої щирі співчуття рідним та близьким Олександра Марченка і з великою пошаною згадує Героя.

«Ми, як і багато інших людей, зокрема міста Біла Церква, запам'ятаємо Олександра Марченка як волелюбну, мудру, стійку, сміливу, надійну та життєлюбну людину. Він завжди мав свою помірковану та принципову позицію, за що його і поважали. Він був одним з тих, хто не боявся відверто говорити правду про неправомірні та корупційні дії чиновників та політиків різного рівня. Марченко, як і очікувалось, не зміг стояти осторонь, побачивши  те страхіття, яке спіткало нашу країну із вторгненням підлих рашиських загарбників. Україна пам'ятатиме подвиг полеглого Героя, а російський окупант, вірю, обов'язково буде покараний за свої нелюдські злочини. Вічна пам’ять Герою!» - Надія Савчук, журналіст ІА «Моя Київщина»

«Сан Санич – так його багато хто звав. Він був справжнім українцем – розумним, хитрим, підприємливим і надзвичайно сміливим. Він умів знаходити спільну мову з усіма, був талановитим переговірником – представляючи націоналістичну партію «Свобода» спокійно та результативно вів політичні діалоги з самими дрімучими регіоналами, досягаючи компромісів без компромісів, ніколи не поступаючись принципами.
Сан Санич під час роботи у парламенті багатьох навчив працювати з документами – був бюрократом у самому позитивному розумінні цього спаплюженого українськими корупціонерами терміну. Був безкомпромісним у боротьбі з крадіями та покидьками у владі, все документував та фіксував – знав інформацію та умів вчасно розставити акценти для досягнення результату.
Як депутат був на своєму місці – завжди з народом, один із небагатьох парламентарів від Київщини завжди був поряд із людьми, виборці вважали його своїм представником, ми усі в Білій Церкві знали, що у нас є своя людина у парламенті та що він стояв за нас «горою».
Був умілим керівником, який дбав про колектив та кожного працівника. Був воїном – маючи достаток та статус пішов на війну від початку російської агресії на Донбасі. Був справедливою та доброю людиною. Був ідеологічною людиною, умів переконувати та вести за собою.
Був другом, вчителем, наставником.
Загибель Сан Санича – це велика втрата для білоцерківців, Київщини та всієї України. Світла пам’ять» - Олексій Усачов.