"Парк ХІІ місяців" під Києвом: незабаром з’являться бегемоти та дім для крокодилів

Минуло майже три роки з часу відкриття парку "ХІІ місяців", який знаходиться у селі Демидів Вишгородського району, що під Києвом. Парк ще молодий – але вже зараз від відвідувачів немає відбою. Як вважає власник, Михайло Пінчук, "ніякі торговельні центри та кінотеатри не замінять спілкування з тваринами". І ми не можемо з цим не погодитися. Парк не залишить байдужим ні дітей, ні дорослих

Ідея створення зоопарку з'явилася у засновника досить давно. Він з дитинства захоплювався тваринами. І в певний час його домашній зоокуточок почав досягати значних розмірів, а звірі до нього потрапляли все більш екзотичні.  

"У мене в саду зібрався цілий зоопарк, і, коли почали народжуватися думки про те, щоб його збільшувати, стало зрозуміло, що було б просто нерозумно утримувати дома таку колекцію. Адже є всьому межі, і, коли ви йдете повз будинок, з-за паркану якого виглядає носоріг, це, як мінімум, дивно. Тому ми почали думати про те, щоб перевести його у формат, доступний іншим людям", – розповів Михайло Пінчук.

І ці мрії незабаром стали реальністю. У 2012 році розпочалися пошуки землі. А вже за три роки відбулося відкриття зоопарку. За словами власника, держава надавала найбільшу допомогу – не заважала. Також завдяки ініціативі Вишгородської районної ради було зроблено дорогу до зоопарку: "Ми їм дуже за це вдячні. У нас хороші відносини з обласною та районною владою. Ми раді, що нас добре сприйняли, адже це наш новий дім, раніше нас тут ніхто не знав. Ми викупили тут поле, зробили всі необхідні процедури, узгодили це в районі, в селах були громадські слухання. Коли це було на етапі проекту, люди ставилися до цього підозріло, тому що проектів дуже багато, а їх реалізацій мало. Дякуємо тим, хто повірив".

Світова практика показує, що такого роду об'єкти краще розміщувати за містом. Проте в Україні це поки що не дуже поширено. "Я був знайомий з багатьма, хто до мене робив щось подібне. Зокрема, ми Олегу Зубкову (Директор Ялтинського зоопарку "Казка" – ред.)допомагали цим займатися. Я спостерігав за тим, як будується він, робив для себе якісь висновки, відмічав його помилки чи, навпаки, плюси. Також переймаємо європейський досвід. Ми дивилися на вольєри в західних зоопарках, дещо брали від них, дещо розробляли разом, наприклад, наш дім для жирафів та слонів ми спроектували разом з чехами", – розповів засновник зоопарку. Він додає, що це ціла наука, яку до кінця не пізнаєш, поки не почнеш цим займатися. Адже доводиться враховувати тисячі нюансів – який має бути повітрообмін у вольєрах на годину, щоб не було запахів; що має бути тепла підлога для тварин, які не звикли спати на бетоні тощо.

Завітати до парку щасливих тварин відвідувачі можуть в будь-який зручний для них час – адже він працює зранку до вечора цілий рік (від цього й назва «ХІІ місяців). На території місця відпочинку знаходиться велика кількість внутрішніх та зовнішніх вольєрів з різноманітними тваринами, контактний зоопарк, в якому можна гладити звірів, велике озеро, басейн, дитячі майданчики та казковий замок, прототипом якого став легендарний Нойшванштайн, який знаходиться в Баварії. Особливістю зоопарку є те, що там можна годувати тварин – для цього на кожному вольєрі є спеціальні отвори, а корм можна придбати на території. 

На території парку працює близько 70 людей – це місцеві жителі, мешканці Києва, а також запрошені спеціалісти з інших міст і навіть країн: "В найближчих селах, навряд чи можна знайти зоологів, які розуміються на жирафах, погодьтеся. Це досить рідкісна професія, що потребує певних знань. Але в нас працюють польові співробітники, зоокіпери з навколишніх сіл, які спочатку розуміння не мали з якого боку до звірів підійти, але вивчилися й уже по три роки тут працюють", – пояснив директор.

Мешканців зоопарку вже більше сотні. Тут на вас чекає носоріг Арчі, сімейство жирафа Миколи Степановича, королівська сім'я лева Людвіга, двогорбий верблюд Льоша, величезна колекція хижаків, птахів, гризунів та приматів. Як виявилося, придбати тварин для зоопарку не так і легко. Доводиться подолати нелегкий шлях, що займає роки: "Більшість тварин ви не отримаєте, поки не покажете наявність хоча б проекту вольєра. Наприклад, якщо хочете придбати слона. Немає сенсу розмовляти з кимось, поки у вас немає повністю функціонуючого приміщення для тварини. Ви маєте показати, що працює вентиляція, є тепла підлога, зимовий душ, вихід до озера. Лише після цього можна починати обговорення. А розмова ця буде тривати роками. Наприклад, ми лише два місяці тому змогли перевезти з Таїланду через Європу димчасту пантеру, яку хотіли вже дуже давно. Звісно, це цілком розумно. Ми також, коли віддаємо своїх малят, перевіряємо, в які умови вони потраплять", – розповідає Михайло Пінчук.

Носоріг Арчі

Жираф Микола Степанович

Інша причина – це те, що, якщо ти є членом асоціації, звірі в тебе знаходяться на тимчасовому утриманні, тобто ти не маєш на них ніяких прав власності. Але як же ж так? "ХІІ місяців" – це місце спілкування з тваринами, куди люди приходять поспілкуватися зі своїми улюбленцями. Ти спостерігаєш за тим, як вони живуть, розвиваються, і з часом вони вже стають якоюсь невід'ємною частиною тебе. Наприклад, гепарди виросли в мене дома, спали в мене на подушках. Вони спочатку погано сприйняли переїзд до зоопарку, я довго їх умовляв. І навіть якщо буде стояти сотня людей навколо клітки, вони починають мурчати, коли підходжу я. Це не тому, що я геній, просто вони виросли в мене. І важко навіть припустити, що приїде ЄАЗА і скаже, що в якомусь зоопарку гепардів немає, там кращі умови, і тому ти зобов'язаний передати своїх гепардів їм. А ти не маєш іншого вибору, якщо ти вже вступив до організації. Так, вони будуть безкоштовно давати тобі тварин, яких вважатимуть за потрібне, але й заберуть тих, кого хочуть. Розірвати зв'язки з твариною – це як віддати дитину. Зміна обстановки, умов, території, людей, які за ними доглядають – великий стрес, який неодмінно закінчується загостренням різних хвороб у тварин", – поділився засновник парку щасливих тварин.

Іноді люди негативно ставляться до утримання звірів у неволі. Проте захисники тварин не перешкоджають існуванню парку "ХІІ місяців", оскільки звірі в ньому утримуються в досить хороших умовах: "Насправді, зоозахисники діляться на дві категорії. Першим дійсно цікаві тварини – вони приходять, пишуть, дають важливі поради, присилають фото тварин та їх вольєрів в інших зоопарках. З ними завжди цікаво й ти чомусь новому навчаєшся. Я навіть за порадою одних їздив дивитися дитячий зоопарк в Німеччині. Згоден, там краще зроблено. Будемо розвивати нашу частину дитячого зоопарку. А є зоозахисники, які ходять від однієї судової зали до іншої. Здається, в них ціль когось замучити. На жаль, це частина нехорошого бізнесу. Є, звісно, ще категорія людей дійсно не обізнаних. Ми їх називаємо «Бріжіт Бардо». Коли у них вже закінчився активний спосіб життя, і  їм просто потрібно далі чимось займатися. Від них можна почути: "Нещасні тварини, за гратами сидять, страждають". Це дуже неграмотний підхід. Таких ми стараємося заспокоїти, пояснити, що життя у вольєрі та у в'язниці – це зовсім різні речі. Вони переконані, що звірям хочеться на волю. Але це не так, якщо ви їх випустите – вони там загинуть наступного ж дня. Звір вже частково втратив деякі свої інстинкти, наприклад, він не такий швидкий, витривалий, звик харчуватися інакше – регулярно, якщо перестане – почнуться проблеми зі здоров'ям. Тобто потрібно розуміти, що коли ми говоримо про тварин з зоопарку, ми вже не говоримо про диких звірів", – коментує Михайло Пінчук.   

На утримання такого зоопарку йде багато коштів. Це пояснюється і великою кількістю тварин, і не дуже сприятливим кліматом для зоопаркової справи: "Деяку частину витрат на утримання парку ми вирішили перекласти на плечі відвідувачів, адже самі б точно не впоралися. Такий зоопарк утримувати нереально, адже затрати колосальні. Я не можу назвати точні цифри, бо запам'ятовую лише речі, від яких мене кидає в жар – коли взимку мені приносять рахунки, а тривалий період взагалі не було ні одного відвідувача через погану погоду. Але ж апетит від цього в тварин не змінюється, і температуру все одно потрібно тримати на 22 градусах", – повідомив власник зоопарку.

Наразі ціна входу на територію становить 150 гривень для дорослих та 50 гривень для дітей. Проте адміністрація переконує, що завжди готова піти на зустріч тим, хто не в змозі оплатити повну ціну за візит до парку: "Коли людина дійсно хоче до нас потрапити, в неї обов'язково це вийде. У нас в цьому плані дуже добре налаштована робота з районами та областями, особливо якщо це стосується бійців АТО та їх дітей. Ми просимо збиратися їх у групи, влаштовуємо їм екскурсії, обіди в нашому ресторані. Буває, що телефонують з дитячих будинків, ми також ніколи не відмовляємо. Звісно, ми не можемо приймати всіх малозабезпечених з України чи Європи, але те, що ми можемо осилити, ми робимо. Адже зрозумійте, якщо ми почнемо займатися благодійністю, то одного дня лев у мене запитає – "Може, ти про мене подумаєш?".

На досягнутому Михайло Пінчук не збирається зупинятися. В планах на майбутнє – розвиватися і ще раз розвиватися: "На даний час ми вже на 95% роздобули всіх, кого хотіли для першої фази зоопарку, що відкрита. І от зараз розвиваємо другу – бегемотарій та дім для крокодилів. Думаю, наступного року весною будемо їх відкривати. Вже навіть тварин замовили. Бегемотарій будується з глибокими басейнами, акваріумом, через який можна буде побачити, як на рівні ваших очей пропливає бегемот. Ми їздили в Європу, щоб подивитися, як це зроблено у них. Найбільше сподобалося у Варшаві та в Німеччині. Зробили щось середнє. Ми на один вольєр разом з проектуванням витрачаємо десь два-три роки. В планах таких вольєрів ще вісім".

Юлія Стрільник для інформаційного порталу "Моя Київщина"