Партійне кріпацтво на Київщині: як депутати після виборів ризикують потрапити у стійло

Фото з мережі Інтернет

Сьогоднішні реалії місцевим діячам яскраво демонструють, що залишатися осторонь політичного процесу ризиковано, адже не просто втрачається можливість впливати на процеси, а є шанс потрапити під репресії. Проте оновлений закон передбачає, що обраний депутат може в будь-який момент залишися без повноважень. Як це відбуватиметься та які формальні для цього причини, дізнавалася "Моя Київщина"

Новинок під місцеві вибори парламентарі підготували чимало. Для початку було ухвалено зміни до виборчого законодавства, що передбачають можливість балотування в депутати лише від політичної партії, якщо в громаді понад 10 тисяч виборців. Це викликало серйозний супротив від місцевих еліт, створення петиції та влаштування численних мітингів, які, щоправда, не принесли своїх результатів.

Такі дії влади наводять на думку, що тотальна партизація покликана створити з нуля партійну систему "Слуги народу" на місцях, якої за рік так і не змогли збудувати. Таким чином, партія Зеленського авральними темпами перетворюється на свого роду "Партію регіонів" ґатунку 2010 року, коли партійний квиток не видавали хіба що у школах і дитсадочках. Якщо перед парламентськими виборами виникали поодинокі скандали навколо кандидатів у депутати від "Слуги народу", то зараз це будемо спостерігати на кожному кроці, адже керівництво обласного осередку не гребує приймати до лав партії найбільш одіозних персон.

Наступним сюрпризом стали зміни до виборчого законодавства, що спрощують процес відкликання депутатів місцевих рад. Цікаво, що нововведення не стосуються депутатів Верховної Ради, хоча варто було б, адже частина народних обранців сплутала парламентський купол із цирковим. Імперативний мандат – можливість для виборців контролювати обраних представників, маючи можливість їх дострокового відкликання з посади. Така можливість існувала й раніше, але практичного застосування майже не мала. Проте з цього року ініціатором відкликання може стати не тільки громада, яка обирала депутата, а й керівництво партії, від якої висувався кандидат.

Якщо відкликання депутатів сільських, районних чи міських рад таки зустрічалося в різних регіонах, то позбавлення статусу депутата обласної ради – величезна рідкість навіть на загальноукраїнському рівні. І як не дивно, така історія все ж таки трапилася минулого року в Київській обласній раді. Нагадаємо, що голова Київського обласного осередку "Батьківщини" Костянтин Бондарєв відкликав 8 депутатів, хоча заяву на вихід із партії писало 12 партійців.

Читайте також: Політична рокіровка: кого завів Бондарєв у Київську облраду.

Для цього потрібно було зробити серйозну роботу, адже процедура відкликання не надто проста. Спочатку було організовано збори виборців регіону, які висловили бажання позбавити представників партії мандатів, а відповідні дії підкріплені підписами. Потім сформувалася ініціативна група, яка займалася збором підписів та її представник, що спілкувався з територіальною виборчою комісією.

А далі найцікавіше – збір підписів за відкликання депутатів. Кількість голосів за відкликання має бути більшою, ніж депутат отримав у день виборів. Якщо він проходив за списком партії – то потрібна кількість підписів, що є більшою за виборчу квоту, яка була визначена згідно із Виборчим кодексом України під час проведення виборів, за результатами яких він був обраний депутатом.

Після цього залишалося провести з’їзд партії і двома третинами голосів прийняти рішення про відкликання своїх представників, які не відповідають статусу депутата. Зауважимо, що у випадку з "Батьківщиною" причиною відкликання народних обранців стала непокора керівнику партії Бондарєву, який забороняв відвідувати сесії обласної ради після того, як представницю "білосердечних" Ганну Старикову позбавили посади голови обласної ради. Після завершення процедури відкликання до ради зайшли наступні за списком представники партії.

Після внесення змін до Закону "Про місцеві вибори", ініціатором відкликання може стати партійний осередок, який висував кандидата. Формальних причин - безліч: порушення партійної дисципліни, прогули сесій і комісій, відсутність звіту перед виборцями та зустрічей з ними, антиконституційні дії та багато іншого. Але головне – відхилення від програми партії, яку депутат представляє у раді. Це говорить про те, що власної думки у народного обранця просто не може бути.

Якщо у президії партії чи районного осередку з’явилося бажання відкликати "свого", то процедура незмінна – збір підписів є обов’язковим. Але на прикладі "Батьківщини" усі пересвідчилися, що ця проблема за наявності ресурсу стає просто формальністю. Один із відкликаних "Батьківщиною" депутатів виданню "Моя Київщина" повідомляв, що представники Бондарєва вводили людей в оману, записували їх по декілька разів та збирали підписи на округах, до яких депутати не мали жодного стосунку, що було порушенням процедури, але в ТВК цього не "помітили".

Зауважимо, що фракція "Самопомочі" в Київській обласній раді також розкололася, адже депутати вийшли з її складу, але імперативний мандат ніхто не застосовував. Із цього можна зробити висновок, що ініціатором зазвичай виступає партія, а не виборець.

Сьогоднішні реалії демонструють, що більш-менш знаних на місцях активістів та чиновників радо приймають у свої лави партії та разові політичні проєкти, адже правильні кандидати додають рейтинг. Проте кожному кандидату потрібно усвідомити, що працювати доведеться не на громаду, а на партійного боса, який диктує правила гри. Якщо не погоджуєшся, ризикуєш бути відкликаним, але не відразу, адже, згідно з законом, маєш "імунітет" аж на цілий рік…