Передвиборчий Калашник: як планують «ламати» Київщину для перемоги Банкової

Микола Калашник активізувався

«Моя Київщина», як всі земляки зі столичного регіону, уважно спостерігає за роботою Миколи Калашника, якого Офіс Президента та Кабмін пересадили з крісла т.в.о. голови Дарницького району Києва в крісло очільника обласної військової адміністрації. Спочатку складалося враження, що нова людина на посаді приглядається до фронту робіт, знайомиться з регіоном, щоб запрягтися у воза вирішення соціально-економічних проблем і тягнути його якомога ефективніше. Проте перше враження виявилося оманливим

Активність Калашника проявляється у публічній сфері. Простіше кажучи, у піарі. Голови громад та районних адміністрацій разом із головою області провели на одному із обласних навчальних центрів командно-штабні навчання в рамках програми підготовки до національного спротиву. Про що Калашник зробив допис у мережі «Фейсбук» та проілюстрував його фотозвітом. І був розкритикований за показуху.

А ще Калашник полюбляє підписувати меморандуми про співпрацю та зустрічатися з іноземцями. Бо це також піар. Поглянемо на одну з останніх новин про зустріч Калашника з Надзвичайним і Повноважним послом Данії в Україні Олє Егбергом Міккельсеном. На сторінці у «Фейсбук», як водиться, фотозвіт і коротка розповідь про розмову. Міккельсен згадується на початку, що був такий, але жодної його цитати чи навіть маленької репліки. Хоч б із поваги дали якусь фразу. Бо таке враження, що данця привозили для фотосесії.

Окрім піару Калашник зайнявся реанімацією старих громадських рад і створенням нових. «Моя Київщина» пояснювала мету цих процесів – пошук та залучення активних людей, які можуть працювати під час виборчої кампанії або й самі балотуватися в депутати різних рівнів. Буквально днями очільник обласної влади оголосив про створення Ради ветеранів при КОВА. Пообіцяли кандидатів до Ради обговорювати з ветеранським середовищем і уникати призначень «згори». Здавалося б, гарна справа. Та коли йдеться про ветеранів, важливо не повторювати минулих помилок, коли політичні сили під вибори розтягли по окремих таборах героїв АТО, ще й розварили їх. Також це схоже на рознарядку з Печерських пагорбів активніше працювати з ветеранським середовищем, щоб заручитися його підтримкою на виборах. Калашник за короткий відтинок часу продемонстрував готовність виконати доручення тих, хто його на посаду привів. Ще б особисто менше піарився – взагалі був би «ідеальним солдатом» Єрмака і Кулеби.

Нині все очевиднішою стає підготовка влади до виборів. Калашник відповідатиме за них в області і від нього вимагатимуть результат – перемогу Володимира Зеленського на президентських виборах, а президентського політпроєкту(ів)  – на парламентських і місцевих. Коли саме будуть вибори, значення немає. Як і те, будуть вони роздільно чи всі заразом – президентські, парламентські та місцеві. Задача в тому, щоб залишитися при владі. І на це буде заточений весь адмінресурс.

Як він працюватиме на Київщині? Не тільки шляхом формування «свого» активу через громадські ради. Простий приклад: 30% громад області – без голів. Там будь-які вибори відбуватимуться без дискусій, у ручному режимі «малювання» протоколів. Складно уявити, щоб до України наглядати за виборчим процесом приїхали сотні спостерігачів з Європи. Бо страшно, війна. А без стороннього контролю перемагають не ті, хто голосують, а ті, хто рахують.

Інший приклад: ВПО – до чверті всіх виборців Київщини. Ці люди дуже залежні від допомоги держави, а влада завжди має що дати в руку прохачеві. Причому абсолютно законно, шляхом виділення бюджетних коштів під цільові програми чи окремим категоріям населення.

За Калашником не помітили жвавого інтересу до комунікації з представниками політичних сил області. Наче їх винесли за дужки. Як і облраду. Таке враження, що владі байдуже до інших політичних сил і ніякого широкого діалогу з ними про те, як облаштовувати країну після війни, вести не збираються. То ж є підозра, що йтиметься про нейтралізацію незручних опонентів та їхню підміну сателітними псевдоопозиційними проєктами. Щоб створити ілюзію політичної боротьби. Не можна виключати, що серед таких проєктів буде й проросійський. З того, як колишня ОПЗЖ у Верховній Раді обслуговує інтереси влади, нескладно зрозуміти, що так само ці діячі робитимуть і в наступній каденції. Якщо їм дозволять туди потрапити.

Як чинитимуть із незручними опонентами видно з історії з Петром Порошенком. Санкції закрили йому шлях до участі у виборах. Або зовсім свіже – ДБР провело обшуки у співголови фракції «УДАР» у Київраді Дмитра Білоцерковця. З огляду на жорсткий конфлікт команди Віталія Кличка з Банковою та її ставлеником, начальником столичної військової адміністрації Тимуром Ткаченком, політична мотивація в обшуках у соратника мера Києва очевидна навіть для людей, які не цікавляться політикою. Простіше кажучи, управу на опонентів владі знайти нескладно – кримінальні справи, протоколи НАЗК, привіти від податківців бізнесу рідних та наближених.

У повітрі запахло диктатурою? Сьогодні в Україні немає запобіжників проти сценарію перемоги Зеленського. На неї працюватиме не тільки внутрішня система, функціональною одиницею якої є Калашник. Схоже, із Зеленським комфортно і ключовим західним гравцям, тому вони не матимуть нічого проти походу чинного президента на другий термін.

У 2019 році він обіцяв удруге не балотуватися? Смішні, хто повірив. У росії не перший рік ефективно працює сценарій «є путін – є росія». Страх багатьох українців та бізнесу перед програшним для всіх повоєнним громадянським конфліктом унаслідок загострення політичної боротьби технологічно підживлюватиметься. «Український путінізм» у нас не пройде, бо «Україна – не росія», але якщо вибори відбудуться зі значними порушеннями прав опозиції, тиском на бізнес, громадських активістів, перемога на них стане пірровою. Адже президент буде зручною мішенню інформаційних атак. У тому числі для ворожої пропаганди. Цікаво, в ОП розуміють, що сильні лідери перемагають у чесній конкуренції з сильними суперниками, а не діють за правилом слабких «мета виправдовує засоби»?