Перевищення повноважень чи вимушені дії: чому мер Ірпеня займається не своїми питаннями

Фото з мережі Інтернет

Днями вміський голова Ірпеня Олександр Маркушин тимчасово заборонив в’їзд представників засобів масової інформації до міста. Чому мер перебирає на себе обов’язки силових органів та який хаос твориться в керівних органах передмістя столиці, яке з перших днів російського вторгнення перетворилася на зону запеклих бойових дій, читайте в сьогоднішньому матеріалі "Моєї Київщини"

Звертаюся до наших ЗМІ, до іноземних ЗМІ і дуже вас прошу тимчасово, на період звільнення нашого міста, із Романівки не переходити міст, не фотографувати позиції наших військових, не фотографувати їхні обличчя. Це шкодить повному звільненню нашого міста. Із завтрашнього дня ми не будемо пропускати від Романівки у місто журналістів. Вибачте, але це тимчасово, бо я не хочу ризикувати життями наших хлопців.

Крім цього, мер міста розповів про сумні втрати, яких зазнав Ірпінь: загинуло троє хлопців, які стояли на в’їзді з Бучі. Маркушин додав:

Вони (хлопці – ред.) загинули, бо всі бігають і фотографують. Викладають фото в Інтернет. Показують позицію ворогу. Друзі, із завтрашнього дня жодного журналіста в Ірпені не буде. Ми не будемо їх пускати. Дуже дякую за розуміння. Слава Україні!

І мера міста таки дійсно зрозуміли. Принаймні, як видно з коментарів до його допису, люди вважають це "правильним рішенням", адже "журналісти тільки заважають".

З юридичної точки зору, до цього рішення Маркушина є питання. Ми вирішили дізнатися думку щодо цього адвоката, заслуженого юриста України, кандидата юридичних наук, доцента Валерія Бондика:

Новина про заборону в’їзду до Ірпеня  журналістам за розпорядженням міського голови може бути сприйнята як порушення гарантованого Законодавством статусу журналіста. У період надзвичайного стану та фактичних військових дій владні повноваження переходять до старшого військового начальника, тобто військового коменданта на території або старшого по званню та посаді командира підрозділу ЗСУ.
Завдання міського голови – не вирішувати дозволи або виписувати заборони, а забезпечити функціонування комунального господарства та постачання необхідних продуктів у  крамниці, своєчасний вивіз сміття та безперервне постачання води тощо.

Іншими словами, Маркушин зробив ніби й правильно, але це питання не входило в його сферу компетенції. Питанням заборони представникам ЗМІ працювати в Ірпені мав би займатися хтось із представників військової адміністрації. Натомість, через дивний хаос у вертикалі саме Маркушин був вимушений брати на себе ці повноваження. Звісно ж, розуміючи, що це може мати для нього погані наслідки в майбутньому, оскільки військові прокурори досить активно працюють. І питання субординації обов'язково їх може зацікавити в майбутньому.

Примітно, що чинний голова Бучанської районної державної військової адміністрації Микола Ляшенко на жодному зі своїх каналів комунікації з населенням взагалі ні слова не казав про недопуск представників засобів масової інформації до Ірпеня. Хоча де-юре у період воєнного стану міг це зробити.

Власне, чому рішення мера Ірпеня можна кваліфікувати як "дуже погане"? На своїй сторінці у Facebook це детально пояснила журналістка Ольга Худецька.

Мер Ірпеня Олександр Маркушин заборонив в’їзд журналістам у місто Ірпінь відсьогодні.
Послався на загибель трьох осіб на одному з блокпостів (назвав орієнтир посту) і заявив, що це через журналістів, які "бігають і знімають позиції".
Хочу зауважити:

• через цей блокпост щодня проходять сотні людей із Бучі;

• він на відкритій місцевості та чудово спостерігається;

• його може роздивитись будь-який спостерігач, запущений через пішохідний перехід;

• його можна сфотографувати з будь-якого будинку поруч, роздивитись із дрона;

• зрештою зовсім неподалік блокпост русні.

Сам мер називає однозначний орієнтир блокпосту у відеозверненні.
Але винні журналісти, які знімають тікаючих із Ірпеня мирних жителів.

Найголовніше, що потрібно розуміти всім нам, – сьогодні журналісти не просто фотографують і щось там пишуть у Мережі, а документують злочини агресора, аби згодом росія відшкодувала нам за кожну сльозинку, кожну краплю крові, кожного загиблого. Худецька наголошує:

Закриття від ЗМІ цілого міста, у якому досі можна задокументувати докази воєнних злочинів русні (зокрема тіла вбитих цивільних та розстріляні цивільні об’єкти) – дуже шкідливо для інформаційної складової цієї війни.
Мер також повинен зрозуміти, що потік гуманітарної допомоги – це частково результат роботи журналістів, які безстрашно висвітлювали ситуацію у місті. А відносно спокійні кілька днів функціонування переправи в Романівці після обстрілу – це наслідок потужного медійного висвітлення обстрілу евакуйованих, який відбувся до цього. Орки просто не ризикували його повторити на очах у світових медіа.

Насамкінець зауважимо, що для всіх представників ЗМІ є зобов'язання щодо їхньої професійної діяльності в період дії воєнного стану, зокрема визначені правила поведінки в зонах бойових дій, на блокпостах тощо. Обмеження журналістської роботи – це звична практика країни-окупанта. Не дати забути про злочини останньої й мають на меті медійники. Ворог повинен бути покараним! А влада має все ж таки вибудувати вертикаль, яка буде працювати без збоїв. Призначення генерала-лейтенанта Олександра Павлюка на посаду очільника Київської областної військової адміністрації має покращити ситуацію в регіоні, який є одним з ключових в планах російських нацистів.